III період – завершальний (кінцевий курс навчання у внз)

У цьому періоді студент – сирота перебуває лише тоді, коли він успішно адаптувався, має гарні показники в усіх сферах своєї життєдіяльності, гарні відгуки з боку адміністрації факультету, структурних підрозділів ВНЗ, та бачить сенс у отриманні повної вищої освіти.

Завдання до III періоду наступні:

створення умов для повної самореалізації студентів – сиріт, їх залучення до організації та проведення до громадської, спортивної, науково – дослідної роботи, діяльності по проведенню факультетських, університетських, загальноміських закладів тощо;

проведення щотижневого контролю куратора академічної групи та завідувача випускаючої кафедри за ходом виконання графіка дипломування студентів – сиріт;

розвиток контактів студентів – сиріт із потенційними працедавцями;

подальша тісна співпраця із органами місцевого самоврядування у частині отримання упорядкованого житла (по завершенні навчання у ВНЗ);

сприяння у вирішенні індивідуальних проблем студентів – сиріт;

У відповідності до поставлених задач III етапу було визначено методи їх досягнень: анкетування, індивідуальна бесіда, тестування, екскурсії, прямі ефіри на телебаченні, консультування із залученням фахівців (куратори академічних груп, заступники декана з виховної роботи, юрконсульти, психологи), ведення журналів виховної роботи кураторами та заступниками деканів з виховної роботи, участь у ярмарках вакансій, зустрічі із керівництвом підприємств, установ та організацій, допомога у працевлаштуванні тощо.

Ярмарка вакансій – це захід, який періодично проводиться для підбору необхідних фахівців на вакантні місця та у кадровий резерв.

Зустрічі із керівництвом підприємств та організацій. Це зібрання студентства, у т.ч. пільгових категорій із керівництвом керівництвом підприємств, установ та організацій, яка має на меті донести інформацію про матеріально – технічну базу підприємств, кваліфікаційні вимоги, які виставляє ринок праці, про специфіку майбутньої професійної діяльності. Зазначена підтримка допоможе студентам – сиротам адекватно оцінити свої знання, вміння, навички тощо

Якісна робота надасть змогу зформувати такі риси особистості як самостійність, самодостатність, самозабезпеченість, готовність до оволодіння професійними якостями тощо.

Однією із найскладніших проблем у сиріт є ще й питання отримання житла у разі його відсутності. З цією метою законодавчо передбачена необхідність постановки на чергу для отримання житла, але через відсутність державних коштів на будівництво житла, воно майже не надається сиротам-випускникам. Чи не єдиним регіоном в Україні, де будують соціальне житло, є Запорізький. Цей регіон є зразком впровадження програм забезпечення соціальним житлом випускників інтернатних закладів та дітей-сиріт. Так, влада Запорізької області в м. Мелітополь організувала створення соціального гуртожитку. Сироти, яким поталанило проживати в цьому об’єкті, мають також можливість навчання у навчальних закладах цього міста – ПТНЗ, коледжі, академії, університети.

Головними орієнтирами для «активіста» громадського руху мають бути реалізованість власних сил, прагнення до особистого становлення, бажання допомогти тим, хто дійсно цього потребує. Становлення працівників студентського самоврядування залежить від певної сукупності факторів. Їх безпосередня участь в організованих та особистих програмах становлення і буде визначати реалізованість сил та амбіцій тієї чи іншої особи. Серед організованих заходів треба розуміти участь у семінарах, тренінгах, конференціях студентського самоврядування, відрядженнях, виступах перед різними групами населення тощо. Але є й альтернативні, можна навіть сказати «доповнюючі» програми становлення – особисті. Так на особисте самоопрацювання треба віднести такі моменти, як вивчення законодавчих, аналітичних, статистичних, соціологічних, педагогічних, психологічних напрацювань теорії і практики. Саме від розуміння та своєчасного опанування першої та другої компонент, – організованих та особистих програм зростання - залежить гармонійний розвиток кожної особистості.

Для ілюстрації наведу приклад. У кожному ОСС чи студентській профспілці статутом (положенням) передбачений підрозділ, відповідальний за роботу зі студентами пільгових категорій. Для чіткого розуміння і оперативного реагування «молодим посадовцям» - інструкторам, керівникам секторів, комісій тощо необхідно багато в чому розумітися. Причому ширина цього розуміння є досить значною, адже щоб допомогти студенту, необхідно не лише «співчувати», що він опинився в тій чи іншій скрутній ситуації, але й адекватно до ситуації поводити себе. Якщо у студента помер один з батьків, перше, що треба зробити - це не просто допомогти написати заяву на матеріальну допомогу, яка прийде через декілька місяців, а все ж таки висловити як мінімум співчуття студенту, та як максимум – додатково сприяти вирішенню емоційних та правових проблемних питань.

Багато що в таких випадках залежить від фаху, за яким навчаються ці «соціальні працівники». Найідеальніший варіант, коли таким фахом є «Соціальна робота», хоча це поодинокі випадки, адже далеко не в кожному ВНЗ готують саме соціальних працівників, педагогів, психологів тощо. Практика свідчить, що і в технічних вищих навчальних закладах можна досить якісно організувати відповідну роботу. Так, у ОСС Запорізького національного технічного університету, починаючи від вступу абітурієнтів пільгових категорій і завершуючи закінченням навчання, з ними ефективно працює структурний підрозділ – Комісія соціального захисту. Його головний інструментарій – механізм захисту прав та інтересів осіб пільгових категорій.

Аналіз рівня соціалізації сиріт у ВНЗ та правових передумов її здійснення, дозволив зробити висновки, щодо існування проблем, вирішення яких певною мірою поліпшить соціалізацію відповідних індивідів. Сам по собі факт матеріальної підтримки сиріт не вирішує повною мірою соціального забезпечення. Додатково до цього напрямку роботи необхідно займатись змістовною, постійною роботою у контексті соціально-педагогічного, психологічного супроводу.

Використання наведеного механізму роботи дасть змогу оновити зміст роботи у сфері вищої освіти та відповідних сфер суспільства в цілому, підвищити конкуренцію випускників-сиріт на ринку праці порівняно із молоддю зі звичайних сімей, вирішити найбільш проблемні питання, наведені у актуальних національних доповідях з сирітських проблем.