62. Агропромислова інтеграція, агропромисловий комплекс

Процес агропромислової інтеграції — це встановлення сталих прямих зв'язків селянських господарств із підприємствами й організаціями суміжних галузей (промисловості, транспорту, сфери заготівлі, зберігання, переробки й реалізації продукції, а також обслуговування сільського господарства).

У результаті поглиблення агропромислової інтеграції формується агропромисловий комплекс (АПК).

Агропромисловий комплекс — це організаційно-економічна форма інтеграції сільськогосподарських і промислових видів діяльності; сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача, а також виробництвом відповідних засобів виробництва.

Відповідно до стадії відтворювального циклу в складі АПК виділяють такі сфери:

I —ресурсна: галузі, які забезпечують АПК засобами виробництва і виробничими послугами, включаючи будівництво, ремонтні й меліоративні роботи;

II — аграрно-сировинна: власне сільське та лісове господарство;

III — переробна: галузі, що займаються заготівлею, зберіганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції;

IV — виробнича і соціальна інфраструктура: галузі, які забезпечують загальні умови соціально-економічного розвитку,

Агропромисловий комплекс є одним з найважливіших секторів народного господарства України.

63. Державна політика регулювання та підтримки с/г виробництва

Досвід розвинутих країн, система агробізнесу яких тривалий час формувалася під впливом держави, переконливо засвідчує, що в умовах ринкової економіки життєдіяльність сільськогосподарських підприємств, ефективність аграрного виробництва і відносна стабільність соціальної сфери в сільській місцевості значно зумовлені державним регулюванням.

Головними завданнями державного регулювання в країнах з розвинутою ринковою економікою в аграрній сфері є:

-підвищення прибутковості сільського господарства і розширення експорту основних видів продовольчих товарів;

-попередження перевиробництва окремих видів сільськогосподарської продукції;

-обмеження монополізму в суміжних із сільським господарством галузях промисловості.

Необхідність державного регулювання АПК і його особливості:

Нестабільність цін і доходів в агропромисловому виробництві

Конкурентне середовище в сільському господарстві і високий ступінь

монополізації в ресурсних і переробних сферах

Низька привабливість інвестування аграрного виробництва

Різноманітність природно-кліматичних умов

Потреба екологізації сільського господарства, проведення наукових досліджень

Страхування сільськогосподарської діяльності

Особливості формування соціальної інфраструктури села тощо.

Головні важелі державного регулювання АПК

Законодавча діяльність і механізм санкцій

Пряма державна підтримка (субсидії, дотації тощо)

Кредитна система

Оподаткування і митне регулювання

Цінове регулювання

Державна підтримка селянських господарств має стати невід'ємною складовою загальнодержавної програми соціально-економічних перетворень і розвитку країни.

64. Необхідність та основні напрямки ринкової трансформації економіки України Об'єктивна необхідність ринкової трансформації економіки України зумовлена вичерпанням екстенсивних факторів економічного зростання, соціально-економічною неефективністю, негнучкістю та низькою адаптивністю командно-адміністративної системи до умов науково-технічного прогресу та постіндустріальних перетворень.

Трансформаційний характер економіки України пов'язаний з такими перехідними процесами:

суверенізацією національного господарського комплексу;

лібералізацією та демократизацією економічного життя;

плюралізацією форм власності та господарювання;

структурною постіндустріальною перебудовою;

започаткуванням інноваційного типу суспільного відтворення;

гуманізацією та соціалізацією економічних процесів;

радикальною зміною функцій та ролі держави;

становленням громадянського суспільства з розвиненими демократичними інститутами;

гармонійним включенням до глобального соціально-економічного середовища.

Найважливішими передумовами утвердження людиноцентричної моделі

економічного зростання є:

подолання застарілих уявлень про залежність економічного прогресу нації виключно від розширеного відтворення матеріально-речового складу суспільного багатства;

забезпечення динамічного економічного зростання шляхом проведення активної інвестиційної політики, спрямованої на активізацію людського капіталу;

формування національної інноваційної системи як органічної цілісності науки, інновацій та виробництва;

удосконалення національного законодавства згідно з вимогами міжнародних стандартів та угод у сфері нтелектуальної власності, її комерціалізація та належний правовий захист;

структурна перебудова економіки галузевого і територіального спрямування, реструктуризація інституціональної системи, адміністративно-територіальна реформа;

поступова зміна соціально-економічного генотипу нації у напрямі зростання соціальної активності, самостійності, вивільнення творчого потенціалу особистості;

—становлення громадянського суспільства з розвиненими демократичними інститутами, здатними забезпечити самореалізацію особистості та самоорганізацію соціуму;

упровадження нової парадигми зовнішньоекономічних зв'язків, спрямованої на гармонійну інтеграцію країни до глобального економічного середовища.

Таким чином, розвиток економіки України на сучасному етапі

пов'язаний з вирішенням низки стратегічних проблем, які

визначають основні орієнтири економічної політики уряду