Соціальний статус і соціальна мобільність

Прибуток, влада, престиж, освіта, визначають сукупний соціально-економічний статус особи, т.б. її становище і місце в суспільстві, в системі соціальних зв'язків і відносин.

Вчені, які займаються проблемами соціальної стратифікації, стверджують, що і в сучасних суспільствах спостерігається залежність між класовою належністю і різними сферами життя особи. Відтак питання про те, за яких умов особа може піднятись або опуститись в соціальні ієрархії, т.б. питання про соціальну мобільність стає життєво важливим для кожного з нас. Соціальна мобільність - це рух угору і вниз особи, соціальної групи у класовій структурі. В першому випадку має місце висхідна мобільність, а в другому випадку низхідна.

Фактори соціальної мобільності:

а) соціальне походження особи;

б) наявність освіти;

в) наявність у суспільстві позицій, що оцінюються як престижні.

Соціальна мобільність - рух індивідів, а часом і груп, між різними позиціями в ієрархії соціальної стратифікації. Системне вивчення соціальної мобільності розпочав П. Сорокін. У сучасній соціології концепція соціальної мобільності вивчає переважно класові позиції у професійній структурі суспільства, рух між прошарками соціальної структури (мобільність вертикальна і горизонтальна).

Соціальний статус - позиція людини, соціальної групи в суспільстві, пов'язана з певними правилами, обов'язками, становищем індивіда і соціальної групи стосовно до інших індивідів та груп, що визначається за вагомими ознаками (освітніми, фаховими) для даної суспільної системи.

Тема: Соціологія нації

План

1. Поняття етносоціології та її специфіки як науки.

2. Поняття етносу та основні етапи його розвитку.

3. Два підходи до поняття нації.

4. Специфіка процесу формування української нації.

5. Українське національне відродження та його три фази.

6. Специфіка національного відродження в незалежній Україні.

Література

1. Черниш Н. Соціологія: курс лекцій. – Львів, 1996, кн. 4, с. 52-59.

2. Піча В .М. Соціологія: курс лекцій. – К., 2002, с. 140-151.

3. Соціологія. Навч. посібник. – Тернопіль, 1998, с. 113-126.

4. Городяненко В. Соціологія. – К., 2003, с. 340-355.

Питання до теми

1. Що таке етносоцілогія? В чому полягає її специфіка?

2. Що таке етнос? Які його основні етапи розвитку?

3. Дайте характеристику двох підходів до поняття нації.

4. В чому полягає специфіка процесу формування української нації?

5. Охарактеризуйте три фази українського національного відродження.

6. В чому полягає специфіка національного відродження в Україні?

Поняття етносоціології та її специфіки як науки

Етносоціологія — це порівняно молода спеціальносоціологічна наука, що виникла на межі етнографії і соціології. Сам термін «етносоціологія» складається з двох слів різного походження: етнос (від грецького ethnos — народ) і соціоло­гія (від лат. societas — суспільство і грецького logos — вчення). Тому буквально цей вислів означає вчення про суспіль­ство та місце в ньому народів. Етносоціологію визначають як науку, що досліджує походження, суть і функції різнома­нітних етнічних спільнот з метою виявлення основних тен­денцій їх утворення, розвитку та взаємозв'язків з іншими ет­носами, а також механізмів їх входження у систему соціаль­них відносин.

Специфіка етносоціології полягає в тому, що вона вивчає особливості та форми суспільного (соціального) життя етно­сів, народів та інших етнічних утворень як сукупних історич­них суб'єктів, тобто аналізує взаємозв'язок і взаємовплив соціального, з одного боку, і етнічного — з другого. Більш конкретно (і в цьому ми погоджуємося з думкою харківсько­го соціолога В.Арбеніної) предметом дослідження етносоціології, притаманним лише їй, є етносоціальні спільноти і групи, які розглядаються як цілісні соціальні утворення, а також закономірності їх формування й функціонування. Це відповідає специфіці соціології як науки, що вивчає цілісність суспільства через функціонування його різноманітних підструктур, суб'єктів суспільного життя. В цьому випадку наго­лошується, що основним предметом етносоціології є до­слідження життєдіяльності етнонаціональних спільнот і груп насамперед як соціальних суб'єктів, процес досягнення ними соціальної зрілості.