23. Реабілітація матеріально-тілесного начала в романі ф. Рабле

Головним завданням Рабле було очистити просторово-часовий світ від символічних тлумачень.ЦЕ критичне завдання сполучається з позитивним відтворення адекватного світу для нової, гармонійної цілісної людини та нових форм людського спілкування. Цим визначаються особливості художнього методу Рабле-реалістична фантастика. Сутність цтого методу полягала в руйнуванні звичних зв’язків, звичних сусідств людей та речей, що перебудовує картину світу, матеріалізує, ущільнює її. Це відбувається через побудову різноманітних рядів- паралельних та таких, що перетинаються: людське тіло в анатомічному та фізіологічному аспекті, іжа/питво/пияцтво, статеві стосунки, випорожнення, смерть, одяг тощо. Їхній розвиток та перетин дозволяють Рабле зближувати чи роз’єднувати. Майже всі теми роману (критика феод. Війн, схоластики, системи виховання тощо) проведені по цих рядах. Ключове поняття-тілесність в новому, ренесансному розумінні, протиставлена середньовічній аскетичній ідеології. Ряд тіла перехрещується з рядами їжі, випорожнення, смерті, тощо. ДО цих рядів вводилися релігійні поняття, що було прийомом народно-сміхової культури. Матеріально-тілесні ряди введені в більшість епізодів роману. Починаючи з прологу, який, за словами автора був написаний під час прийому їжі й питва, народження героїв (Гаргантюа від переїдання в день великого пиру й п’янства, Пантагрюеля під час великої засухи, від чого земля покрилася потом й море стало солоним).Самі імена героїв осмислюються в цьому ряді: «велика глотка» й «король спраглих». Через їжу починається кривава війна, а під знаком питва відбувається подорож Пантагрюеля до «оракула божественної пляшки». Так, ряд їжі й питва у Рабле гіперболізований та деталізований, він подає надзвичайно точні числа. Також ряд їжі перетинається з рядом смерті (чорт говорить про смакові якості людських душ), вплітаються й релігійні поняття та символи –молитви монахів, монастирі, «сухі обідні» (без співу в церкві). Рабле використовує в мові героїв лайку. Все це є карнавалізацією.

24. Специфіка розвитку ренесансних тенденцій в літературі іспанії (суспільно-історичні та культурно-психологічні чинники)

Література Відродження в Іспанії, а також в Португалії, тісно пов'язаній своєю культурою з Іспанією і підвладній їй з 1581 по 1640 рік, розвивалася в складних і своєрідних суспільно-політичних умовах. Передовсім країна була роздріблена на окремі королівства, які створювалися в різний час у міру відвоювання іспанської території від маврів. У ході реконкісти складалися й утверджувалися народні закони і звичаї, посилювалася могутність дворянства, і це послаблювало владу короля.Обмежували королівську владу і міста, які відігравали велику роль у боротьбі з маврами, мали незалежність і значні права. Серйозним кроком на шляху до централізації країни було об'єднання в другій половині XV ст. Кастілії і Арагона внаслідок шлюбу Ізабелли Кастільської і принца Арагона Фердінанда (1469). Фердінанд спирався на міста і міських представників кортесів, що посилило антагонізм між дворянами і городянами. Пізніше Карл І обмежив владу міст й почав наступ на дворянство. В іспанії остаточно встановилася королівська влада.Товарів у країні виготовляли мало, бо їх переважно ввозили; у зв'язку з цим занепали промисловість, землеробство, тваринництво, відбувалось масове зруйнування й зубожіння селянства, дрібного дворянства (ідальгії).Головною опорою абсолютизму були армія і католицька церква. Сотні тисяч священиків і ченців боролися з усіма проявами свободи і вірно служили інтересам монархіїНаціональна економіка до того часу була вже зруйнована, народ зубожів, посилилася реакція. Іспанія втратила свою могутність.Наприкінці XV ст. іспанська література вступила в період Відродження. В своєму розвитку вона спиралася як на досвід античної і гуманістичної літератури європейських країн, особливо Італії, так і на національну літературну традицію і народну творчість. Від самого початку в ній визначилися два напрями: один із них основувався на традиціях народної літератури, а другий, «учений» - на використанні античності. гуманістичної думки став університет в Алькала де Енарес, заснований 1508 р. Саме в університетському середовищі розвинувся іспанський «еразмізм» - вільнодумний рух, позначений сильним впливом творів Еразма Роттердамського. Іспанські «еразмісти» зневажливо ставились до католицьких догм, проявляли великий інтерес до релігійних і соціальних питань.

25. відродження в іспанії як «золота доба» драматургії та театру. Драматургічна спадщина лопе де вегаНаприкінці XVI ст. в іспанській літературі інтенсивно розвивається драматургія. Хоча жанр ренесансної драми почав формуватися ще в ранній період Відродження, але саме цей час в Іспанії був її «золотою добою». Першим іспанським драматургом вважається Хуан дель Енсіна (1469-1529). йому належать еклоги світського і релігійного змісту на теми життя пастухів, більш зрілими творами, написаними під впливом італійської гуманістичної драми, є п'єси, в яких виразніше проявляються гуманістичні тенденції. Найвищого розквіту іспанська драматургія Відродження досягла в творчості Лопе де Веги - основоположника іспанського національного театру. Це автор п’єс "Собака на сіні", "Учитель танців", "Зірка Севільї", "Фуенте Овехуна" та багатьох інших;П'єси Лопе де Веги вражають широтою охоплення життя, різноманітністю тем і персонажів. Сама Іспанія представлена в драматургії Лопе майже всіма своїми головними містами і всіма провінціями й областями. Величезна кількість дійових осіб театру Лопе де Вега охоплює не тільки численні національності, а й ще більшу кількість побутових типів, професій, представників усіх станів і всіх шарів суспільства. Універсальності образів відповідає й універсальність мови Лопе де Веги - одного з найбагатших щодо лексики письменників світу, який легко і вільно користувався найрізноманітнішими мовними стилями» У драматургії Лопе де Веги розробляються в основному проблеми соціально-політичні, переважно на історичному матеріалі, і приватно-побутові. Як і Сервантес, Лопе де Вега багато зробив для розвитку іспанської літературної мови. Не позбавлена книжних елементів, мова його творів близька до розмовної, характеризується простотою й ясністю, в ній широко використано фольклор, приказки, прислів'я, пісні, народні анекдоти. Комедії часто написані на сюжети народних приказок і прислів'їв, які служать їм заголовками.

26. основні мотиви та суспільне значення п’єси «Овече джерело»«Овече джерело» —Історична п'єса. Дія відбувається в кінці 15 століття за царювання Фердинанда й Ізабелли. В XV столітті в сільці Фуэнтэ Овехуна спалахнуло повстання проти влади цього командора. Командор був убитий повсталими селянами. І Лопе де Вега взяв цей історичний факт в основу свого добутку. Командор Фернан Гомес розташувався зі своїм загоном у селенье Фуэнтэ Овехуна, він ображає місцевого Олькальдо й намагається збезчестити його дочка Лауренсию. Селянин Фрондосо, що любить її, захищає неї. Але під час їхнього весілля з’являється командор, усіх розганяє, б’є Олькальдо – батька Лауренсии, викрадає її й намагається повісити Фрондоса. Такого безчестя селяни не можуть перенести, вони все озброюються, б’ють ґвалтівника й убивають командора. Король призначає судовий наслідок по цій справі, і коли запитує, хто вбив командора, все дружно відповідають Фуэнтэ Овехуна. І король змушений припинити цей суд. Цю п’єсу у вищих колах сприйняли без схваленняУ часи Лопе де Вега поняття честі належало тільки до категорії дворянських почуттів, але в цій п’єсі це поняття честі переходить у категорію не станову, загальнолюдську, воно стає синонімом достоїнства, людської особистості вартої на стражі своїх прав. Хоча головний герой п’єси – народ, але це не виключає показу драматургом ролі й значення окремих особистостей. Фінал п’єси узагальнював багато чого: по-перше, у ньому є визнання сили народу, що змусив зважати на себе самого короля, а також автор намагається обґрунтувати сполучник народу з королівською владою, як і всі розумні люди свого часу Лопе де Вега мріяв про перетворення феодальної роздробленості Іспанії в централізовану державу. Лопе де Вега шукає причини єдності народу й держави, ідеалізує образ короля.

27. Типологія іспанського роману доби відродженняДо основних типів іспанського роману доби відродження можна віднести рицарський та шахрайський.Рицарський роман. З розповідних жанрів раннього періоду передовсім розвинувся ренесансно-рицарський роман. Для творів цього жанру властиві риси середньовічного авантюрно-героїчного рицарського роману і певною мірою він виповнюється гуманістичним змістом. У ренесансно-рицарському романі з «його дивовижною географією, з його неймовірними подробицями, з його героями, які підкорюють помахом меча імперії і султанати, жила не тільки стихія казки, а й до краю гіперболізовані відголоски великих відкриттів, великих воєн і великих кар'єр Ренесансу»(1).В Іспанії були створені численні рицарські романи, але найвизначніший з них перший роман - «Амадис Гальський», написаний Гарсі Ордоньєсом де Монтальво і надрукований у 1508 р. Відомо, що Монтальво скористався якимсь романом невідомого автора. «Амадис Гальський» відзначається захоплюючим авантюрним сюжетом, легким для сприйняття стилем; він набув величезної популярності в Іспанії та в інших країнах, на мови яких перекладався. Твори цього жанру відповідали тогочасним настроям, ними зачитувалася вся Іспанія. «Без рицарських романів не відбувалися ані розваги знаті, ані народні свята»(2). Таке масове захоплення рицарським романом завдавало чималої шкоди країні, бо відвертало увагу населення від реальності, притупляло відчуття дійсного становища, що склалося на той час, адже в творі здебільшого панувала атмосфера вигадки й нестримної фантазії, які протистояли реальній дійсності. Тому гуманісти згодом гостро виступили проти цих творів, особливо нищівного удару завдав їм своєю сатирою Сервантес. Проте популярність рицарського роману згасла лише з крахом самої авантюристичної політики іспанського абсолютизму.Шахрайський роман. Наприкінці раннього періоду Відродження виник інший різновид розповідного жанру, названий шахрайським, або пікарескним (ісп. рісаго - шахрай) романом, який [281] протягом наступних ста років залишався одним із провідних жанрів в іспанській літературі, його поява також була зумовлена тими процесами, що відбувалися в суспільному житті країни. Зубожіння різних верств населення, засліплення жадобою легкої наживи за океаном, презирство до повсякденної праці, моральний розклад і почуття безнадійності, що посилювалися в іспанському суспільстві, призвели до виникнення декласованого елемента - маси авантюрників, бродяг, нероб, жебраків, злодіїв. Вони і становили особливий прошарок населення - пікаро. В сюжеті шахрайського роману немає романтичної любовної інтриги. Розповідь у ньому ведеться від першої особи, оповідачем виступає сам герой.Першим шахрайським романом був твір «Життя Ласарильйо з Тормеса», опублікований у .1554 p., а написаний значно раніше, можливо ще в 20-ті роки. Імені автора встановити не вдалось. З тексту твору можна бачити, що автор був людиною освіченою, ознайомленою з античною класичною літературою. Жанр шахрайського роману вніс багато нового і плідного в літературу. Саме в романах про пригоди пікаро вироблялася традиція реалістичного зображення іспанської дійсності.