- •Мета вивчення курсу
- •Лекція № 1. Соціальні технології, їх типологія (2 години).
- •Поняття та сутність соціальних технологій.
- •Структура та основні характеристики соціальних технологій.
- •Класифікація соціальних технологій
- •Лекція № 2. Специфіка технологій соціальної роботи(2 години).
- •Визначення соціальних технологій в соціальній роботі.
- •Критерії ефективності процесу технологізації соціальної роботи.
- •Умови реалізації соціальних технологій в соціальній роботі.
- •Лекція № 3. Комунікативна техніка в соціальній роботі(2 години).
- •Комунікативна техніка - основа професійної діяльності соціального працівника.
- •Компоненти стилю професійної діяльності спеціаліста.
- •Визначення та функції вербальної та невербальної комунікації в соціальній роботі.
- •Лекція № 4. Правовий інструментарій в соціальній роботі (2 години).
- •Державно-правові засади соціальної роботи.
- •Основні нормативні акти щодо питань соціальної роботи.
- •Основні напрямки розвитку законодавчо-правової бази соціальної роботи.
- •Лекція № 5. Медико-соціальні методи в соціальній роботі (2 години).
- •Поняття та форми медико-соціальної допомоги клієнтам.
- •Групи клієнтів, що потребують медико-соціальної допомоги.
- •Медико-соціальні заходи, що організуються в закладах соціального обслуговування населення.
- •Лекція № 6. Соціально-психологічні методи в соціальній роботі (2 години).
- •Галузі психологічної науки, знання яких використовується в соціальній роботі.
- •Психосоціальна робота - нова галузь практичної психології.
- •Лекція № 7. Соціальна діагностика (4 години).
- •Поняття соціальної діагностики.
- •Загальна схема методики виконання соціальної діагностики.
- •Принципи та методи, що використовуються для дослідження соціального об'єкту.
- •Лекція № 8. Соціальна адаптація та соціалізація (3 години).
- •Сутність соціальної адаптації в соціальній роботі.
- •Активний та пасивний типи адаптаційного процесу.
- •Особливості соціальної адаптації клієнтів в закладах соціального обслуговування населення.
- •Етапи адаптаційного процесу у клієнтів в закладах соціального обслуговування.
- •Лекція № 9. Соціальна реабілітація (3 години).
- •Сутність соціальної реабілітації.
- •Мета та завдання соціальної реабілітації.
- •Напрямки соціальної реабілітації: соціально-середовищна орієнтація та соціально-побутова адаптація.
- •Лекція № 10 Соціальна опіка та піклування (3 години).
- •Поняття та сутність опіки та піклування.
- •Категорії громадян, над якими може бути встановлено опіку.
- •Категорії громадян, над якими може бути встановлено піклування.
- •Лекція № 11 Соціальні консультування (4 години).
- •Поняття та принципи соціального консультування.
- •Види консультативної допомоги.
- •Технології соціального консультування.
- •Фактори успішності проведення соціального консультування.
- •Лекція № 12 Інновація в соціальній роботі(3 години).
- •Загальне поняття про інноватику.
- •Основні характеристики нововведення.
- •Типи нововведень.
- •Лекція № 13 Соціальне прогнозування, проектування та моделювання (4 години).
- •Основи прогнозування в соціальній роботі.
- •Сутність соціального проектування.
- •Сутність, види та функції моделей та моделювання.
- •Сутність соціального проектування
- •Технології соціальної роботи з сім'єю (4 години).
- •Поняття сім'ї з точки зору різних наук.
- •Типологія сімей.
- •Види соціальної допомоги сім'ям.
- •Лекція № 15 Технології соціальної робот з дезадантивними дітьми та молоддю (3 години).
- •Поняття та ознаки соціальної дезадаптації.
- •Цілі та завдання закладів для дезадаптованих дітей та підлітків.
- •Проблеми бездоглядності та безпритульності неповнолітніх.
- •Лекція № 16 Технології соціальної робот з клієнтами різного віку (4 години).
- •Проблема вікової типології в соціальній роботі.
- •Технології подолання девіантної поведінки дитини.
- •Програма технології формування та розвитку особистості в соціальній роботі.
- •Лекція № 17 Технології соціальної робот із дітьми, що мають функціональні обмеження (4 години).
- •Поняття та моделі дитячої інвалідності.
- •Діагностика стану дитячої інвалідності.
- •Проблеми інвалідів у різних сферах життя.
- •Лекція № 18 Технології соціальної роботи з військовослужбовцями (3 години).
- •Характеристика військової служби
- •Програма соціальної підтримки та допомоги військовослужбовцям.
- •Форми соціальної роботи з військовозобов'язаною молоддю та членами їх родин.
- •Лекція № 19 Технології соціальної роботи з „дітьми вулиці" (3 години).
- •„Діти вулиці" та їх шлях до вулиці.
- •Соціально-правові основи захисту дітей, що потребують соціально-педагогічної допомоги.
- •Причини виникнення соціального явища - „діти вулиці".
- •Лекція № 20 Технології соціальної роботи з обдарованими дітьми (4 години)
- •Характеристика та ознаки творчої обдарованості.
- •Типологія обдарованості.
- •Особливості творчої обдарованості та її проблеми у дитини.
- •Лекція 21 Технології соціальної роботи з дітьми-сиротами
- •Законодавче визначення сирітства в Україні
- •Особливості відрахування студентів із внз
- •Орієнтовний перелік пільг та гарантій студентам-сиротам
- •Сприяння працевлаштування студентської молоді та сучасні особливості «відпрацювання» випускників-бюджетників.
- •Технологізація соціальної роботи із сиротами у вищій школі
- •II період – основний (найбільш тривалий – II – IV курси)
- •III період – завершальний (кінцевий курс навчання у внз)
- •Основна література
-
Лекція 21 Технології соціальної роботи з дітьми-сиротами
-
Законодавче визначення сирітства в Україні
-
Аналіз літературних джерел дозволяє виявити причини виникнення сирітства:
-
• економічні – безробіття, відносно невеликий прожитковий рівень, невпинний ріст цін на товари та послуги, відсутність можливості оздоровитись сім’єю;
-
• демографічна криза – ріст чисельності розпаду сімей, числа позашлюбних дітей, різні девіації у вигляді алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, ріст злочинності серед підлітків;
-
• педагогічна запущеність шлюбних відносин – втрата традицій та обрядів, зниження виховного потенціалу сім’ї, порушення прав дітей, жорстке відношення до найближчого оточення;
-
• зменшення виховної компоненти системи освіти – практична відсутність будинків юнацтва, шкіл фахової майстерності, відсутність бажання до книго читання, інтелектуальних та спортивних занять;
-
• практичний розрив поколінь, відсутність по більшій мірі пропаганди здорового способу життя, патріотизму тощо.
В.І. Судаков вважає що існує багато причин росту бідності і загострення тенденції поляризації сучасного українського суспільства. Найсуттєвіші він поділяє на три групи:
-
низькі стандарти життєзабезпечення населення, що існували в Радянському Союзі, слабку мотивацію людей до високо інтенсивної праці, свідоме заохочення політичним керівництвом працездатного населення до пасивних, конформістських моделей поведінки за допомогою необґрунтованих популістських обіцянок «змінити життя на краще», небажання органами влади конструктивно вирішувати багато назрілих соціально-економічних проблем міжнаціональних взаємодій, значну зовнішню заборгованість держави;
-
порушення економічних зв’язків у масштабах колишнього СРСР, низька ефективність виробничої діяльності державного сектора економіки, перехід на світові ціни, закритість і перенасиченість західних ринків, спад промисловаго виробництва, змкшена неповна зайнятість і зростання безробіття, руйнування і деградація соціальної інфраструктури;
-
зниження реальних доходів значної частини населення, стале існування заборгованостіпо виплптах заробітної плати, пенсій, стипендій; несвоєчасно організовані заходи по індексації заробітної плати і соціальних виплат, щоістотно відстали від реального рівня постійно-зростаючих споживчих цін; надання пільг та соціальних виплат без урахування матеріального стану певних категорій населення – дітей, пенсіонерів, інвалідів, самотніх людей, багатодітних родин, і безробітних; зниження рівня забезпечення соціально-трудових прав і соціальних гарантій громадян з боку держави.
З часів розпаду СРСР в Україні була докорінно змінена законодавча база соціального захисту дитинства. Та й на це були свої причини. У період з 1992 по 2010 роки органами державної влади по відношенню до дітей-сиріт було прийнято понад 40 нормативно – правових актів.
Сирітство – це явище яке характеризує спосіб життя дітей та молоді, які в силу різних подій залишились без батьківського піклування.
У відповідності до чинного законодавства закріплено 4 основні категорії сиріт [Error: Reference source not found]:
дитина-сирота — дитина, в якої померли чи загинули батьки;
діти, позбавлені батьківського піклування, — діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти;
статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, — визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;
особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, — особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.
Щоб уникнути непотрібних уточнень для подальшого використання будемо вважати що вищезазначені чотири категорії щодо сирітства зводяться до поняття «сиріт», у випадку ж розбіжностей при аналізі автор буде окремо вводити ремарки у кожному необхідному випадку.
Формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є:
-
усиновлення;
-
встановлення опіки, піклування;
-
передача до прийомної сім’ї, дитячих будинків сімейного типу, до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
Заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, — медичні, освітні, виховні заклади, заклади та установи органів праці та соціального захисту населення, в яких проживають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування;
державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, — встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа;
державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа — повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності;
соціальний супровід — робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.
Соціальний супровід - це діяльність спеціаліста (або групи спеціалістів), спрямована на створення необхідних соціально – психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей – вихованців у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу. Завдання соціального супроводу – сприяти адаптації дитини в новій сім’ї, створенню позитивного психологічного клімату в сім’ї, умов розвитку дітей з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, забезпечення оптимальних умов життя дитини та захисту її прав.
Специфічні особливості які притаманні дітям – сиротам обумовлені у першу чергу відсутністю сім’ї, нормальних сімейних відносин. Це і є визначальними чинниками які впливають на розвиток даної категорії дітей.
Проблема сирітства обговорюється давно, проте до того часу залишається маловивченою і незрозумілою природа цієї антигуманної форми батьківської поведінки – відмова батьків від своєї дитини, залишення її в пологових будинках тощо.
Досить таки значний вплив на поширення соціального сирітства мають асоціальна поведінка батьків, поширення алкоголізму та наркоманії, відповідно до бурхливих змін нового часу це зумовлюється ще й безробіттям, бідністю, зростання злочинності.
До того ж немало важливою є допомога недержавних громадських організацій, бізнес – структури, приватні особи. Громадські організації постійно працюють над вирішенням самих актуальних проблем сиріт, створюють освітні та креативні програми, сприяють адаптації тощо. У міжнародній практиці проблемами сирітства займається ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, уповноважені по правам дітей тощо.
З 1995 року в Україні започатковано уповноваженого по правам дитини. Ця інституція по правам дитини вперше у світі була запропонована у Швеції в 1809 році, і лише у XX столітті вона була поширена у світі. Головними цілями уповноваженого по правам дитини є незалежний контроль за діяльністю органів державної влади по забезпеченню прав дітей, їх захист тощо.
Нерегулярно, але все ж – таки готується Державна доповідь про становище дітей в Україні (остання редакція за підсумками 1999 р.): Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Готується групою вчених при підтримці відповідних Міністерств КМУ. Ця доповідь являє собою офіційний документ, створений з метою забезпечення державних інституцій об’єктивною аналітичною інформацією про положення дітей і тенденції його змін, містить дані про здійснення економічних, правових, соціальних та інших заходах по забезпеченню виживання, захисту та розвитку дітей. Доповідь створюється на основі статистичних даних міністерств, відомств, матеріалів виконкомів, органів державної влади на місцях, результатів наукових розробок наукових установ.
Через ряд докорінних змін у суспільстві з часів розпаду СРСР, зміни форми державного устрою тощо з 2006 року в Україні прийнятий новий Сімейний кодекс. Його прийняття сприяло розширенню нормативно – правової бази, яка стосується дітей пільгових категорій: сиріт та позбавлених батьківського піклування. Прийнято новий кримінальний кодекс. Мали місце зміни в Цивільному кодексі.
Значні зміни відбуваються і в системі освіти. Захист прав дітей у частині отримання ними якісної освіти є однією з найважливіших компонент у соціальному захисті дитинства в цілому. Середня освіта в Україні є загальнообов’язковою, а батьки, або особи які їх заміняють, зобов’язані забезпечити його отримання.
Держава створює таким громадянам умови для отримання ними освіти, корекції розвитку, соціальної адаптації на основі спеціальних підходів.
Аналіз Конституції на факт законодавчого закріплення права громадян на отримання середньої та вищої освіти.
Для дітей та підлітків з відхиленням розвитку органи управління освітою та соціальними захистом створюють спеціальні заклади (корекційні), які забезпечують їм лікування, виховання та навчання , соціальну адаптацію та інтеграцію до суспільства.
Для підлітків з девіантною поведінкою, які досягли одинадцятирічного віку, та які потребують особливих умов виховання та навчання створено цілу мережу закладів, що забезпечують їх медико – соціальною реабілітацією, освітою, професійною підготовкою.
Рис. 2. – Кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за місцем навчання на початок навчального року (за даними Держкомстату України) [ ].