75. Правовий режим акцій і дивідендів

За правовим режимом дивіденд відрізняється від інших вип­лат (дистрибуцій) товариства, зокрема від відсотка (доходу) на об­лігації. З юридичної точки зору відсоток завжди є боргом товари­ства власнику облігаціі, який підлягає задоволенню із всього майна товариства і забезпечується позовним захистом.

До правового режиму дивідендів належать:

—розмір дивідендів (у розрахунку на одну звичайну акцію його визначають загальні збори товариства на пропозицію правління);

—строквиплат (виплата дивідендів акціонерам здійснюється один раз на рік протягом одного місяця після прийняття зборами рішення про виплату дивідендів);

-спосіб виплат (дивіденди виплачуються на рахунок, зареєст­рований у реєстрі акціонера при реєстрації продажу акції). У разі відсутності повної інформації про акціонера дивіденд депонується на рахунку товариства. Відсотки на неодержані дивіденди не на­раховуються. Акціонери зобов'язані в строк (протягом 2 тижнів) повідомляти про зміну адреси і (або розрахункового рахунка. Іна­кше товариство не відповідає за несвоєчасність сплати ди віденців);

—початок нарахування (дивіденди нараховуються з моменту реєстрації особи як акціонера в реєстрі акціонерів товариства, при­чому пропорційно внесеній за акції сумі);

—порядок виплати дивідендів вибулим і новим акціонерам (при купівлі акцій на вторинному ринку цінних паперів дивіденди за минулий період виплачуються акціонеру, зареєстрованомувто-вариствіна момент виплати дивідендів. На одержання дивідендів мають право акції, куплені не пізніше ніж за ЗО днів до офіційного оголошення дати виплати дивідендів).

76. Правовий статус держ. Комерційних унітарних підприємств

Державне унітарне підприємство – це таке підприємство унітарного типу, яке діє на базі відокремленої частини держ. власності без поділу її на частки, створюється в розпорядчому порядку компетентним органом держави і входить до сфери управління зазначеного органу. Ознаки державного унітарного підприємства закріплені в ст. 73 Господарського кодексу Укр..

Державному унітарному підприємству, крім загальних ознак (характерних для всіх підприємств), притаманні специфічні риси, більшість з яких зафіксована в ст. 73 Господарського кодексу Укр.:

- господарська організація унітарного типу;

- підприємство-невласник, що зумовлює необхідність виконання вказівок власника (відповідно до його компетенції) і погодження з ним основних питань діяльності; - функціонування на базі державного майна, яке закріплюється за державним унітарним підприємством на праві господарського відання чи оперативного управління; - функції власника майна (органу, уповноваженого управляти державним майном) щодо державного унітарного підприємства виконує галузеве міністерство (відомство), до сфери діяльності якого входить підприємство, або державне господарське об’єднання, до складу якого включено підприємство;

- управління державним унітарним підприємством здійснюється одноособовим керівником, який призначається на посаду шляхом укладення з ним контракту органом, уповноваженим управляти державним майном;

- обов’язкове включення до найменування державного унітарного підприємства слів “державне підприємство”;

- відсутність у державного унітарного підприємства обов’язку відповідальності за зобов’язаннями власника (держави) і органу влади, до сфери управління якого воно входить.

Порівняно з іншими підприємствами-невласниками держ. унітарні підприємства мають додаткові обмеження в своїх повноваженнях:

1) засновницькі (заборонено створювати підприємницькі структури і брати участь у таких структурах);

2) щодо розпорядження закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном; при цьому межі повноважень щодо розпорядження майном залежать від правового титулу майна;

3) щодо розпорядження прибутком (відповідно до вимог закону і положень статуту); 4) щодо укладення договорів (обов’язковість прийняття державного замовлення та укладення державного контракту).

Держ. унітарні підприємства залежно від комплексу ознак (виду господарської діяльності – комерційна чи некомерційна, правового титулу майна – право господарського відання чи право оперативного управління, можливості чи неможливості бути суб’єктом банкрутства, порядку створення та ін.) поділяються на держ. комерційні підприємства і казенні підприємства (ч. 8 ст. 73 Господарського кодексу Укр.).

77. Договори на передачу майна у тимчасове користування

78. Умови відповідальності у відносинах між суб’єктами господарювання

Господарсько-правова відповідальність — це різновид юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'я­зань суб'єктами господарської діяльності.

Основними принципами господарсько-правової відповідаль­ності є:

право потерпілої сторони на відшкодування збитків;

сплата правопорушником штрафних санкцій за порушен­ня зобов'язань;

недопустимість застереження щодо виключення або обме­ження відповідальності виробника або продавця продукції чи товарів.

Господарсько-правова відповідальність визначається ст. 216 Господарського кодексу Укр. і має особливий предмет регулю­вання — господарські правопорушення. Господарське правопору­шення —це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарсь­ких відносин, яка не відповідає нормам господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушуючи суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Господарські правопорушення класифікуються надоговірніі позадоговірні.

В свою чергу, договірні правопорушення поділяються на:

а) правопорушення на стадії виникнення договорів, порушен­ня термінів укладання, процедури врегулювання розбіжно­стей, укладання договорів, які суперечать вимогам закону;

б) порушення строків виконання договорів та інших госпо­дарських договорів і господарських зобов'язань щодо поставки продукції, перевезення вантажів, виконання робіт;

в) порушення господарських зобов'язань щодо якості постав­леної продукції;

г) порушення держ. дисципліни цін, пов'язаних з виконанням договорів;

д) порушення у сфері кредитно-розрахункових відносин, по­в'язаних з виконанням господарських договорів;

є) порушення господарських зобов'язань щодо перевезення

вантажів. Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні порушення:

а) порушення антимонопольного законодавства;

б) порушення податковоїдисципліни;

в) заподіяння суб'єктам господарювання шкоди підприєм­ствам, установам, організаціям.

Господарсько-правовій відповідальності властиві особливі оз­наки: -Юридичність. - Матеріальність. - Протиправність

Стимулювання. Підставами господарсько-правової відповідальності є вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення у сфері господа­рювання.

Ст. 218 Господарського кодексу Укр. визначає наступні види підстав господарсько-правової відповідальності:

Нормативна. Це сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин.

Господарська правосуб'єктність правопорушника і потерпі­лого. Сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності цього виду можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно від форми власності майна, організа­ційно-правових форм, тобто особи, що мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорю­ваних прав та інтересів, які охороняються законом.

Юридико-фактична. Це протиправні дія або бездіяльність особи — господарського правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи чи заважають їх реалізації.