42. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Основний, оборотний капітал

Оборот капіталу – безперервно повторюваний кругооборот капіталу, в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми. В процесі обороту різні частини промислового капіталу одночасно функціонують у грошовій, товарній і продуктивній формах. Оборот капіталу характеризується безперервною циклічністю, в процесі його руху генерується дохід і відбувається зростання авансованої вартості.

Кругооборот промислового капіталу – безперервний рух капіталу по трьох стадіях із послідовною зміною форм та поверненням у свою початкову форму в збільшеному, як правило, розмірі. Стадії: 1. закупівля необхідних факторів виробництва – засобів виробництва і робочої сили (грошовий каптіал); 2. виробництво визначеної товарної маси (грошовий капітал); 3. продаж створеної товарної продукції (товарний капітал).

Основний капітал – складова промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробницо – технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.

Оборотний капітал – частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо – технологічного циклу.

Функціонуючий основний і оборотний капітали підприємства створюють його активи. Пасивами підприємства є власний і позичений капітал.

43. Амортизація і відтворення основного капіталу

Амортизація — термін, що використовується у двох значеннях: 1) процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування; 2) процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.

Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу. Фізичне зношування основного капіталу відбувається у процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища. Моральне зношування основного капіталу — техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевих або досконаліших засобів праці. Розрізняють моральне зношування першого та другого видів. Моральне зношування першого виду зумовлене здешевленням елементів основного капіталу внаслідок підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють машини та обладнання подібні до тих, які використовується на діючих підприємствах. Моральне зношування другого виду зумовлене винайденням нових, ефективніших за наявні засобів праці, застосування яких покращує якісні характеристики та здешевлює продукцію, що випускається.

Амортизаційне відрахування — щорічне списання частини вартості основного капіталу, є частиною валових витрат підприємства.

Річна амортизація основного капіталу розраховується за формулою Ар=К/t, де А — річна амортизація; К — вартість основного капіталу; t — термін (кількість років) служби основного капіталу.

Норма амортизації — виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу. А' =(А/К)*100% , де А' — норма амортизації; А — сума амортизаційних відрахувань за рік; К — вартість авансованого основного капіталу. З урахуванням затрат на ремонт обладнання та ліквідаційної вартості основного капіталу ця формула набуває такого вигляду: А' = ((К+Р-Л)/К*n)*100%, де А' — норма амортизації; К — початкова вартість основного капіталу; Р — затрати на ремонт обладнання; Л — ліквідаційна вартість основного капіталу; n — нормативний строк служби основного капіталу.

До основних методів амортизації належать: 1. Метод прискореної амортизації — така система її нарахування, за якої протягом перших років чи всього амортизаційного періоду забезпечується випереджальне зростання нагромадженої суми амортизаційних відрахувань порівняно з реальними темпами втрати споживчих властивостей і вартості засобів праці. 2. Метод неприскореної амортизації — така система її нарахування, за якої протягом економічно раціонального строку служби засобів праці забезпечується рівність нагромадженої суми амортизаційних відрахувань та реальних темпів втрати споживчих властивостей і вартості цих засобів праці.