84. Основні та оборотні фонди суб”єктів господарювання

Майно, що використовується в процесі господарської діяльності, складають основні фон­ди і оборотні кошти, а також інші цінності (спеціальні фонди, грошові кошти), вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства. Фонди поділяються на основні виробни­чі фонди і фонди невиробничого (соціального) призначення. Основні виробничі фонди - це засо­би праці, тобто товарно-матеріальні цінності, що використовуються в процесі праці протягом декількох виробничих циклів, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вони поступово, час­тинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію. До основних виробничих фондів відносять будови і споруди, передаточні пристрої, верстати, машини, обладнання, транспортні засоби та деякі інші матеріальні цінності. Основні невиробничі фонди складають житлові будин­ки, належні підприємствам, санаторії, пансіонати, лікарняні установи та інші об'єкти соціально-культурного призначення.

До оборотних виробничих фондів відносять предмети праці, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, змінюючи чи втрачаючи при цьому натурально-речову форму, і повністю переносять свою вартість на вироблену продукцію (сировина, матеріали, напів­фабрикати тощо).

2. Джерела формування майна суб'єктів господарювання визначені у статті 140 Кодексу, що коментується.

3. Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розташований, авто­номними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Він може бути об'єктом купівлі-продажу, оренди та інших угод.

85. Нотаріальний порядок захисту прав підприємців

Нотаріальний захист прав суб'єктів господарювання.

Цей вид захисту полягає утому, що окремі угоди потребують додаткових гарантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності. Воно є юридичною фіксацією набуття прав власника, яке знахо­диться в основі вирішення судами спорів про порушення такого права.

Вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів. У на­селених пунктах, де нотаріуси відсутні, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи виконавчих комітетів.

Нотаріальні контори в межах своєї компетенції посвідчують угоди, щодо яких зак-вом встановлено обов'язкову нота­ріальну форму. До таких договорів відносяться:

Договори про відчуження нерухомого майна, що випливаю зд оговорів купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання.

Договори про заставу нерухомого майна, транспортних за­собів, об'єктів, товарів в обігу або переробці.

Договори про відчуження земельних ділянок, які перебува­ють у колективній або приватній власності.

Договори купівлі-продажу майна держ. підприємств.

Доручення, яке видається в порядку передоручення.

Договори позики.

Для стягнення грошових сум або витребування їх від боржни­ка нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що вста­новлюють заборгованість. Протести векселів про неоплату вчиняються нотаріусами відповідно до законодавства Укр. про переказний або простий вексель. Протести по них вчиняються за місцем знаходження платника або за місцем платежу.

Нотаріальний захист прав суб'єктів господарської діяльності у відносинах з іноземними партнерами здійснюється шляхом ви­користання норми права країн іноземного партнера.

Повнота нотаріального захисту прав суб'єктів господарюван­ня забезпечується також їх правом на оскарження виконаних нотаріальних дій або відмову у їх виконанні.