59.Правові основи роздержавлення і приватизації

Роздержавлення - передача майна державного підприємства у володіння, розпорядження та використання трудовому колективу роздержавленого підприємства.Приватизація - перехід на безоплатній або платній основі об'єктів держ. власності у володіння, розпорядження та використання трудовим колективом, групою осіб та окремими особами.Роздержавлення і приватизація - об'єктивний процес, це "полігон", на якому йде випробування нових форм і методів господарювання, перевірка на зрілість і ефективність традиційних і новітніх форм власності.Механізм роздержавлення і приватизації в нашій країні здійснюється на основі відповідних принципів, форм і способів реформування власності, які визначені Законом Укр. "Про приватизацію майна держ. підприємств та організацій" (1992 р.)Основні принципи приватизації і роздержавлення:- законність надання пільг на придбання державного майна членам трудових колективів;- пріоритетне право громадян Укр. на придбання держмайна;- безкоштовна передача частини держмайна кожному громадянинові Укр. тощо.Класичною формою роздержавлення на сучасному етапі є акціонування (корпоратизація) держ. підприємств. Другою формою роздержавлення є оренда майна роздержавнюваних підприємств їх трудовими колективами, господарськими об'єднаннями. Законодавчими актами пропонується декілька способів приватизації об'єктів:- викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів;- викуп державного майна підприємства за альтернативним планом роздержавлення;- викуп державного майна, зданого в оренду;- продаж на аукціоні;- продаж за некомерційним конкурсом;- продаж за комерційним конкурсом;- продаж з відстрочкою платежу;- продаж акцій відкритих акціонерних товариств на аукціоні, на фондовій біржі, за конкурсом.Засобами приватизації є власні та позичені кошти покупців, а також приватизаційні номери (майнові приватизаційні сертифікати, компенсаційні сертифікати, житлові чеки тощо).Об'єктами держ. власності, які підлягають приватизації є: земельний фонд; житловий фонд; майно підприємств, ділянок, інших підрозділів, які відокремлюються в самостійні підприємства; незавершене будівництво; частка (паї, акції) в майні господарських товариств і об'єднань, що належать державі.Суб'єктами приватизації є покупці, продавці, представники, посередники і держ. органи приватизації. Отже, відповідно до чинного законодавства, в Укр. створені необхідні юридичні умови для здійснення принципових змін у формах власності. Проте економічні перетворення проходять дуже повільно і навіть із серйозними помилками і порушеннями.

60.Санкції оперативного впливу на суб`єктів господарювання

1. За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції-заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або по­передження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторо­нами зобов'язання в односторонньому порядку.

2. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

3. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Стаття 236. Види оперативно-господарських санкцій

1. У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких ви­дів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достро­ково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому по­рядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунка боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій на­лежного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

2. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Стаття 237. Підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій

1. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушен­ня господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому поряд­ку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання,

2. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

3. Оперативно-господарські санкції мажуть застосовуватися одночасно з відшкоду­ванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

61. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 378. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

1. Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Ко­дексу;

підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юри­дичними особами за зак-вом Укр. (філії, відділення тощо), але мають по­стійне місцезнаходження на терит. Укр. і зареєстровані в порядку, встановлено­му законом.

2. У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоеконо­мічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Укр. відповідно до закону органами держ. влади або органами місцевого самоврядування.

3. Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

1. Господарський кодекс визнає суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу Укр., держ., комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу Укр., а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадян Укр., іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридич­ними особами за зак-вом Укр. (філії, відділення тощо), але мають постійне міс­цезнаходження на терит. Укр. і зареєстровані в порядку, встановленому законом.

Цей перелік є вичерпним.

62. Патентування господарської діяльності

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарю­вання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановлено­го строку. Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до зако­ну. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється законом.

Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з викорис­танням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами господарської діяльності, визначається Законом Укр. «Про па­тентування деяких видів підприємницької діяльності» .

Дія зазначеного закону не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання послуг підприємств і організацій Укоопспілки, військової торгівлі, аптек, які перебувають у держ. власності, та торгово-виробничих держ. підприємств робітничого постачан­ня у селах, селищах та містах районного підпорядкування; суб'єктів підприємницької діяль­ності - фізичних осіб, які здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності, сплачують податок на промисел і в деяких інших випадках; суб'єктів господарської діяльно­сті, створених громадськими організаціями інвалідів.

Торговий патент видається суб'єктам господарської діяльності за плату державними по­датковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або їх структурних (відокремле­них) підрозділів. Строк дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності стано­вить 12 календарних місяців, короткострокового торгового патенту - від 1 до 15 днів.

Суб'єкт господарської діяльності, який придбав спеціальний торговий патент, не сплачує податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, податок на доходи фізичних осіб, плату (податок) на землю і низку зборів, передбачених законом.

Порядок ведення бухгалтерського обліку суб'єктами господарської діяльності, які при­дбали спеціальний торговий патент, встановлюється Кабінетом Міністрів.