1. Сутність лідерства і його основні ознаки

Питання лідерства викликали інтерес людей з давніх часів. Проте, систематичне, цілеспрямоване і широке вивчення лідерства почалось тільки за часів Ф.Тейлора. Разом з тим, до сих пір так і недосягнуто повної згоди, щодо поняття лідерства і методів ййого вивчення.

В процесі вивчення продлеми лідерства вченими було запропоновано багато різних визначень цього поняття (Рис.42.):

Рисунок 42. Сутність поняття «лідерство»

Для того, щоб остаточно визначитись з тим, що ж таке лідерство слід порівняти його з власне управлінням:

1. Бути лідером і бути менеджером – це не одне й теж саме

2. Вплив менеджера грунтується на владі і її джерелах, лідерство грунтується на процесі соціального впливу і на взаємодії в організації

3. У правління передбачає взаємозв,язок

Лідерство –

4. Керівник є в першу чергу формальним лідером, але саме лідерство визначає наявність неформальної основи. Можна бути керівником і не бути лідером.

5. Ідеальни варіантом є поєднання формального і неформального лідерства.

Таким чином можна дати визначення – лідерство це – тип управлінської взаємодії, який грунтується на більш ефективному для даної ситуації поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягнення загальних цілей

Лідерство в організації проявляється через особливі типи взаємостосунків (Табл.18.)

Таблиця 18. Типи взаємостосунків

Взаємостосунки лідерства	Характеристика
«Майстер - раб»	Влада лідера абсолютна, змінити рішення лідера послідовники не в змозі (неефективне лідерство)
«Начальник - підлеглий»	Власне управління, грунтується на владі посади
«Учасник - учасник»	Самоуправління
«Лідер - послідовник»	Ефективне лідерство, грунтується на авторитеті лідера

Сутність лідерства таким чином полягає в тому, що послідовники визнають лідера тільки в тому випадку, коли він довів свою компетентність і цінність для них. Лідер отримує владу від послідовників і для її підтримки він повинен надавати їм можливісь задовільняти свої потреби. У відповідь послідовники задовільняють потребу лідера у владі над ними і надають йому необхідну підтримку.

2. Теорії лідерства і їх еволюція

На сьогоднішній день проведено понад десяти тисяч різних досліджень з питань лідерства. В результаті цього сформувались чотири підходи до лідерства:

1. Аналіз лідерських якостей без урахування ситуації

2. Аналіз зразків лідерської поведінки без урахування ситуації

3. Ситуаційний аналіз ефективної поведінки лідера

4. Ситуаційний аналіз характера ефективного лідера

Кожен з цих підходів має наукові концепції лідерства, які пояснюють це явище. Розглянемо найбільш відомі з них.

І і ІІ Групи – Традиційна концепція і Концепція лідерської поведінки (1 і 2 підходи).

Традиційна концепція включає в себе теорію лідерських якостей. Найперший підхід у вивченні і поясненні лідерства. Перші дослідники намагались виявити ті якості, які відрізняють “великих людей” в історії від усіх інших, вірили в існування унікального набору якостей і прагнули навчитись виміряти їх і використовувати, вірили в те, що лідерами народжуються а не стають. Ці дослідження створили досить великий перелік лідерських якостей, які разом з тим так і не дали пояснення яким чином з,являється лідер. Таким чином, ця теорія має певні недоліки, а саме: перелік якостей не має кінця, відсутній тісний взаємозв,язок між якостями лідера, немає остаточного портрета лідера. Разом з тим, підхід виявився досить цікавим, став своєрідним поштовхом до розвитку інших концепцій.

Концепція лідерської поведінки включає в себе теорії: три стилі керівництва, дослідження університету штату Огайо, дослідження Мічиганського університету, система управління Лікерта, управлінська сітка, концепція винагородження і покарання, замінники лідерства. Об,єктом дослідження цієї концепції стала лідерська поведінка і висновок про те, що лідера можна виховати.

Три силі керівництва. Німецький вчений Курт Левін провів дослідження, визначив три стилі керівництва: авторитарний, деократичний і ліберальний, фактори які впливають на їх ефективність.

Дослідження університету штату Огайо проводились з метою розробти двох факторну теорію керівництва на базі вивчення структури взаємостосунків в організації і взаємодій в межах цих структур. В першому випадку вивчали поведінку лідера за допомогою якої він організує і визначає структуру взаємостосунків в групі (ролі, правила і процедури роботи), у другому випадку вивчали поведінку між лідером і послідовником. Було встановлено, що найбільш ефективними є керівники які приділяють увагу обом змінним.

Дослідження Мічиганського університету проводились з метою визначити відмінності в поведінці ефективних і неефективних лідерів. Вивчали концентрацію уваги лідера на роботі і на працівниках. Прийшли до висновків: ефективним лідером є той, хто має тенденцію до надання підтримки працівникам і розвитку гарних взаємостосунків з ними; використовує груповий підхід до управління; встановлює високий рівень виконання роботи і напружені завдання.

Ці дослідження було покладено в основу концепції Ренсіса Лікерта “Система управління 1, 2, 3 і 4”. Ним було виділено дві категорії лідерів: орієнтовані на працівників і орієнтовані на роботу і розроблено чотири системи управління (Табл..19.)

Таблиця 19. Зміст системи Лікерта

Організаційні змінні	Система 1	Система 2	Система 3	Система 4
Рівень довіри лідера своїм підлеглим і його впевне-ність в них	Не впевний в підлеглих і не довіряє їм	Високо-мірна впевненість і довіра типу “майстер - раб”	Впевнений і довіра типу “керівник - підлеглий”, бажання контролю-вати прийняття і виконання рішень	Повна впевненість і довіра
Характер мотивації	Страх, погрози, покарання, іноді винагород-ження	Винаго-родження і іноді покарання	Винагород-ження, іноди покарання і залучення до управління	Моральне винагоро-дження на основі стимулю-вання, участь в управлінні
Характер впливу на підлеглих і взаємодія з ними	Слабка взаємодія, яка ґрунтуєть-ся на страху і недовірі	Слабка взаємодія з деяким урахуван-ням думки підлеглих, страх і обережність у підлеглих	Помірна взаємодія з достатнім проявом упевненості в працівниках і довіра до них	Глибока, дружня взаємодія з працівника-ми, висока впевненість і довіра до них

Управлінська решітка Моутона і Блейкера (Рис.43.) отримала найбільшу популярність серед концепцій поведінських стилів лідера. Вона зроблена у вигляді матриці. Виділено зони 5,ти лідерських стилів на підставі визначення інтересу до роботи і інтересу до людини.

1,9							9,9
			5,5
1,1							9,1

Рисунок 43. Управлінська решітка

Концепція винагородження і покарання дала можливість виділити чотири типи лідерської поведінки залежно від використання винагородження або покарання: покарання за рівень виконання роботи, покарання без урахування якості роботи, винагородження за рівень виконання роботи, винагородження без урахування якості роботи і дослідити їх вплив на ефективність якості роботи.

Замінники лідерства. Вчені дійшли висновку, що іноди можуть бути ситуації коли немає потреби в директивному керівництві, тобто для деяких працівників можна використовувати самоуправління на грунті так званих замінників лідерства:

1. Здібності, досвід, підготовка і знання

2. Незалежність і самостійність

3. Професіоналізм

4. Відсутність реакції на винагородження

5. Ясність, чесність і рутинність

6. Відсутність альтернативних методів

7. Отримання зворотнього зв,язку в роботі

8. Внутрішнє задоволення роботою

9. Формалізований процес

10. Неможливість гнучких взаємостосунків

11. Груповий підхід

12. Лідер немає права винагороджувати

13. Відстній безпосередній контакт з підлеглими

Загальне значення концепції лідерської поведінки – лідерами стають, а не народжуються; можна покращити лідерську поведінку через навчання і спеціальну підготовку.

ІІІ група – Концепція ситуаційного лідерства (3-4- підходи) – включає в себе такі теорії: контініум лідерської поведінки Танненбаума-Шмідта, модель ситуаційного лідерства Фідлера, модель ситуаційного лідерства Харсея і Бланшарда, модель “шлях-ціль” Хауза-Мітчелла, модель Стінсона-Джонсона, ситуаційна модель прийняття рішення Врума-Йеттона-Яго.

Контініум лідерської поведінки Танненбаума-Шмідта. Сутність її полягає в тому, що лідер обирає один з семи можливих зразків поведінки залежно від взаємодії трьох факторів: лідера, послідовника і ситуації (Рис.44.)

Рисунок 44. Зразки поведінки

На думку авторів теорії між демократичним і авторитантим стилем існує ще п,ять:

1. Лідер дає послідовникам діяти в межах діапазону “свободи”

2. Лідер в певних межах делегує рішення групи

3. Лідер висуває проблеми, просить дати пропозиції і приймає рішення

4. Лідер пропонує рішення і вважає за можливе їх змінювати

5. Лідер висуває ідеї і пропонує їх обговорити

6. Лідер запевняє послідовників у вірності своїх рішень

7. Лідер приймає рішення і доводить їх до підлеглих

Модель ситуаційного лідерства Фідлера. Ґрунтується на вивченні таких факторів як стиль лідера, взаємостосунки в колективі, структурованість роботи, посадова влада, рівень виконання роботи. Розглядає поведінку керівника в різних ситуаціях і дає можливість підбирати їх до цих ситуацій, або змінювати ситуацію під керівника.

Модель Харсея і Бланшарда. Виділено 4 стилі лідерства залежно від досконалості послідовників (Табл.20.)

Таблиця 20. Взаємозалежність стилю лідерства і досконалості послідовників

Стадії досконалості послідовників	Стиль лідерства
М.1. – люди не здатні і не бажають працювати, вони або некомпетентні або невпевнені в собі	S.1. – Вказуючий – висока директивність, нагляд за роботою
М.2. – люди не здатні, але бажають працювати, вони мають мотивацію, але не мають нвичок і вмінь	S.2. – Запевняючий – директивність і підтримка
М.3. – люди здатні, але не бажають працювати, ім не цікаво те, що пропонує керівник	S.3. – Участь – мотивація і залучення
М.4. – Люди здатні і бажають робити те, що їм пропонує керівник	S.4. – Делегуючий – розвиток творчого підходу до роботи

Модель Хауза і Мітчелла “шлях- ціль” – встановлює взаємозв,язок між стилем лідерства і можливістю задовольняти потреби виконавців: директивне лідерство, підтримуюче лідерство, лідерство орієнтоване на досягнення, лідерство участі.

Модель Стенсона-Джонсона – встановлює взаємозв,язок між поведінкою лідера і структурою роботи, її характером: стиль що грунтується на високому інтересі до роботи і стиль що грунтується на низькому інтересі до роботи.

Ситуаційна модель прийняття рішень Врума-Йеттона-Яго – рекомендує для прийняття рішень використовувати п,ять стилів:

А І – керівник сам приймає рішення

А ІІ – керівник отримує інформацію від своїх підлеглих але рішення приймає сам

К І – керівник отримує ідеї від своїх піждеглих і сам приймає рішення

К ІІ – керівник ділиться думками з підлеглими і сам приймає рішення

К ІІІ – керівник збирає підлеглих в групу і разом з ними приймає рішення

Вище розглянуті теорії і концепції лідерства є класичними. На сьогоднішній день розробляються сучасні концепції лідерства, які включають в себе: концепцію атрибутивного лідерства, концепцію харизматичного лідерства, концепцію перетворюючого лідерства і т.ін.