73. Державний сектор економіки й державне підприємництво як спосіб реалізації економічних функцій держави

Об’єктами державної власності виступають:

Матеріальною основою функціонування держави як політичного інституту( майно парламенту, органів державного управління, збройних сил, міліції, монетний двір, пошта)

Економічною базою для підприємницької діяльності держави:(промисловість й сільськогосподарські підприємства, галузі, центральний банк, залізниці).

Державне підприємництво – це господарська або інша підприємницька діяльність державних підприємств з виробництва матеріальних благ та надання послуг суб’єктам економіки(приватним підприємствам і населенню).

Підприємства державного сектору оцінюються за критеріями мікро- і макроекономічної ефективності.

Мікроекономічна ефективність державних підприємств відображає рівень їхньої рентабельності.

Макроекономічна ефективність характеризує ступінь виконання державним сектором певних соціально-економічних функцій(завдань).

Основна економічна функція державного сектору в перехідній економіці – реалізація цілей економічної політики держави стосовно ринкового реформування країни. За допомогою державного сектору економіки вирішуються проблеми:

Забезпечення національної безпеки і цілісності економіки;

Забезпечення збалансованого і стабільного розвитку національної економіки;

Підвищення конкурентноздатності національної економіи, забезпечення позитивних зрушень;

Соціалізація економіки (сприяння зайнятості і соціальній орієнтації економіки), виробництво суспільних товарів і благ;

Створення ефективних умов для розвитку приватного сектору економіки;

Екологічного характеру;

Розвитку регіонів.

74. Сутність і багатогранність процесу суспільного відтворення

Суспільне відтворення — це економічний процес, в якому власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва — продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється продукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових невідновлюваних ресурсів, а також через відновлення та розвиток форм і методів організації праці.

Види суспільного відтворення:

Просте відтворення — це відновлення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні. Звужене відтворення — це відтворення виробництва та споживання в менших обсягах. Його спричиняють економічні кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, природні катастрофи, війни тощо. Звужене суспільне відтворення є явищем тимчасовим. Звужене відтворення спостерігалося в 90-х роках XX ст. в перехідній економіці України.

Розширене відтворення — це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання. У зв'язку з тим, що економіка, як і інші форми матерії та духу, розвивається хвилеподібно, протягом тривалих періодів можна спостерігати просте, звужене і розширене відтворення.

Основною проблемою відтворення є дотримання пропорцій: — між виробництвом і споживанням; — між підрозділами національного виробництва; — між витратами на виробництво та доходами від реалізації продукту виробництва; — між відшкодуванням спожитого капіталу та нагромадженням; — між споживанням і нагромадженням (заощадженням); — між заощадженнями та інвестиціями та ін. Просте відтворення — це відновлення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.

Стисло охарактеризуємо кожну з цих пропорцій. Звісно, люди виробляють для того, щоб споживати.Споживання може бути виробничим і невиробничим (кінцевим споживанням домо господарств). Виробниче споживання є моментом безпосереднього процесу виробництва, оскільки виробити новий продукт означає спожити ті ресурси, з яких виготовляється (народжується в процесі виробництва) цей продукт Невиробниче (безпосереднє) споживання за своїм змістом є знищенням виробленого продукту. Люди, споживаючи їжу, одяг, послуги, знищують продукт. Але це знищення є процесом відтворення життя людини, її здібностей до найманої праці та інших здібностей. Споживаючи, люди створюють сім'ї, народжують дітей, виховують їх, навчають, готують їх до здійснення господарської діяльності після досягнення працездатного віку. Відтворення найманого працівника, таким чином, відбувається за межами підприємства. Отже, споживання за межами виробництва забезпечує відтворення ресурсу "праця". Але для здійснення процесу виробництва на національному рівні необхідно відтворити спожитий фізичний (реальний) капітал.

Фізичний капітал — це непрямі блага в формі засобів виробництва, які використовуються для виробництва прямих благ у формі предметів споживання (речових товарів та послуг). Найманий працівник приводить у рух фізичний капітал, а фізичний капітал є визначальним чинником, що впливає на продуктивність праці найманого робітника. Особливість відтворення фізичного капіталу полягає в тому, що, на відміну від ресурсу праці, яка не існує відособлено від власника, фізичний капітал існує виключно відособлено як від того, хто його створює (найманого працівника), так і від його власника. Відтворюється цей ресурс у процесі виробництва основного й оборотного капіталу на підприємстві із залученням іншого фізичного капіталу та найманої праці. Це не означає, що кожне підприємство виробляє для себе капітал у тій формі, яка задовольняє його виробничі потреби. Як правило, в умовах суспільного поділу праці ми спостерігаємо зворотний процес.