Доктрина " людських відносин " е.Мейо

У соціології праці й управління розроблена доктрина " людських відносин " , одним з авторів якої був уже згадуваний у попередніх темах Е.Мейо ( 1880-1949 ). Підставою для неї стали результати хоторнських експериментів , що їх здійснювали вчені Гарвардського університету під керівництвом Мейо протягом 5 років на підприємствах фірми " Вестерн електрик " ; вони охопили понад 20 тис. робітників . Висновки були такі :

- зростання продуктивності праці може бути досягнене незалежно від стану її матеріально-речових умов ;

• успіх трудової діяльності більше залежить від соціально-психологічних чинників ( людських взаємин ), ніж від матеріально-речових умов ;

• гармонізовані людські взаємини всередині виробничих груп і між робітниками та адміністрацією є запорукою ефективності праці;

• людське ставлення керівників до підлеглих , демократичне вирішення питань за участю обидвох сторін , урахування адміністрацією думки робітників зумовлює зміцнення почуттів власної значущості та солідарності працівників , допомагає уникнути конфліктів і встановлювати сприятливий соціально-психологічний клімат у трудовому колективі .

Сучасна західна соціологія праці і управління

Нині в західній соціології праці і управління дедалі більше розповсюджуються основні положення концепції Херцберга , доповнені вимогами заміни традиційних форм організації праці і створення на виробництві більш людських умов праці; вважається , що праця повинна давати задоволення , бо людина , що дістає радість від своєї роботи , краще працює і не потребує жорсткого контролю ; унаслідок того виникає ефект самоуправління . Паралельно з цим відбувається і відродження ідей Тейлора ( втілене в гасло " Назад до Тейлора " ), особливо в тих випадках , коли концепції " збагачення праці " , " людських відносин " та " гуманізації праці " не дають негайних реальних результатів або розбещують робітників , надаючи їм забагато свободи ( звідси , такі загалом нетипові для західного виробничого процесу явища , як ухилення від ретельної праці, перекидання своїх обов'язків на плечі інших , симуляція хвороби , а то і просто неробство за спинами своїх колег ).

Соціологія праці й управління в колишньому срср

У радянській соціологічній науці не було розроблено такого напрямку , як економічна соціологія , оскільки офіційно визнавалася лише одна теоретична економіка : марксистсько-ленінська ; усі інші альтернативні спроби розвитку теорій такого роду узагальнення були загалом неможливі й заборонені. Тому економічна соціологія розповсюджена в західному світі і лише починає свої перші кроки в Україні. Натомість в колишньому СРСР достатньо активно розробляли соціологію праці й управління як емпіричну соціологічну дисципліну з яскраво вираженим прикладним застосуванням . Навіть у визначеннях соціології праці й управління у словниках радянського періоду відверто акцентувалось на її значенні насамперед для зростання продуктивності праці в соціалістичній економіці. Недарма В.Ленін , присвятивши низку статей критиці системи Тейлора як " системи витискання поту " , " системи поневолення людини машиною " , водночас рекомендував застосовувати її елементи в соціалістичній практиці.

В радянські часи соціологія праці й управління була зосереджена передусім на вивченні таких проблем :

• професійний добір , підготовка і розстановка кадрів ;

• матеріальне і моральне стимулювання ;

• формування трудового колективу , посилення його виховного впливу ; організація соціалістичного змагання , роботи бригад комуністичної праці В радянські часи соціологія праці й управління була зосереджена передусім на вивченні таких проблем :

• підготовка молоді до праці, її професійне самовизначення як основного резерву робочої сили і трудових ресурсів ;

• тощо ;

• зміцнення трудової дисципліни і т. ін.