3. Особливості творчої обдарованості та її проблеми у дитини.

Однак при цьому слід враховувати специфіку обдарованості в дитячому віці (на відміну від обдарованості дорослої людини):

1. Дитяча обдарованість часто виступає як прояв закономірностей вікового розвитку. Кожен дитячий вік має свої передумови розвитку здібностей. Наприклад, дошкільнята характеризуються особливою схильністю до засвоєння мов, високим рівнем допитливості, надзвичайної яскравістю фантазії; для старшого підліткового віку характерними є різні форми поетичного і літературної творчості і т.п. Високий відносна вага вікового фактору в ознаках обдарованості іноді створює видимість обдарованості (т.е. "маску" обдарованості, під якою - звичайна дитина) у вигляді прискореного розвитку певних психічних функцій, спеціалізації інтересів і т.п.

2. Під впливом зміни віку, освіти, освоєння норм культурної поведінки, типу сімейного виховання і т.д. може відбуватися "згасання" ознак дитячої обдарованості. Внаслідок цього вкрай складно оцінити міру стійкості обдарованості, що проявляється даними дитиною на певному відрізку часу. Крім того, виникають труднощі щодо прогнозу перетворення обдарованої дитини в обдарованого дорослого.

3. Своєрідність динаміки формування дитячої, обдарованості нерідко виявляється у вигляді нерівномірності (порушення) психічного розвитку. Так, поряд з високим рівнем розвитку тих або інших здібностей спостерігається відставання в розвитку письмової та усної мови; високий рівень спеціальних здібностей може поєднуватися з недостатнім розвитком загального інтелекту і т.д. У підсумку за одним ознаками дитина може бути ідентифікований як обдарований, за іншими - як відстає в психічному розвитку. 4. Прояви дитячої обдарованості найчастіше важко відрізнити від навченості (або ширше - ступеня соціалізації), що є результатом більш сприятливих умов життя даного дитини. Ясно, що при рівних здібностях дитина з родини з високим соціально-економічним статусом (в тих випадках, коли родина докладає зусилля по його розвитку) буде показувати більш високі досягнення у певних видах діяльності порівняно з дитиною, для якого не були створені аналогічні умови.

Оцінка конкретної дитини як обдарованого значною мірою умовна. Самі чудові здібності дитини не є прямим і достатнім показником його досягнень в майбутньому. Не можна закривати очі на те, що ознаки обдарованості, що виявляються в дитячі роки, навіть при самих, здавалося б, сприятливих умовах можуть або поступово, або досить швидко зникнути. Облік цієї обставини особливо важливий при організації практичної роботи з обдарованими дітьми. Не варто використовувати словосполучення "обдарована дитина" в плані констатації (жорсткої фіксації) статусу певного дитини, бо очевидний психологічний драматизм ситуації, коли дитина звикла до того, що він "обдарований", на наступних етапах розвитку раптом об'єктивно втрачає ознаки свою винятковість. Може виникнути болюче питання про те, що далі робити з дитиною, який почав навчання в спеціалізованому навчальному закладі, але потім перестала вважатися обдарованим.