- •1Часо-просторові параметри західноєвропейського Відродження. Термінологія, пов’язана з цим періодом.
- •2Перехід від теоцентричної до антропоцентричної картини світу як світоглядне ядро Відродження.
- •3Відновлення в правах матеріально-чуттєвого аспекту світу та людини.
- •4Роль античності в становленні культури Ренесансу.
- •5Поняття ренесансного гуманізму та індивідуалізму.
- •6Типологічні риси літератури європейського Відродження.
- •7Періодизація Відродження в Італії.
- •8Поетична творчість Петрарки як родоначальника європейської лірики нового часу.
- •9.Історія створення , структура та змістове наповнення збірки Петрарки «Канцоньєре».
- •10. Новаторство Бокаччо-новеліста. Поєднання в «Декамероні» фольклорної традиції з новим гуманістичним світобаченням.
- •11. «Звільнений Єрусалим» т.Тассо як ідейно-естетичний підсумок італійського Відродження.
- •12. Суспільно-духовні обставини перебігу Відродження в Німеччині. Зв’язок німецького гуманізму з ідеями Реформації.
- •13. Визначальні риси проблематики та поетики бюргерської літ-ри Німеччини. «Корабель дурнів» с. Бранта.
- •14. Майстерзингерська лірика г. Сакса: тематика та естетика.
- •15. Діяльність німецьких гуманістів. Ульріх фон Гуттен та «Листи темних людей» в боротьбі проти обскурантизму та невігластва.
- •16. Еразм Роттердамський – найвпливовіший мислитель Європи початку XVI ст. «Похвала глухості».
- •17. Культурно-історичні умови становлення Відродження у Франції.
- •18. Діяльність гуртка Маргарити Наваррської. Порівняльний аналіз «Гептамерону» та «Декамерону» Дж. Бокаччо.
- •19. Діяльність поетів «Плеяди» з реформування французької мови та поезії.
- •20. Зіставлення поетичного спадку п.Де Ронсара та ж. ДюБелле: тематика, стиль, атмосфера.
- •23. Реабілітація матеріально-тілесного начала в романі ф. Рабле
- •24. Специфіка розвитку ренесансних тенденцій в літературі іспанії (суспільно-історичні та культурно-психологічні чинники)
- •28. Соціально психологічні передумови виникнення жанру пікарескного роману. Композиційно стильові особливості жанру
- •29. Загальна характеристика творчого шляху сервантеса
- •30. «Дон Кіхот» як перший роман нового типу.
- •35.Утопія в ренесансній літ..
- •37.Розвиток англійської драматургії Відродження до Шекспіра.
- •36.Жанр сонету в літ. Європ Відродження….
- •39.Традиційна періодизація творчості Шекспіра.
- •40.Сонети Шекспіра як вершина сонетної лірики Ренесансу.
- •41.ГоловнісюжетнітасвітоглядніпараметрикомедійноїтворчостіШекспіра. Аналіз однієї з прочитаних комедій.
- •42. Криза ренесансного гуманізму в зрілих трагедіях Шекспіра. Аналіз однієї з трагедій
- •43. Філософська глибина та універсальне бачення образу Гамлета
- •44.Застосування поліметодологічних підходів до інтерпретації творчості Шекспіра (на пр. Одного з творів)
- •45. Сімнадцяте століття як окрема культурна епоха в історії Європи.
- •46.Філософсько-естетичні підвалини класицизму. Зв’язок цього напряму з суспільно-політичним життям Франції у хvii ст. Формулюваня норм класицистичного мистецтва у праці н. Буало
- •47. Конфлікт між обов’язком та почуттям(розумом) та пристрастю в трагедії Корнеля «Сід»
- •48. Модифікація класицистичної парадигми в драматургії Корнеля та Расіна
- •49. Комедійна творчість ж б Мольєра як синтез народних сміхових традицій з настановами класицизму
- •50. Тартюф як універсальний тип святенника
- •52. «Максими» Ларашфуко, Характери «Лабрюєра», «Думки»Паскаля
- •53Мистецька модель хаотичного світу в літ.Бароко
- •54.Релігійно-містичне підґрунтя драматургії п.Кальдерона. Життя є сон
- •55.Переплетення реалістичних та барокових елементів в романі Вигадливий симпліциссімус
- •56. Внутрішні особливості англійської метафізичної поезії
- •57. Художній світ поеми Мільтона Втрачений рай
- •58. Виявлення суперечливості ідейної позиції Мільтона Втрачений рай
- •59. Специфіка трактування Мільтоном біблійних сюжетів
- •60.Англійська драматургія після Шекспіра
37.Розвиток англійської драматургії Відродження до Шекспіра.
Англійський театр народився із сполучення трансформованих народної (втіленої у містерії) та вчено-гуманістичної (з опорою на античність) традицій, світського сюжету (мораліте), живого відгуку на сучасні події та професійної гри акторів.Постановкою містерій у середньовіччі в Англії займались ремісничі гільдії. Для містерій були характерні реалізм і трохи брутальний гумор. Завдяки цим нехитрим анонімним п'єсам на релігійні сюжети, що грали на свята з початку XIV століття й до епохи Реформації, у містах укорінились традиції народної драми. Згодом з'явились мораліте — форма світської п'єси, в якій через алегорії викладається шляхетний урок. У мораліте людські вади та якості були персоніфіковані, серед персонажів зустрічаються Зло, Задоволення, Стійкість, Мудрість. Різновидом мораліте була інтерлюдія — жанр спостереження за повсякденним життям, коротка розважальна п'єса, що гралась у перервах великих постанов. Бродячі акторські трупи були нечисленними і складались тільки з чоловіків, жіночі ролі виконували юнаки. По ходу п'єси один актор міг виконувати три-чотири ролі. Постанови давались на постоялих дворах чи в будівлях типу шапіто — збереглось креслення подібної споруди для мораліте «Замок Стійкості», датоване XV століттям. Нерідко акторів запрошували до замків аристократів. Перша загальнодоступна театральна будівля в Лондоні з'явилась 1576 року за межею міста у Шордичі. Театр, що отримав назву «Театр», був збудований Джеймсом Бербеджем на зразок гостинного двору, де ставили свої постанови трупи бродячих акторів. До 1592 року в Лондоні було вже три театри. Автор писав п'єсу для трупи, чиєю власністю і ставала праця драматурга. З цього моменту автор не міг контролювати свій твір — передача його третім особам, постановка, зміни, публікація, — все це здійснювалось без його згоди. Піратство видавців завдавало серйозних збитків театрам. Рукописи п'єс або викрадались, або на виставу приходили спеціально найняті люди й записували текст, причому часто зміст твору перекручувався до невпізнанності.Домагаючись ефектності постанови, драматурги збільшували кількість дійових осіб, вигадували безліч вставних епізодів, що породжували сюжетну плутанину, поступались правдоподібністю. Нерідко заради успіху до вистав включались сцени жорстокості, насилля.Із п'єсами Кристофера Марло на англійській сцені вперше з'являється справжній драматичний герой — сильна яскрава особистість, в якій вирують пристрасті. Марло покінчив із сюжетним безладдям, що панувало на англійській сцені — у «Тамерлані» (1586) він вводить єдність дії. Але головна чеснота драм Марло у поетичній мові, прекрасній та ліричній проникливості та пафосній риториці. Завдяки Марло єлизаветинська драма надбала свободу й різноманітність висловлення: трагедія «Тамерлан» написана п'ятистопним неримованим ямбом, — розміром, що надзвичайно підходить для англійської мови, бідної на рими. Рима тепер використовується тільки у вставних епізодах, прологах та епілогах, для виділення деяких частин п'єси.