Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori1 (1).doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
25.12.2018
Размер:
693.25 Кб
Скачать

56. Організаційні форми монополістичних структур

Монополістичні структури централізують широке коло виробничо-господарських функцій підприємств, що входять до складу цихструктур. Залежно від ступеня централізації виробничо-господарських функцій є різні організаційні форми монополістичних об’єднань. Основними формами є картелі, синдикати, трести, концерни, конгломерати. Картелі – це об’єднання самостійних у виробничо-господарському та комерційному відношенні підприємств однієї галузі виробництва з метою монопольного панування на ринку й отримання максимального прибутку.

Учасники картелі визначають між собою: частку кожного учасника в загальному обсязі виробництва; ринки збуту продукції; єдину цінову політику щодо постачальників сировини та покупців реалізованої продукції.

Учасники такого об’єднання домовляються про умови продажу, терміни платежу, розподіляють між собою ринки збуту, визначають кількість виробленої продукції, встановлюють ціни, розподіляють між окремими підприємствами прибуток. Картелі не усувають конкуренції, а навпаки, різко загострюють її. Усередині картелю відбувається боротьба за квоти (частки) у виробництві та збуті, що часто призводить до розпаду картелю.

57. Державна антимонопольна політика

Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб чи державі.

Анти монопольна політика — комплекс заходів,розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу,спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Одним із найголовніших негативних наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку. Щоб запобігти цих негативних наслідків, держава була змушена проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів, законів, обмеження сфери впливу монополістичних об'єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників від економічних (штрафи) до кримінальних (тюремні ув'язнення).

Антимонопольна політика сукупність заходів держави щодо припинення зловживання монопольним становищем з однієї сторони (тобто нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства), та з іншої сторони створення нових монополій та монополістичних об'єднань. Основними обов'язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже існуючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали анти конкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]