Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекцій Технології СР Кузьмін ВВ.doc
Скачиваний:
26
Добавлен:
24.12.2018
Размер:
1.03 Mб
Скачать
    1. Принципи та методи, що використовуються для дослідження соціального об'єкту.

Соціальна діагностика - досить складний і відповідальний вид діяльності фахівців з соціальної роботи. Вона вимагає відповідної професійної майстерності, оскільки стосується долі людей, різних соціальних груп. На основі соціального діагнозу виділяються пріоритети і здійснюється вибір у наданні тієї чи іншої соціальної допомоги. У зв'язку з цим соціальний працівник повинен дотримуватися ряд соціально-етичних вимог - принципів діагностики.

  • Принцип конфіденційності. Нерозголошення результатів соціального діагнозу без персонального згоди на це особи, яке було об'єктом дослідження. Якщо це діти, то на розголошення результатів обстеження обов'язково потрібна згода батьків або осіб, які їх замінюють.

  • Принцип наукової обґрунтованості. Результати аналізу повинні бути, як мінімум, валідними (достовірними) і надійними.

  • Принцип ненанесения збитку. Діагностичні результати в жодному разі не повинні бути використані на шкоду людині, який піддався дослідження.

  • Принцип об'єктивності. Висновки дослідження повинні робитися на основі науково обґрунтованих, об'єктивних даних і не повинні залежати від суб'єктивних установок тих, хто проводить дослідження або користується його результатами.

  • Принцип ефективності. Не слід пропонувати людині такі рекомендації, які за підсумками діагнозу для нього марні, можуть призвести до небажаних або непередбачуваних наслідків.

  1. Лекція № 8. Соціальна адаптація та соціалізація (3 години).

    1. Сутність соціальної адаптації в соціальній роботі.

Адаптація займає істотне місце в змісті соціальної робо¬ти. Вона характеризує, з однієї сторони, процес взаємодії об'єкта соціальної роботи з соціальним середовищем, а з іншої - є відоб¬раженням певного результату соціальної роботи, який може виступати критерієм її ефективності.

Під соціальною адаптацією розуміється процес активного пристосування людини до нових для неї соціальних умов жит¬тєдіяльності шляхом активного їх засвоєння; вид взаємодії осо¬бистості чи соціальної групи з соціальним середовищем.

Соцільна адаптація - це інтегративний показник стану інди¬віда, що відображає його можливості виконувати певні біосоціальні функції, а саме: адекватне сприйняття оточуючої дійсності і власного організму; адекватна система ставлення і спілкуван¬ня з оточуючими; змінність (адаптивність) поведінки відповід¬но до рольових очікувань інших.

Соціальна адаптація є одним із основних механізмів соціа¬лізації, одним із шляхів більш повної соціалізації.

Змістом соціальної адаптації є зближення цілей і ціннісних орієнтацій групи і індивіда, який входить в неї, засвоєння ним норм, традицій, групової культури, входження в рольову струк¬туру групи.

У ході соціальної адаптації здійснюється не тільки присто¬сування індивіда до нових соціальних умов, а й реалізація його потреб, інтересів і прагнень; особистість входить у нове соціаль¬не оточення, стає його повноправним членом, самостверджується і розвиває свою індивідуальність. У результаті адаптації фор¬муються соціальні якості спілкування, поведінки і діяльності, що прийняті в суспільстві, завдяки яким особистість реалізовує свої прагнення, потреби, інтереси і може самовизначитися.

Процес соціальної адаптації передбачає прояв різноманітних комбінацій прийомів, способів, стратегій соціальної адаптації. Поняття "стратегія" в загальному можна визначити як спрямо¬вуючий, організуючий спосіб ведення дій, поведінки, розрахо¬ваних на досягнення не випадкових, щоденних, а значущих, визначальних цілей.