- •1Часо-просторові параметри західноєвропейського Відродження. Термінологія, пов’язана з цим періодом.
- •2Перехід від теоцентричної до антропоцентричної картини світу як світоглядне ядро Відродження.
- •3Відновлення в правах матеріально-чуттєвого аспекту світу та людини.
- •4Роль античності в становленні культури Ренесансу.
- •5Поняття ренесансного гуманізму та індивідуалізму.
- •6Типологічні риси літератури європейського Відродження.
- •7Періодизація Відродження в Італії.
- •8Поетична творчість Петрарки як родоначальника європейської лірики нового часу.
- •9.Історія створення , структура та змістове наповнення збірки Петрарки «Канцоньєре».
- •10. Новаторство Бокаччо-новеліста. Поєднання в «Декамероні» фольклорної традиції з новим гуманістичним світобаченням.
- •11. «Звільнений Єрусалим» т.Тассо як ідейно-естетичний підсумок італійського Відродження.
- •12. Суспільно-духовні обставини перебігу Відродження в Німеччині. Зв’язок німецького гуманізму з ідеями Реформації.
- •13. Визначальні риси проблематики та поетики бюргерської літ-ри Німеччини. «Корабель дурнів» с. Бранта.
- •14. Майстерзингерська лірика г. Сакса: тематика та естетика.
- •15. Діяльність німецьких гуманістів. Ульріх фон Гуттен та «Листи темних людей» в боротьбі проти обскурантизму та невігластва.
- •16. Еразм Роттердамський – найвпливовіший мислитель Європи початку XVI ст. «Похвала глухості».
- •17. Культурно-історичні умови становлення Відродження у Франції.
- •18. Діяльність гуртка Маргарити Наваррської. Порівняльний аналіз «Гептамерону» та «Декамерону» Дж. Бокаччо.
- •19. Діяльність поетів «Плеяди» з реформування французької мови та поезії.
- •20. Зіставлення поетичного спадку п.Де Ронсара та ж. ДюБелле: тематика, стиль, атмосфера.
- •23. Реабілітація матеріально-тілесного начала в романі ф. Рабле
- •24. Специфіка розвитку ренесансних тенденцій в літературі іспанії (суспільно-історичні та культурно-психологічні чинники)
- •28. Соціально психологічні передумови виникнення жанру пікарескного роману. Композиційно стильові особливості жанру
- •29. Загальна характеристика творчого шляху сервантеса
- •30. «Дон Кіхот» як перший роман нового типу.
- •35.Утопія в ренесансній літ..
- •37.Розвиток англійської драматургії Відродження до Шекспіра.
- •36.Жанр сонету в літ. Європ Відродження….
- •39.Традиційна періодизація творчості Шекспіра.
- •40.Сонети Шекспіра як вершина сонетної лірики Ренесансу.
- •41.ГоловнісюжетнітасвітоглядніпараметрикомедійноїтворчостіШекспіра. Аналіз однієї з прочитаних комедій.
- •42. Криза ренесансного гуманізму в зрілих трагедіях Шекспіра. Аналіз однієї з трагедій
- •43. Філософська глибина та універсальне бачення образу Гамлета
- •44.Застосування поліметодологічних підходів до інтерпретації творчості Шекспіра (на пр. Одного з творів)
- •45. Сімнадцяте століття як окрема культурна епоха в історії Європи.
- •46.Філософсько-естетичні підвалини класицизму. Зв’язок цього напряму з суспільно-політичним життям Франції у хvii ст. Формулюваня норм класицистичного мистецтва у праці н. Буало
- •47. Конфлікт між обов’язком та почуттям(розумом) та пристрастю в трагедії Корнеля «Сід»
- •48. Модифікація класицистичної парадигми в драматургії Корнеля та Расіна
- •49. Комедійна творчість ж б Мольєра як синтез народних сміхових традицій з настановами класицизму
- •50. Тартюф як універсальний тип святенника
- •52. «Максими» Ларашфуко, Характери «Лабрюєра», «Думки»Паскаля
- •53Мистецька модель хаотичного світу в літ.Бароко
- •54.Релігійно-містичне підґрунтя драматургії п.Кальдерона. Життя є сон
- •55.Переплетення реалістичних та барокових елементів в романі Вигадливий симпліциссімус
- •56. Внутрішні особливості англійської метафізичної поезії
- •57. Художній світ поеми Мільтона Втрачений рай
- •58. Виявлення суперечливості ідейної позиції Мільтона Втрачений рай
- •59. Специфіка трактування Мільтоном біблійних сюжетів
- •60.Англійська драматургія після Шекспіра
47. Конфлікт між обов’язком та почуттям(розумом) та пристрастю в трагедії Корнеля «Сід»
Найвищого розвитку класицистична трагедія досягла у творчості французьких драматургів П’єра Корнеля. Він зосередивсвою увагу на розкритті складних моральних проблем. Основою формування особистості вони вважали заповіді Біблії, проте життя часто висуває проблеми, вирішити які мусить лише сама людина. Корнель розкриває новий конфлікт — боротьбу між обов'язком та почуттям — через систему більш конкретних конфліктів. Перший із них — конфлікт між особистими прагненнями і почуттями героїв і обов'язком перед феодальною сім'єю чи родинним обов'язком. Другий — конфлікт між почуттями героя й обов'язком перед державою, перед своїм королем. Третій — конфлікт родинного обов'язку й обов'язку перед державою. Ці конфлікти розкриваються у певній послідовності: спочатку через образи Родріґо та його коханої Хімени — перший, потім через образ інфанти (доньки короля), котра приборкує своє кохання до Родріґо в ім'я державних інтересів, — другий і, зрештою, через образ короля Іспанії Фернандо — третій. Наоснові розкриття системи конфліктів будується сюжет. Родріго Сід і Хімена кохають один одного, але герой, захищаючи честь свого батька, вбиває батька коханої. Драматург показує складний внутрішній світ героїні, яка відповідно до родинного обов’язку повинна ненавидіти Родріго, але вона не може зректися кохання. Конфлікт героїні Корнель вирішує за допомогою традиційного на той час прийому: тільки втручання короля, його дозвіл звільняють Хімену від необхідності помсти. Король не може дати відповіді. Необхідна нова сила, яка стоїть понад королем. І герої вдаються до «Божого суду» — властивого для Середньовіччя способу вирішення суперечок з допомогою сили. Сід перемагає - Бог на його боці. Король Фернандо радісно оголошує про шлюб Сіда та Хімени. Послідовна вірність обов'язку дозволила закоханим героям поєднати свої долі.
48. Модифікація класицистичної парадигми в драматургії Корнеля та Расіна
Расін зображує той же класицистичний конфлікт між обов'язком і почуттям, що і Корнель. Він теж цілком на стороні боргу, розуму, чесноти, які повинні приборкати пристрасті людського серця. Але, навідміну від Корнеля, Расін показує не перемогу боргу, а, як правило, перемогу почуття. Це пов'язано з новим поглядом на людину як предмет зображення у трагедії і уявленнями про завдання театру. Головне завд. театру - моральне виховання. Але Расін, на відміну від Корнеля, бачить моральність не в цивільних почуттях, а в чесноті. Конфлікт переноситься всередину душі героїв, у світ їхніх інтимних почуттів. Для Расіна не характерні герої, що вражають величчю своєї душі. Драматург приймає положення Аристотеля про «трагічну вину»: героям «належить бути середніми людьми за своїми душевними якостями, інакше кажучи, мати чесноту, але бути схильними до слабкостей, і нещастя повинні на них обрушуватися внаслідок якоїсь помилки, здатної викликати до них жалість, а не огиду», - писав Расін у передмові до трагедії«Андромаха». Він виступає проти «досконалих героїв». Його персонажі виглядають більш реальними, ніж у трагедіях Корнеля. Увага до людини, до якостейїї особистості, світуїї почуттів, перенесення конфлікту з зовнішньої сфери у внутрішню позначається на структурі расіновскіх трагедій. Якщо Корнель, для якого дуже важливі були події, що відбуваються в об'єктивному світі, майже ніколи не міг укластися в рамки єдності часу і місця, а іноді і дії, то для Расіна, що говорить про внутрішній світ людини в момент трагічної катастрофи, укластися в три єдності дуже просто. У його трагедіях майже немає зовнішніх подій, вони відрізняються строгістю і гармонійністю форми. Мова Расіна музикальна. Краса його віршів вражала сучасників. Персонажі його трагедій говорять інакше, ніж герої Корнеля, схильні до ораторської промови. Расіновскі герої говорять дуже співуче, піднесено, їх пристрасті ушляхетнюються за рахунок гармонійної, благородної мови. Расін був найбільш значним виразником художніх основ класицизму, творцем однієї з найяскравіших моделей літературної творчості. Він не відчував труднощів від слідкуння классицистичним правилам, як Корнель, навпаки, він багато досяг саме в результаті виконання цих правил. Ось чому в епоху романтизму, на початку XIX століття, його ім'я стало символізувати всю систему класицизму.