Висновок

Таким чином, сім'я як одна з найстаріших біосоціальних спільнот нині зазнає велетенських змін. Ці зміни носять глобальний універсальний характер і пов'язані з руйнацією традиційних цінностей і форм сімейного життя і шлюбу. Однак це не означає загибелі сім'ї як такої: нові часи відкривають нові, незнані раніше обрії у стосунках чоловіка, жінки і дитини. Роль соціології полягає соме в тому, що вона здатна вчасно помітити нові явища, дослідити їх, виявити тенденції і перспективи, нагромадити соціологічну інформацію для вироблення виваженої державної сімейної політики, дієвої у масштабах всіє країни. Для вітчизняної соціології це — одне з нових і важливих завдань.

Тема: Конфлікт як соціальне явище

План

1. Визначення конфлікту та його класифікація.

2. Історія конфліктології та сучасні теорії конфлікту.

3. Види та типи конфлікту.

4. Поняття соціального напруження та етапи дослідження.

Література:

1. Карнега Дейл. Как приобретать друзей...Київ, 1989р.

2. За редакцією Пічі В. М. Соціологія. Курс лекцій. Львів, 1997р. с. 282 - 296.

3. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Львів, 1996р. с. 28 - ЗО в II.

Питання до теми:

1. Дайте визначення конфлікту.

2. Класифікація конфлікту.

3. Структура конфлікту.

4. Інституціональний тип конфлікту.

5. Інтергруповий тип конфлікту.

6. Класифікація соціологічних напрямів конфлікту в XIX ст.

7. Позитивна роль конфлікту.

8. Суть конфлікту в теорії Р. Дарендорфа.

9. Основні риси теорії конфлікту.

10. Інтергруповий та груповий тип конфлікту.

11. Соціальне напруження та етапи його дослідження.

12. Характеристика соціальної напруги в Україні в 90-х р. р. XIX ст.

1. Актуальність теми:

а) роль дослідження конфлікту в сучасних умовах;

б) конфліктологія спеціальне соціологічне галузеве знання та її роль в дослідженні конфлікту, яка вивчає й досліджує конфлікт як соціальне явище.

Провідна ідея лекцій:

а) побачити причини конфлікту, зробити їх аналіз;

б) зрозуміти основну тенденцію конфлікту, щоб зробити належні висновки.

Конфлікт - це передусім зіткнення об'єктивних і суб'єктивних суперечностей, вид соціальної взаємодії та соціальної поведінки.

В основу класифікації конфлікту покладемо:

а) особливості суб'єкта конфлікту, його носія;

б) специфіку сфер суспільства як об'єктивного середовища конфлікту.

За першою ознакою конфлікти поділяються на міжособистісні, організаційні, регіональні, групові, міждержавні.

За другою ознакою конфлікти поділяються на політичні, економічні, культурні, соціальні, побутові.

Структура конфлікту:

1. Суб'єкт конфліктної дії - особа, група, організація.

2. Об'єкт - те, на що спрямовані інтереси суперників.

3. Мета конфліктної поведінки - вирішення проблеми, досягнення компромісу, одержання перемоги, поглиблення конфлікту.

4. Проблема - об'єктивна суперечність, пов'язана із змінами в суспільстві; утворення національної державності; становлення правової держави.

5. Інцидент - випадок чи провокація, що стає приводом до конфлікту.

Отже, основне призначення конфлікту - це не лише фактор руйнування, але й джерело змін та перетворення, школа формування консенсусу (згоди) й компромісу і т. д.

2. Тема конфлікту започаткована у ранній соціології XIX ст. в зв'язку з необхідністю з'ясувати причини розшарування в суспільстві. Особливу увагу до себе привертали такі яскраві драматичні історичні форми конфлікту як політичні революції, класова боротьба, війна.

Розуміння та зображення конфлікту в тій чи іншій теорії значною мірою залежало від належності соціолога до певної соціологічної школи.

Соціологічні напрями і теорії конфлікту умовно поділяються на біологічні, психологічні і суто соціологічні.

Біологічні: суспільство розвивалось поетапно. Так на першій стадії - йде боротьба за існування; на другій стадії - формуються механізми соціального контролю; на третій стадії - виникає цивілізація внаслідок здобуття людством досвіду мирного врегулювання, суперечностей.

Психологічні: звертають увагу на прояви групової агресії, займаються проблемою ворожості, страхом щодо „чужих" і т. д.

Соціологічні: конфлікт - це вид соціальної взаємодії, засіб розрядки напруженості, допомагає суперникам краще пізнати один одного; це головна умова змін у суспільстві та його розвитку і т. д.

Працюємо з книгою Н. Черниш, в II, с. 28 - ЗО над такими питаннями:

1. В чому позитивна роль конфлікту?

2. В чому суть соціального конфлікту в теорії Ральда Дарендорфа?

3. Які основні риси теорій конфлікту?

3. Типи конфлікту: інституціональні, інтергрупові, інтрагрупові, групові.

Інституціональні: (пригадаймо, що таке соціальні інститути! - це сталі форми організації спільної діяльності людей; 5 соціальних інститутів)-це конфлікти між різними сферами діяльності людей в галузі політики, економіки, культури.

Політика: специфіка конфлікту зумовлена суперечностями в структурі інституту влади та державності (проблема співвідношення форми правління, державного устрою, проблема державних чи недержавних націй, між партійна боротьба, протилежні напрями проведення зовнішньої політики).

Економіка: розбалансованість між інститутами виробництва, обміну, споживання, власності, проблема управління економікою, народження нових груп, зубожіння основних прошарків населення.

Культура: проблеми мови, релігій, традицій, звичаїв, літератури, мистецтва набули нині суперечливого звучання. Змінилось ставлення до змісту націоналізму та його місце в культурному житті українського народу.

Інтергруповий: конфлікт між групами населення в суспільстві.

Група - це об'єднання людей за однією чи кількома ознаками, носій колективної свідомості. Кожна група займає особисте місце в соціальній структурі суспільства і виконує в ньому певну функцію. Пригадаймо, що таке соціальна структура суспільства - це історично визначена сукупність класів, верств, груп людей та окремих осіб, а також система відносин між ними.

Це стосується і малих і великих соціальних груп. Кожна група має властивості, притаманні тільки їй, що робить її відмінною від інших.

Стосунки між групами в Україні знаходяться на різних рівнях напруженості. Тому міжгрупові конфлікти різного характеру повинні бути постійно в полі зору соціологів та державних інститутів. їх запобігання, пом’якшення, вирішення є справою наукової конфліктології.

Інтрагруповий: конфлікти всередині групи - між окремими індивідами, між індивідами і групою, між угрупованнями в самій групі, між лідерами і групою, між формальними і неформальними лідерами.

Груповий: це модель конфлікту в масштабі суспільства, т. б. конфлікти в групі протектуються на конфлікти в суспільстві. Всі процеси, що відбуваються в групі є притаманні процесам, що відбуваються в суспільстві. Наприклад, суперечності між формальними та неформальними нормами. Як в суспільстві в цілому, так і в групі конфлікт відбувається тоді, коли офіційна влада нехтує мораллю, традиціями, звичками, що склалися протягом тривалого часу, а також, коли державні цінності не відповідають традиційним.

Засоби вирішення конфлікту є:

Уникнення його, пом’якшення, компроміс, насильство, ведення переговорів, встановлення загальної цілі та прийняття рішення, зосередження уваги на проблеми.

4. Соціальне напруження - це стан громадської свідомості, який свідчить про незадоволення суспільства умовами життя в цілому або окремими його сторонами.

Етапи дослідження соціального напруження:

а) визначення проблем (суперечностей), що викликають напруження;

б) визначення ставлення до них населення;

в) діагностика, виявлення стану готовності різних соціальних груп до певних дій, до активних форм протесту.

Дослідження напруження в Україні виявило такі характеристики соціальної ситуації:

1. високий рівень невдоволення населення умовами життя.

2. посилення недовіри до офіційних структур влади й політичних лідерів.

3. зростання розчарування населення в легітимних (законних) засобах вирішення особистих та державних справ.

Аналізуючи стан соціальної напруги, українські соціологи дійшли висновку, що нині населення має досить високий ступінь готовності до соціального протесту. Проте переважає підтримка насильницьких способів прояву: як збір підписів, законна демонстрація, підтримують більше, ніж 4/5 всього населення, а насильницькі лише 1/10 населення України: захоплення будівель. Проте загальна тенденція розчарування в ефективності легітимних форм протесту свідчить про наростання у суспільстві соціальної напруги.

Тема: Суспільний прогрес

План

1. Суспільний прогрес та його критерії.

2. Ступені суспільного прогресу.

3. Суперечливість суспільного прогресу.

Література:

1. Піча В.М. Соціологія. - К., 2000, сі 17-120

2. Людина і суспільство. / За ред. Р.А. Арцішевського. - К., 1992,с.39-48

3. Социология: наука об обществе. -Харьков, 1997, с.225-232

4. Кравченко А. И. Введение в социологию. - М.,1995, с.24-31

Питання і завдання

1. Що таке суспільний прогрес?

2. Які основні критерії суспільного прогресу?

3. Використовуючи знання історії, обґрунтуйте або спростуйте думку про те, що з ходом історії стосунки між людьми, соціальними спільнотами стають більш демократичними.

4. Проаналізуйте різні підходи до розуміння ступенів суспільного прогресу. Що взято за основу в кожному з них? Який з цих підходів вам здається найбільш повільним? Подумайте, на якому з зазначених ступенів суспільного прогресу знаходиться наше суспільство?

5. Які тоталітарні режими XX століття ви знаєте? Наведіть приклади, які підтверджували б їх реакційність.