- •1Часо-просторові параметри західноєвропейського Відродження. Термінологія, пов’язана з цим періодом.
- •2Перехід від теоцентричної до антропоцентричної картини світу як світоглядне ядро Відродження.
- •3Відновлення в правах матеріально-чуттєвого аспекту світу та людини.
- •4Роль античності в становленні культури Ренесансу.
- •5Поняття ренесансного гуманізму та індивідуалізму.
- •6Типологічні риси літератури європейського Відродження.
- •7Періодизація Відродження в Італії.
- •8Поетична творчість Петрарки як родоначальника європейської лірики нового часу.
- •9.Історія створення , структура та змістове наповнення збірки Петрарки «Канцоньєре».
- •10. Новаторство Бокаччо-новеліста. Поєднання в «Декамероні» фольклорної традиції з новим гуманістичним світобаченням.
- •11. «Звільнений Єрусалим» т.Тассо як ідейно-естетичний підсумок італійського Відродження.
- •12. Суспільно-духовні обставини перебігу Відродження в Німеччині. Зв’язок німецького гуманізму з ідеями Реформації.
- •13. Визначальні риси проблематики та поетики бюргерської літ-ри Німеччини. «Корабель дурнів» с. Бранта.
- •14. Майстерзингерська лірика г. Сакса: тематика та естетика.
- •15. Діяльність німецьких гуманістів. Ульріх фон Гуттен та «Листи темних людей» в боротьбі проти обскурантизму та невігластва.
- •16. Еразм Роттердамський – найвпливовіший мислитель Європи початку XVI ст. «Похвала глухості».
- •17. Культурно-історичні умови становлення Відродження у Франції.
- •18. Діяльність гуртка Маргарити Наваррської. Порівняльний аналіз «Гептамерону» та «Декамерону» Дж. Бокаччо.
- •19. Діяльність поетів «Плеяди» з реформування французької мови та поезії.
- •20. Зіставлення поетичного спадку п.Де Ронсара та ж. ДюБелле: тематика, стиль, атмосфера.
- •23. Реабілітація матеріально-тілесного начала в романі ф. Рабле
- •24. Специфіка розвитку ренесансних тенденцій в літературі іспанії (суспільно-історичні та культурно-психологічні чинники)
- •28. Соціально психологічні передумови виникнення жанру пікарескного роману. Композиційно стильові особливості жанру
- •29. Загальна характеристика творчого шляху сервантеса
- •30. «Дон Кіхот» як перший роман нового типу.
- •35.Утопія в ренесансній літ..
- •37.Розвиток англійської драматургії Відродження до Шекспіра.
- •36.Жанр сонету в літ. Європ Відродження….
- •39.Традиційна періодизація творчості Шекспіра.
- •40.Сонети Шекспіра як вершина сонетної лірики Ренесансу.
- •41.ГоловнісюжетнітасвітоглядніпараметрикомедійноїтворчостіШекспіра. Аналіз однієї з прочитаних комедій.
- •42. Криза ренесансного гуманізму в зрілих трагедіях Шекспіра. Аналіз однієї з трагедій
- •43. Філософська глибина та універсальне бачення образу Гамлета
- •44.Застосування поліметодологічних підходів до інтерпретації творчості Шекспіра (на пр. Одного з творів)
- •45. Сімнадцяте століття як окрема культурна епоха в історії Європи.
- •46.Філософсько-естетичні підвалини класицизму. Зв’язок цього напряму з суспільно-політичним життям Франції у хvii ст. Формулюваня норм класицистичного мистецтва у праці н. Буало
- •47. Конфлікт між обов’язком та почуттям(розумом) та пристрастю в трагедії Корнеля «Сід»
- •48. Модифікація класицистичної парадигми в драматургії Корнеля та Расіна
- •49. Комедійна творчість ж б Мольєра як синтез народних сміхових традицій з настановами класицизму
- •50. Тартюф як універсальний тип святенника
- •52. «Максими» Ларашфуко, Характери «Лабрюєра», «Думки»Паскаля
- •53Мистецька модель хаотичного світу в літ.Бароко
- •54.Релігійно-містичне підґрунтя драматургії п.Кальдерона. Життя є сон
- •55.Переплетення реалістичних та барокових елементів в романі Вигадливий симпліциссімус
- •56. Внутрішні особливості англійської метафізичної поезії
- •57. Художній світ поеми Мільтона Втрачений рай
- •58. Виявлення суперечливості ідейної позиції Мільтона Втрачений рай
- •59. Специфіка трактування Мільтоном біблійних сюжетів
- •60.Англійська драматургія після Шекспіра
35.Утопія в ренесансній літ..
УТОПИЯ В ЛИТЕРАТУРЕ (от греч. ou – не, нет и topos – место, т.е. место, которого нет; иное объяснение: eu – благо и topos – место, т.е. благословенное место) – литературно-художественное произведение, содержащее картину идеального общества, населенного абсолютно счастливыми людьми, живущими в условиях совершенного государственного устройства.Поява жанру утопії пов’язана з вищезгаданою орієнтацію на античність, зокрема у політичному житті. Суттєвою ознакою Відродження було апробування в політичному і соціальному житті античних державоутворюючих моделей.Утопія виникла за зразком "Держави" Платона і "Політії" Арістотеля. Автором першої утопії був англієць Томас Мор (1516). В Італії цей жанр представлений твором Томмазо Кампанелли "Місто Сонця" (1602, надруковано 1623). Не в усіх регіонах Європи, а тим більше світу, поширювались античні політологічні моделі. У більшості слов’янських країн інтерес до античності обмежувався лише естетичною сферою.Факт появи утопії свідчить про певні зміни в парадигмі історичного часу порівняно з середньовічним християнством. "Золотий вік", перенесений з ідеальної сфери у сферу земну, втрачає в утопії суто християнський смисл і зображається в поняттях і реаліях земного життя. Це — ідеальна організація земного суспільства. Разом з тим "небесна" утопія, ставши земною, втрачає для віруючої людини свою ціннісну орієнтацію, в основі якої — подвиг віри, вільний моральний вибір, ідея доступності вічного щастя, а отже, й надія, віра і гармонія душі. Утопія орієнтує на виключно земні прагнення, земну активність.В современной литературе утопия рассматривается среди жанров научной фантастики. В утопиях конструируется некая «вторая действительность», которая противопоставляется окружающей реальности и содержит острую критику современности. Расцвет утопической литературы совпадает с полосами острых культурных кризисов и кардинальных перемен в жизни общества. Своими корнями утопическая литература уходит в архаические мифы о посещении подземного царства и в жанр народной сказки, в образно-композиционной системе которой важное место зачастую занимают некие блаженные волшебные страны, где добро окончательно побеждает зло, текут «молочные реки с кисельными берегами» и т.д. В процессе исторического развития в литературе выработался ряд устойчивых сюжетных ходов, обеспечивающих перемещение героя из обыденного мира в фантастическую реальность утопии: сны, видения, путешествия в неведомые дальние страны либо на другие планеты и т.п. Мир утопии располагается, как правило, вне привычных времени и пространства. Он помещается либо в странах на другом конце Земли (порой за ее пределами), недоступных простым смертным, и «случайно», «фантастическим образом» открывается стороннему гостю, либо переносится в «прекрасное будущее», воплотившее в жизнь светлые чаяния современного человечества.Принцип контраста настоящего и будущего в утопиях часто реализуется через диалог между сторонним визитером, которого все вокруг приводит в изумление, и его «чичероне», то есть проводником по новому миру, объясняющим чужестранцу устройство идеального общества.Благодаря Т.Мору в западноевропейской литературе 16–17 вв. окончательно складывается жанровая структура утопии и ее основной тематический принцип – подробное описание регулируемой общественной жизни. Линия Т.Мора была продолжена книгой итальянского утописта Т.Кампанеллы Город солнца (1623). Здесь автор предлагает читателю рассказ мореплавателя об идеальной общине, живущей без частной собственности и семьи, где государство поддерживает развитие наук и образования, обеспечивает воспитание детей и следит за общеобязательным 4-часовым рабочим днем. В 1614–1627 английский философ Ф.Бэкон пишет книгу Новая Атлантида – о вымышленной стране Бенсалем, которой руководит некий «Соломонов дом», объединяющий собрание мудрецов и поддерживающий культ научно-технической и предпринимательской активности. В книге Бэкона выражается исторический оптимизм зарождающихся буржуа и впервые возникают мотивы научно-технического прогресса, с которыми в последующих утопиях почти неизменно будут связаны идеалистические грезы о «прекрасном будущем».