3. Комунікаційні бар’єри і шляхи їх подолання

На шляху руху інформації від відправника до одержувача зустрічаються різні перешкоди, які можуть носити як психологічний особистісний характер так і організаційний. Перші - комунікативні бар’єри – психологічні перепони на шляху адекватної передачі інформації між партнерами по спілкуванню.

Виділяють такі типи комунікативних бар’єрів: естетичні, інтелектуальні, соціально-культурні, мотиваційні, моральні, емоційні, бар’єри вислуховування.

Естетичні бар’єри – невідповідність зовнішності змістовній стороні інформації.

Інтелектуальні бар’єри – нерівномірність розвитку різних сторін інтелекту у комунікатора і реципієнта. Вони поділяються в свою чергу на: фонетичні – використання елементів з інших мов і діалектів, дефекти мови і дикції, невиразність мови, порушення темпу мови, наявність значної кількості звуків і слів-паразитів; семантичні – вкладання різного змісту, використання жаргонів і сленгів; стилістичні – неспівпадіння стилю мови комунікатора зі змістом повідомлення; логічні – різні логічні системи доказів.

Соціально-культурні бар’єри – різний рівень розвитку соціального інтелекту. Вони поділяються на; етичні – неспівпадіння норм поведінки керівника і підлеглого; рольові – інтерпретація повідомлення з позиції “керівника” або “підлеглого”; бар’єри не авторитетності – низка авторитетність комунікатора; бар’єри світосприйняття – різні погляди на життя.

Мотиваційні бар’єри – відсутність інтересу до повідомлення.

Моральні бар’єри – отримання задоволення або незадоволення від повідомлення.

Бар’єри вислуховування – невміння висловлювати свої думки і уважно слухати.

До бар’єрів які носять організаційний характер належать: поганий зворотній зв’язок або відсутність зв’язку між відправником і одержувачем повідомлення; інформаційне перевантаження – перевантаження каналів комунікацій; незадовільна структура підприємства і інформаційне перекручування.

Одна з умов ефективних комунікацій – це наявність у керівника певних навичок і умінь у взаєморозумінні, знання і вміння працювати на комунікаційній техніці. Особлива увага приділяється вмінню слухати і вмінню говорити. Перш за все необхідно звернути увагу на типи співбесідників і відповідно до цього обирати свою поведінку (Табл.4).

Таблиця 4.Типи співбесідників

Тип співбесідника	Особливості поведінки з ним під час бесіди
“Позитивна людина”	Помірно вести з ним дискусію
“Непідступна людина”	При можливості визнавати його знання і досвід
“Незацікавлена людина”	Розпитувати, залучати до бесіди
“Важлива птаха”	Використовувати дискусію типу “Так, але...”, не критикувати
“Людина яка все знає”	Намагатись висловлювати певну позицію відповідно до того, що він говорить
“Говірка людина”	Намагатись зупиняти і обмежувати
“Конфліктна людина”	Зберігати спокій, залишатись в межах професійної бесіди, намагатись спокійно спростовувати нелогічні і висновки
“Обережна людина”	Задавати легкі запитання, поступово втягувати в бесіду

Що таке – вміння говорити? Основні правила можна представити на схемі (Рис.18.).

Рисунок 18. Вміння говорити

Аналогічним чином можна зобразити вміння слухати (Рис.19.).

Рисунок 19. Вміння слухати