86.Світова торгівля, її сутність та структура. Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі

Міжнародний поділ праці і його міжнародна кооперація заклали основи для виникнення світового ринку, що розвивався на основі внутрішніх ринків, які поступово виход за національні  межі.

Внутрішній ринок – форма господарського спілкування, при якій усе призначене для продажу збувається самим виробником усередині країни. Практично відразу після виникнення ринки стали спеціалізуватися  (ринки праці, капіталу, роздрібні, торговельні), і частина ринку вже орієнтувалася на іноземного покупця (наприклад, центри работоргівлі - Афіни, Рим, Ліон, Венеція, пізніше – Ліверпуль, Нант, інші західноєвропейські міста)

Національний ринок – внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців. З  XVI  до середини XVIII століття мануфактура створювала умови для більш масштабного виробництва товарів, ринки стали розширюватися до регіональних, державних, міждержавних і світових масштабів. Виникли міжнародні ринки (Європа, Близький і Далекий Схід), торгівля стала носити двосторонній характер, Великі географічні відкриття дозвол вивозити товар у знову відкриті землі.

Міжнародний ринок – частина національних ринків, що безпосередньо пов'язана з закордонними ринками. Світовий ринок – сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на МПП та інших факторів виробництва. Основні характерні риси світового ринку:

- є категорією товарного виробництва, що вийшло в пошуках збуту своєї продукції за національні рамки;

- визначається в міждержавному  переміщенні товарів, що знаходяться під впливом - внутрішнього і зовнішнього попиту та пропозиції;

- оптимізує використання факторів виробництва, спрямовуючи виробника в галузі і регіони, де вони можуть бути застосовані найбільш ефективно;

- усуває з міжнародного обміну товари і виробників, що не забезпечують міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах.

Структуру міжнародної торгівлі розглядають у двох ракурсах: як торгівлю окремими групами товарів і як систему методів організації реалізації товарів на світовому ринку.

Товарна структура міжнародної торгівлі – це частка тих чи інших товарів у світовому товарообігу.

Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою роз­поділ торговельних потоків між окремими групами країн, що диференціюються за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура торгівлі звичайно уза­гальнює дані про міжнародну торгівлю країн, які належать до однієї частини світу (Африка, Азія, Європа) або до певної групи (індустріальні країни; країни, що розвиваються).

Основною тенденцією став ріст у міжнародній торгівлі питомої ваги продукції обробної промисловості і скорочення частки сировинних товарів. До середини 90-х років понад 3/4 світовий експорт приходилося на продукцію обробної промисловості, тоді як цей показник складав 10 років тому 2/3, до другої світової війни — 2/5. Примітно, що майже 40% вартості світового експорту припадає на технічно складну, диференційовану продукцію — на машини і транспортне устаткування. Зростає міжнародна торгівля компонентами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, що свідчить про вплив міжнародної виробничої кооперації на інтенсифікацію зовнішньоторговельних зв'язків. У сучасних умовах саме обмін продукцією машинобудування складає серцевину світової торгівлі (у порівнянні з кінцем 30-х років питома вага машин і транспортного устаткування зросла у ній майже в 4 рази). Значно збільшилася в міжнародному товарообміні і роль хімічної продукції. Структурні зміни на користь галузей, зв'язаних із НТР, спираються на більш високі темпи росту експорту даних видів продукції в порівнянні з загальними темпами його розвитку.