67. Реформування фінансово-податкової та грошово-кредитної ситсеми.

Процес трансформації вітчизняної економіки передбачає створення грошово-кредитної та фінансової систем, що відповідають потребам розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки.

Основні напрями зазначених перетворень пов'язані: — із забезпеченням стабільності національної валюти; — досягненням максимальної збалансованості державних фінансів;— створенням надійної та потужної банківської системи; — запровадженням ефективної податкової системи; — забезпеченням фінансової безпеки держави.

Етапи трансформації грошово-кредитної та фінансової системи України:

I етап: 1991—1994 pp., характерними ознаками якого стали: — лібералізація цін, ослаблення контролю за оплатою праці; — переливання фінансових активів з державного сектору в приватний; — збереження монопольного державного сектору з монопольним ціноутворенням та пільговим кредитуванням галузей і виробництв; — фактичне підпорядкування Національного банку уряду, пряме кредитування дефіциту бюджету. Наслідком зазначених трансформацій стало загострення суперечностей економічного розвитку внаслідок втрати державою реальних інструментів здійснення ефективної економічної політики, безконтрольного зростання грошової маси, гіперінфляції.

II етап: 1995—2000 pp., що характеризувався: — проведенням жорсткої грошово-кредитної політики, активних антиінфляційних заходів; — здійсненням грошової реформи (1996 p.); — подоланням дефіциту бюджету, вдосконаленням міжбюджетних відносин; — підвищенням платоспроможності суб'єктів господарювання; — подальшим зростанням зарубіжних позик і кредитів; — перерозподілом кредитних ресурсів у бік реальної економіки; — започаткуванням функціонування фондового ринку України; — стабілізацією валютного курсу, впровадженням валютних коридорів.

Наслідком зазначених трансформацій стало зростання реального ВВП, скорочення інфляції, стабілізація курсу гривні, зростання надходжень іноземної валюти, перетворення дефіциту матеріальних ресурсів в економіці на дефіцит фінансових та кредитних ресурсів.

III етап: 2001—2004 pp., пов'язаний із: — здійсненням заходів із забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності національної валюти; — оптимізацією структури грошової маси; — запровадженням режиму регульованого плаваючого обмінного курсу гривні (2000 p.); — використанням стабільності гривні як монетарної передумови поступового переходу до інноваційно-інвестиційного розвитку; — підвищенням рівня монетизації ВВП;

68. Формування відкритої економіки України ти шляхи входження у світове господарство.

Основними принципами формування відкритої економіки повинні стати:

- по-перше, акцент на розвиток власних галузей, що мають порівняльні і конкурентні переваги у світовій економіці регіонального і глобального масштабу. Мова йде про такі галузі національного виробництва, як машинобудування (ракети, судна, літаки, окремі види металорізних верстатів, прилади, побутова техніка і т.д.). Високим науково-технологічним рівнем характеризується порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальна галузь, хімічна промисловість (низьковуглецевий ферохром, пропілен, полістирол, поліамідні і поліпропіленові волокна). Великі потенційні можливості мають також агропромисловий комплекс України і галузі, пов’язані з транзитом через її територію вантажів, нафти, газу, електроенергії та інших товарів і послуг;

- по-друге, високий рівень внутрішньої інтегрованості вітчизняної економіки, створення потужного національного ринку як фундаментальної економічної основи для завоювання і закріплення за собою відповідних ніш на гостроконкурентних і високоінтенсивних світових ринках товарів і послуг;- по-третє, забезпечення подальшої фінансової стабілізації, що покращує макроекономічні умови як для національного, так і для міжнародного підприємництва, від чого залежить створення сприятливого інвестиційного клімату;- по-четверте, введення твердої конвертованої національної валюти;- по-п’яте, врахування різної фактороінтенсивності національних галузей і виробництв, тобто їх капітале- і працезабезпеченості порівняно з іншими країнами, врахування відповідних внутрішніх витрат, цін і їхніх світових аналогів з тим, щоб уникнути несприятливої для України асиметрії в цінах, що погіршує умови торгівлі (terms of trade) і призводить до суттєвих збитків.

Нарешті, варто неухильно здійснювати постійну гармонізацію національного зовнішньоекономічного законодавства з нормами ГАТТ/СОТ,

Надзвичайно складною є проблема розробки відповідних механізмів включення економіки України в сучасні цивілізаційні процеси і структури.

Діяльність державних органів управління зовнішньоекономічними процесами могла б сконцентруватися в таких головних напрямках:- відкриття внутрішнього ринку для іноземної конкуренції з гнучким захистом вітчизняних виробників;- забезпечення правових і економічних гарантій господарського функціонування і захисту іноземного капіталу;- орієнтація технічної, технологічної, промислової і соціальної політики на світові стандарти і тенденції розвитку;- гармонізація національного господарського права і законодавства з міжнародним;- підтримка в міру стабілізації економіки вітчизняних експортерів на світових ринках.

Механізми та інститути мікрорівня повинні забезпечувати вільний маневр підприємців усіх форм власності у світовому господарстві, свободу вибору економічними суб’єктами вітчизняних і закордонних партнерів і ринків при здійсненні господарських онерацій, перетворення зовнішньоекономічної діяльності в органічну складову господарської діяльності підприємства.

Поступова інтеграція української економіки у світові процеси і структури потребує тривалого часу, вона повинна здійснюватися поетапно, в міру дозрівання внутрішніх і зовнішніх передумов. Відповідно до історичного досвіду та наявних оцінок, процес зміни наукової парадигми здійснюється протягом 5-10 років, технологічної системи – 10-30 років, економічної системи – від 30 до 60 років.\

69. Теоретичні погляди на роль держави в економіці та їх еволюція.

Еномічна роль держави, згідно з теорією меркантилізму, така:державне регулювання сфери зовнішньоекономічних відносин, що засноване на протекціоністських засадах і передбачає застосування низьких митнихтарифів на імпорт сировини й експорт готових виробів та високих — на імпорт промислової продукції та експорт сировинних ресурсів;державна регламентація внутрішнього промислового виробництва через запровадження державного контролю за якістю продукції, чисельністю ікваліфікацією працівників, надання привілеїв і монопольних правновоствореним мануфактурам;активна монополізація зовнішньої торгівлі приватним і державнимкапіталом за обов'язкової державної підтримки і стимулювання;контроль грошового обігу і грошової системи, карбування монет зпопереднім їх "псуванням" для поліпшення сальдо торговельного таплатіжного балансу. Класична школа економічної науки, прийшовши на зміну меркантилізму,запропонувала нове, обмежене трактування економічної ролі і завданьдержави в ринковій економіці. Це було зумовлено успішним розвиткомкапіталізму вільної конкуренції, зародженням машинної індустрії на тліпереміщення сфери функціонування капіталу із зовнішньої торгівлі упромислове виробництво. До основних завдань держави (за А. Смітом) належать: охорона відзовнішнього насильства (підтримання обороноздатності); охорона відвнутрішнього насильства і несправедливості (забезпечення правопорядку),забезпечення правосуддя; надання всім членам суспільства так званихсуспільних благ; збирання податків для виконання перших трьох функцій. Останній з представників класичної школи Дж. Мілль доповнив розглядекономічних функцій держави, запропонувавши подолати індивідуалізм ізловживання, що випливають з права приватної власності, тавдосконалювати розподіл суспільного багатства. Разом з доведеннямефективності вільної конкуренції Дж. Мілль вважав доцільним здійсненняінституціональних реформ, активізацію участі держави у вирішенні проблемсоціально-економічного розвитку суспільства (розвиток науки, створеннявиробничої та соціальної інфраструктури, стимулювання профспілкового ікооперативного руху, обмеження права успадкування тощо).Класичні уявлення про механізми і межі державного втручання, що набулидомінуючого впливу, спровокували появу альтернативних поглядів у станіїх ідейних противників. Наприклад, економісти-романтики, які критикуваликапіталізм з позицій дрібнотоварного виробництва, висловили відмінні відкласичних і суперечливі між собою погляди: про повну відмову від державияк соціального інституту, організацію безгрошового обігу ібезвідсоткового кредиту, наслідком такого реформування буде суспільство,де "капітал і праця стануть тотожними, суспільство зможе існуватисамостійно і не матиме потреби в уряді" (П. Прудон); про нарощуваннядержавного регулювання економічних відносин, особливо у соціальнійсфері, оскільки "добробут народу" — це мета державного втручання.Німецька історична школа інакше реагувала на економічний лібералізмкласичної школи, надаючи принципово нового звучання проблемамекономічної політики в концепції "виховного протекціонізму" і довівшинеобхідність формування "національного характеру" економічної теорії ідержавного регулювання. Потужна в політичному й економічному відношенні(монархічна) держава, економічний устрій якої враховував би особливостірозвитку національної економіки, менталітет, традиції, звичаї, природній географічні умови, — ідеал німецької історичної школи.Марксистська економічна теорія в питанні про економічну роль державибула непослідовною. З одного боку, держава визнавалася апаратомнасильства, засобом експлуатації найманих працівників, з іншого —надкласовою інституцією, яка в умовах переходу до справедливогоекономічного устрою здійснить тотальне одержавлення, націоналізаціюземлі та майна, ліквідує право приватної власності (диктатурапролетаріату).