25. Ефективність виробництва, суть, фактори, економічні, соціальні показники.

Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології визначення, формалізована форма якої має вигляд: Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати)

Соціальна та економічна ефективність. Соціальна ефективність виражає ступінь вдоволення особистих потреб сусп льства. Вона показу , наскільки господарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу забезпечується високий життєвий рівень, то, звичайно, дане суспільне виробництво соціально ефективним.

Показники : 1)розмір ВНП та НД на душу населення ; 2)частка фонду споживання в НД; 3)рівень життя населення ; 4)якість життя населення або індекс розвитку людини " РЛ".

Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва шляхом зіставлення затрат одержаного результату, визначають за такою формулою: Е=П/З, де П- варті сть продукту, З - матеріально-грошові затрати.

Показники: 1) Продуктивність праці (Пп) - виражає відношення величини продукту (П) до затрат живої праці (ЗПЖ): Пп=П/ЗПЖ; 2) Продуктивність суспільної праці – Національний дохід/ сердня чисельність працівників; 3) Трудомісткість - відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції (Вартість затрат живої праці/ вартість одиниці продукції); 4) Фондовіддача – характеризує ефективність використання засобів праці, тобто к-сть продукції, виробленої з одиниці виробничих фондів (Вартість виробленої продукції/ вартість основних фондів); 5) Фондомісткість – показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції (Вартість осн. фондів/ вартість виробленої продукції); 6) Матеріаловіддача – характеризує ефективність використаних предметів праці (Вартість продукції/вартість матеріалів); 7) Матеріаломісткість – характеризує вартість витрат мат. ресурсів на одиницю виробленої продукції (Вартість матеріалів/ вартість одиниці продукції); 8) Капіталомісткість – близький до показника фондомісткості (Обсяг капіталовкладень/ приріст обсягу виробленої продукції); 9) Екологоефективність (Е=- (А+В+С), де- загальна економічна ефективність господарства об’єкта, А – вартість природоохоронних засобів, В – витрати від пошкодження НПС, С – вартість природних ресурсів);

26. Форми організації суспільного виробництва: товарне і натуральне .Суть основні риси.

Форма суспільного виробництва - це певний спосіб організації господарської діяльності. Натуральне виробництво - це така форма господарювання, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрішньо господарського споживання.

Риси: 1. Замкнутість виробництва (кожна господарська одиниця відокремлена від іншої і спирається лише на власні виробничі і природні ресурси); 2. Слабо виражений поділ праці (грунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва) ; 3. Виробничі відносини виступають у відкритій, неуречевленій формі , тобто не як відносини між речами, а як відносини між людьми; 4.Слабо виражений суспільний характер виробництва.

Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі -продажу на ринку. При цьому продукти праці , якими вони обмінюються, стають товарами. Буває проста та розвинута форма. Проста: дрібне виробництво індивідуально самостійних ремісників і селня, що працюють на рику. Розвинута: вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці і машинній індустрії.

Причини виникнення: - суспільний поділ праці, який породжує диференціацію виробників на виготовленні певних продуктів або за певними видами діяльності; - економічна відокремленість виробників, яка робить їх економічно самостійними товаровласниками.

Риси: 1. Відкрита економічна форма господарства; 2. Між виробниками складаються опосередковані господарчі зв’язки; 3. Виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів; 4. Товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах властивих йому економічних законів.