56. Внутрішні особливості англійської метафізичної поезії

«Поети-метафізики» (англ. Метафізичні поети; також - Метафізична школа, англ metaphisycal школі.) - Введене Семюелом Джонсоном позначення барокових англійських поетів XVII століття, які сповідували неоплатонічний погляди. Імовірно перше поняття «метафізична поезія» в 1585 році вжив Джордано Бруно у книзі «Про героїчний ентузіазм», присвяченої Філіпу Сідні. На чолі напрями стояв Джон Донн. Для метафізичної поезії характерне відчуття розпався світобудови і втрати цілісності уявлення про нього. Як зазначав Донн, розум людини не в силах відновити світобудову, але залишається надія на допитливий розум, який шукає і знаходить необхідні (можливо, дуже віддалені) зв'язку. Основним поняттям донновской естетики був марнославства - парадоксальне або іронічне зіставлення вкрай несхожих предметів з метою ілюстрації тієї чи іншої ідеї (напр., тіло коханої порівнюється з картою Землі, віддаляються один від одного коханці - з ніжками циркуля). У першій половині XVII століття метафізична школа панувала в англійській поезії, надавши значний вплив на становлення, зокрема, творчої манери Мільтона. Найзначнішим з духовних поетів-метафізиків вважається Джордж Херберт, світських - Ендрю Марвелл. У класицистичний «вік Драйдена» (після 1660 р.) Донновская манера вийшла з моди і стала предметом глузувань. Поети-модерністи сприяли поверненню інтересу до Донну і його послідовникам, яких вони вважали своїми попередниками. Особливо характерний в цьому відношенні опублікований в 1921 р. Т. С. Еліотом нарис «Метафізичні поети».

57. Художній світ поеми Мільтона Втрачений рай

Втрачений рай (англ. «Втрачений рай») - епічна поема Джона Мільтона, вперше видана в 1667 в десяти книгах. Поема описує білим віршем історію першої людини Адама. На противагу героїчна епопея Гомера і середньовічним епопея, а також поемі Данте, «Втрачений Рай» не дає простору творчому вимислу поета. Пуританин Мільтон обрав біблійний сюжет і передавав його відповідно до слів Писання, крім того, його дійові особи належать здебільшого до області надлюдської і не допускають реалізму описів. З іншого боку, ангели і демони, Адам і Єва та інші дійові особи мільтонівського епопеї мають певний образ у народній уяві, вихованій на Біблії, - і від цих традицій Мільтон, поет глибоко національний, ніколи не ухиляється. Ці особливості матеріалу, над яким працював Мільтон, відбиваються на його поемі; технічна сторона описів умовна, у викладі мало образності; біблійні істоти часто здаються тільки алегорією. Велике значення «Втраченого Раю» - в психологічній картині боротьби неба і пекла. Кипучі політичні пристрасті Мільтона допомогли йому створити грандіозний образ сатани, якого жага свободи довела до зла. Перша пісня «Втраченого Раю», де переможений ворог Творця гордий своїм падінням і будує Пандемоніум, посилаючи загрози небу, - сама натхненна у всій поемі і послужила першоджерелом демонізму Байрона і всіх романтиків вообще.Воінственная релігійність пуританина втілила дух часу в образі душі, що рветься на свободу. Пафосу цієї демонічної (в буквальному сенсі слова) сторони «Втраченого Раю» відповідає ідилічна частина - поетичні описи раю, любові перших людей і їх вигнання. Незліченні поетичні краси у передачі почуттів, музикальність вірша, грізні акорди, що говорять про непримиренність у справі віри, дають вічне життя епопеї XVII століття. Англійська література XVII століття - це література епохи революційної ломки. Вона розвивається в умовах запеклої ідеологічної та соц боротьби, у тісному зв'язку з подіями свого часу. Втрачений рай »- народилася як би на перехресті двох худож напрямків, що панували в західноєвропейському мистецтві цього часу. У першій чверті XVII століття анг літ розвивалася ще гол чином під знаком Відродження. У 20-30 роках XVII провідним напрямком в англ літ стає бароко. У тв-ве ряду письменників зріють паростки класицизму. Панівне становище в англ поезії першої половини XVII століття займає так звана «метафізична школа», що представляє один з напрямків європ літри бароко.