Тенденції розвитку сучасної сім‘ї Революційні зміни в сучасній сім'ї

Сучасний етап розвитку західного суспільства приніс другу революцію в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім'ю і сімейні стосунки, але, на думку багатьох дослідників, поставила під сумнів саме існування сім'ї. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Соціологи називають серед них:

• зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім'ї, рівноправ'я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками то майном сім'ї тощо. Недарма німецькому філософу Ф.Ніцше належать слова: «Коли чоловік і жінка стануть рівноправними, сім'я загине»);

• утворення двох центрів життя — праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім'ї);

• еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв'язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних мужчин і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки в бік пом'якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);

• винахід надійних контрацептивних засобів проти запліднення (вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальності від зачаття).

Тенденції розвитку сучасної сім'ї

Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сучасної сім'ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і у посткомуністичних країнах. До них належать:

• зростання розлучень (абсолютне і відносне);

• зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

• зменшення середньої тривалості шлюбу;

• відтермінування часу вступу до шлюбу;

• проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

• зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією;

• збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;

• зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

Сучасна сім'я в Україні

Всі ці тенденції властиві (хоч і у меншій мірі) і для розвитку сучасної сім'ї в Україні. Нині тут налічується близько 17 млн. сімей, але середньорічна кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується (з 462 тис. у 1969 р. до 428 тис. У 1993 p.). Зменшення чисельності шлюбів відбувається на тлі ще двох негативних процесів. По-перше, зростає депопуляція населення України (з 1991 р. кількість померлих перевищує кількість народжених у середньому за рік; якщо у 1959 р. індекс природного приросту становив 13,4 чол. на 1000 чол., то у 1993 р. він набував від'ємного значення і становить — 3,4). По-друге, збільшується кількість розлучень: якщо у 1959 р. на 1000 чол. припадало 11,6 шлюбів і 1,2 розлучення, то у 1992 р. ці показники становили відповідно 7,6 і 4,3. Або, в інших вимірах, у 1993 р. було укладено 428 тис. шлюбів 1 зафіксовано 219 тис. розлучень. З розрахунку на 100 шлюбів кількість розлучень складала: у 1950 р. — 3, 1960 — 10, 1970 — 27, 1980 — 34, 1990 — 38., В Україні щорічно зростає кількість бездітних сімей. У 1979 р. вони становили біля третини всіх сімей, у 1989 — вже 35,1%. Кількість неповних сімей (тобто таких, де сталося розлучення і один з батьків виховує дитину або дітей) у 1989 р. складала 13,5% від загального числа сімей. Зростав і відсоток дітей, що народились поза шлюбом: у 1980 р. їх було 8,8%, у 1991 — 11,9%. Збільшується, хоч і повільно, кількість одиноких людей, що проживають поза шлюбом: у 1989 р. таких було 6,1% (для порівняння, в США — 12%]. О. Якуба наводить вражаючі цифри, які свідчать про згубні наслідки одинокого поза сімейного життя, особливо для чоловіків. Так, у віці від 25 до 64 років розлучені мужчини вдвічі більше скоюють самогубств, ніж сімейні; в 3,3 рази частіше помирають від цирозу печінки і раку, в 5,4 рази — від діабету і туберкульозу.