1.2. Умови і етапи формування науки про управління бюджетами.

Умовно етапи формування науки про управління бюджетами можна поділити на наступні етапи:

Перший етап:

1917-1920 р. - після встановлення радянської влади, перші бюджети на пів року, а потім й річні бюджети складаються як єдині, без виділення державного й республіканського бюджету.

1922 рік – засновуються РСФСР, перегляд бюджетної системи

1924 рік – бюджетний устрій офіційно закріплюються в Конституції і не переглядається до 1991 року.

1924-1930р. – основні джерела доходів державного бюджету:

доходи узагальненого господарства (націоналізація) -74,9%;

запозичення населення 17,9%;

25.08.1927 року – за бюджетами союзних республік закріпилось:

99% доходів від сільськогосподарського, промислового та подохідного податків;

доходи від надр: 50% доходів від прибутку підприємств

доходи від повернення запозичень.

Другий етап:

1930 рік – рік податкової реформи, змінилась система платежів в бюджет, головним джерелом доходу є: податок з обігу (67 %) та відрахування від прибутку (6%).

Була встановлена норма відрахування від прибутку в державний бюджет – 81%.

1931 рік – прийнято постановлення «Про щомісячне переведення встановленої частки планового прибутку замість щоквартального переведення фактичного прибутку».

1932 рік – норма відрахування спрощується увесь прибуток зараховується до державного бюджету.

1941 рік – вводиться 100% надбавка до сільськогосподарського та подохідного податку.

1942-1945 р. - вводиться єдиний військовий податок.

1942 рік –вводиться податок на холостяків, самотніх та малосімейних громадян.

Створено добровільний «Фонд оборони держави», який акумулював добровільні надходження. Були задіяні державні займи, лотереї та грошово – речові лотереї.

Третій етап:

1965 рік – рік проведення податкової реформи, прибуток повинен стати джерелом розвитку підприємств, у той же час держава спробувала зменшити субсидії і дотації галузям народного господарства. Передбачалось створити на підприємстві три фонди:

Фонд розвитку виробництва;

Фонд матеріального заохочення;

Фонд соціально – культурних заходів та житлового будівництва.

У відносинах з державним бюджетом пропонувалось вносити фіксовану плату за виробничі фонди, вносить фіксовані платежі та внески з вільного залишку коштів, у той же час держава зменшила обсяг дотацій і асигнувань галузям народного господарства.

Невдача реформи через:

інтенсивне використання основних фондів вже не підкріплювалось накопиченням;

розвиток підприємств через систему фондів розвитку виробництва наштовхнулось на дефіцит;

реформа не зачепила вищій еталон влади.

1970-1980 р. – помітно зменшилась частка державного бюджету в складі фінансових ресурсів держави.

1980 рік – державний бюджет акумулював 66% фінансових ресурсів держави. Витрати державного бюджету явно стали перевищувати доходи:

зменшились темпи росту промислового виробництва та економіки;

зросли обсяги незавершеного будівництва;

фінансування допомоги братським партіям ведення військових дій.

Поява стійкого дефіциту державного бюджету, для його покриття використовуються фінансові ресурси, які по своїй природі не є доходами.

К 90-м рокам бюджетна система СРСР підійшла з великим негативним досвідом.