4. Етапи адаптаційного процесу у клієнтів в закладах соціального обслуговування.

Стратегія соціальної адаптації являє собою індивідуальний спосіб адаптації особистості до суспільства і його вимог. Для нього визначальним є досвід ранніх дитячих переживань, неусвідомлюваних рішень, що приймаються відповідно до суб'єктив¬ної схеми сприйняття ситуацій, і свідомий вибір поведінки, зроблений відповідно до цілей, прагнень, потреб, системи цінностей особистості.

Стратегії соціальної адаптації індивідуальні і неповторні для кожної особистості, але можна виділити деякі ознаки і риси, що є загальними, характерними для ряду стратегій адаптації.

Науковці визначають також такі стадії соціальної адаптації (схема 7.1.):

1. Початкова стадія, коли індивід, який адаптується, лише вловлює правила поведінки, але система цінностей соціуму ним ще не визнається.

2. Стадія терпимості, коли і соціальне середовище, і індивід визнають рівноцінність еталонів поведінки у ставленні один до одного.

3. Стадія пристосування, "акомодації", - пов'язана із взає¬мними поступками: індивід визнає і приймає систему ціннос¬тей середовища, але й представники цього середовища визна¬ють деякі його цінності.

4. Стадія повної адаптації, "асиміляції", коли індивід відмов¬ляється від попередніх зразків та цінностей і повністю приймає нові.

9. Лекція № 9. Соціальна реабілітація (3 години).

   1. Сутність соціальної реабілітації.

Соціальна реабілітація - комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини в правах, соціальному статусі, на покра¬щання її здоров'я, дієздатності. Цей процес спрямований також і на зміну соціального середовища, умов життєдіяльності, пору¬шених чи обмежених з певних причин.

Здійснення соціальної реабілітації значною мірою залежить від дотримання її основних принципів: етапності, диференційо¬ваності, комплексності, спадковості, послідовності, безперерв¬ності у проведенні реабілітаційних заходів, доступності і пере¬важної безоплатності для тих, хто її найбільше потребує (інваліди, пенсіонери, біженці та ін.).

Реабілітація - комплекс медичних, соціально-економічних, педагогічних, професійних і юридичних заходів, спрямованих на відновлення (чи компенсацію) порушених функцій, дефек¬ту, соціального відхилення.

Реабілітація може бути стихійною чи організованою. У пер¬шому випадку передбачається, що особистість інтуїтивно нала¬годжує відносини з власним організмом і оточуючим середови¬щем на більш чи менш прийнятному для себе рівні. Організована реабілітація ставить своєю метою скоротити терміни відновлення соціальної норми, підвищити якість само¬стійної роботи особистості за рахунок професійної допомоги. Процес соціальної реабілітації має тривалий характер.

2. Мета та завдання соціальної реабілітації.

Основні цілі соціальної реабілітації, можна охарактеризувати наступним чином. По-перше, відновлення соціального статусу, соціальної позиції суб'єкта. По-друге, досягнення суб'єктом певного рівня соціальної, матеріальної та духовної незалежності. І, нарешті, по-третє, підвищення рівня соціальної адаптації суб'єкта до нових умов життєдіяльності.

Організовуючи свідомий і цілеспрямований процес досягнення цих цілей, необхідно пам'ятати, що найчастіше об'єктом социальнореабилитационной діяльності виступає доросла людина, сформувався як особистість, з системою, що склалася потреб, інтересів та ідеалів, і з усталеною системою навичок, знань і навичок. Ця обставина призводить до того, що, втративши звичні для нього можливості життєдіяльності, людина прагне до їх повного і абсолютного відновлення, причому в найкоротші терміни. Таке прагнення може виражатися в тому, що він відкидає спроби надати йому новий соціальний статус і нові можливості для самореалізації і життєдіяльності. Подібне опір є природною первинної реакцією людини на негативна зміна звичного образу і стилю життя. У подібних умовах, фахівець, що організує процес соціальної реабілітації, повинен чітко уявляти собі наступне:

- у чому причина конкретної кризової ситуації, в якій опинився суб'єкт;

- наскільки актуальні і значущі для людини втрачені або зруйновані цінності і відносини;

- які власні характеристики, потреби, можливості і здібності суб'єкта, на які можна покластися, надаючи йому социальнореабилитационную допомогу .