20. Зіставлення поетичного спадку п.Де Ронсара та ж. ДюБелле: тематика, стиль, атмосфера.

Ронсар та ДюБелле були представниками поетичної школи «Плеяда», але були дуже різними за своєю тематикою творів. Ця різниця була зумовлена їх типами темпераментів: якщо Ронсар був блискучим холериком, то Дю Белле – глибоким меланхоліком. В творчості Ронсара переважала тематика душевних веселощів та захоплення матеріальною красою світу. У ліричному герої Ронсара сильно виражене прагнення до чуттєвих насолод, в ньому багато темпераменту, гарячої пристрасті. У дю Белле – душевний смуток, філософські роздуми, в його творах присутній тонкий ліризм. Характерний час для творів Ронсара – полудень влітку, що символізує чуттєву зрілість. В дю Белле ж – вечірній час восени, тобто настрій суму.

21. Історія створення та композиція роману ф. рабле «Г. і П».Життя Гаргантюа і Пантагрюеля—сатирико-філософський твір, вершина творчості письменника. Говорячи про історію його створення, тоця казка-сатира запозичена письменником із народної літератури: в усній творчості Франції на початку XVI ст. були дуже поширені гумористичні розповіді про пригоди велетнів. Особливої популярності набула легенда про велетня Гаргантюа. У 1532 р. один із варіантів її був опублікований у Ліоні як народна книга під назвою «Великі й неоціненні хроніки великого велетня Гаргантюа». Твір просякнутий сатирою на тогочасне французьке суспільство, написаний вульгарною, грубою мовою з використанням туалетного гумору, сповнений сцен насильства. Він був заборонений цензурою Сорбонни. Водночас, він був популярний у читачів, які відчували в ньому сильне гуманістичне спрямування, збагатив французьку мову численними неологізмами.Написання й публікація романів тривали з 1532 по 1964 рік.Перший роман, відомий як Пантагрюель вийшов у 1532 році під псевдонімом Алкофрібас Насьєр (Alcofribas Nasier), що є анаграмою Франсуа Рабле (Francois Rabelais). В Пантагрюелі Рабле описує історію велетня Пантагрюеля, сина Гаргантюа: його народження, виховання та героїчні подвиги. Використовуючи фантастичну, казкову основу сюжету та стилістику лицарських романів, Рабле створює всеохопну сатиру тогочасного французького суспільства.. Другий роман вважається найвиразнішим представником ренесансної літератури у Франції, його лексика багата, стиль письма жорсткий, подекуди жорстокий, автор свідомо використовує гумор найнижчого ґатунку.Третя книга Пантагрюеля, в оригіналі Le tiers livre des faicts et dicts héroïques du bon Pantagruel (Третя книга героїчних фактів та слів доброго Пантаргюеля) побачила світ у 1546. У ній Пантагрюель зі своїм другом Панургом впродовж усієї розповіді обговорюють із різними людьми важливе питання: чи слід Панургу одружуватися? Питання залишається невирішеним. У кінці книги герої вирушають у морську подорож шукати чарівну пляшку, що мала б раз і назавжди вирішити питання одруження.Четверта книга Пантагрюеля, в оригіналі Le quart livre des faicts et dicts héroïques du bon Pantagruel (Четверта книга героїчних фактів та слів доброго Пантаргюеля) була надрукована в 1552. Вона описує морську мандрівку Пантагрюеля та Панурга, зустрічі з дивовижними народами та створіннями. В ній відчувається пародія на «Одіссею» або подорож аргонавтів за золотим руном. Водночас це гостра сатира на католицьку церкву, тогочасних політиків, модні забобони.П'ята книга Пантагрюеля, в оригіналі Le cinquiesme et dernier des faicts et dicts héroïques du bon Pantagruel (П'ята й остання книга героїчних фактів та слів доброго Пантаргюеля) була надрукована вже після смерті Рабле, у 1564. У ній чарівну пляшку знаходять.

22. Роман ф. рабле як системна критика всіх аспектів життя феодального суспільстваТвір просякнутий сатирою на тогочасне французьке суспільство, написаний вульгарною, грубою мовою з використанням туалетного гумору, сповнений сцен насильства. Він був заборонений цензурою Сорбонни. Водночас, він був популярний у читачів, які відчували в ньому сильне гуманістичне спрямування, збагатив французьку мову численними неологізмами.У романі присутні критика на всі аспекти суспільного тогочасного життя:схоластичне виховання молоді, феодальні війни, релігія, юридична системаДалі автор піддає критиці схоластику, схоластичне виховання й освіту. Особливого значення набуває розповідь про виховання й навчання розумного й обдарованого від природи Гаргантюа схоластом, ученим-богословом Тубалом Олоферном..Значна увага в першій книзі приділяється викриттю феодальних воєн. Письменник рішуче заперечує ще існуючий у Франції першої половини XVI ст. середньовічний погляд, ніби найпростішим і нормальним засобом створення держави є завоювання. Втіленням завойовницької, грабіжницької моралі середньовічного феодала є король Пікрохоль. В образі Грангузьє Рабле втілив гуманістичну ідею людяного і мудрого монарха, здатного вести мирну політику і турбуватися про долю вітчизни.В окремих епізодах Рабле висміює ченців, суддів, забобони простолюду. Торкається автор і політичної проблеми в розповіді про колонію утопістів в Дипсодії (кн. III, гл. 1). Рабле вчить управляти країною, спираючись на справедливість, а не на і воєнну доблесть. Король повинен не грабувати, душити і обдирати свій народ, а підтримувати й охороняти його, як посаджене деревце. Ця теорія Рабле була спрямована проти феодальних завоювань, жорстокості й деспотизму королівської влади.У першій книзі виражений і соціальний ідеал Рабле, тісно пов'язаний з його уявленнями про ідеальне виховання людини., Рабле виходив з гуманістичної віри в людину, в її суспільну природу; він був певний того, що викривлення людської природи зумовлюється насильством і примусом. Тільки людей вільних «сама природа наділяє інстинктом і стимулюючою силою, які постійно наставляють їх на добрі діла і відвертають від пороку» Телемське абатство Рабле як ідеал соціального життя - це утопія. Ідеальні люди Рабле не трудяться - вони зайняті тільки своєю особистістю, їх обслуговують і заробляють їм на розкішне життя інші люди. Телему можна розглядати хіба що як мрію гуманістів про вільне суспільство, в якому буде можливим існування гармонійно розвиненої людини.}Нищівною є сатира на середньовічний суд, з його системою хабарництва і продажністю суддів в описі острова Катівні, де панують Пухнасті Коти - страшні тварини, що пожирають маленьких дітей. Ерцгерцог Пухнастих Котів, насильник над законом і правдою - «найогидніший з усіх будь-ким описаних чудовиськ»