Тема: Соціальна думка епохи Відродження, Нового часу та Просвітництва План

1. Соціальні знання епохи Відродження. Н. Макіавеллі (1469-1527). Ж. Боден (1530-1596). Г.Гроцій (1538-1645).

1. Соціально-політичний утопічний роман. Т. Мор (1478-1535). Т. Кампанелла (1568-1639).

3. Соціальні знання і дослідження Нового часу. Т. Гоббс (1588-1679). Д. Локк (1632-1704).

3. Соціальні знання епохи Просвітництва. Ш. Монтеск'є (1689-1755). Ж.-Ж. Руссо (1712-1778).

Література:

1. Арок Р. Зтапьі развития социологической мьісли. - М., 1993.

2. Захарченко М., Погорілий О. Історія соціології (від античності до поч. ХХст.).-К., 1993.

3. Ручка А. Курс історії теоретичної соціології. - К., 1995.

4. Піча В. Соціологія: Курс лекцій. - К., 1997, с. 29-36.

5. Піча В. Соціологія: Курс лекцій. - К., 2000, с. 19-22.

6. Социология: наука об обществе. - Харьков, 1997, с.51-89.

7. Соціологія. Навчальний посібник. - Тернопіль, 1998.

Питання до теми:

1. Характеристика соціальних знань епохи Відродження.

2. Н.Макіавеллі та його погляди на суспільство і державу.

3. Ж. Боден та Г. Грвидій про розвиток суспільства.

4. Погляди Т. Гоббса та Д. Локка на суспільство і державу.

5. Т. Мор і Т. Кампанелла - засновники утопічного соціалізму.

6. Погляди ПІ. Монтеск'є на походження держави та суспільства.

7. Погляди Ж.-Ж. Руссо на суспільство.

Соціальні знання епохи Відродження

Гуманізм епохи Відродження мав яскраво виражену соціальну орієнтацію на людину з її земними інтересами, потребами, цінностями. Він утверджував думки про гармонію душі і тіла, про красу і радість земного життя всупереч християнській моралі, що пропагувала ницість людини та її земного життя.

Представники гуманістичної епохи Відродження займалися пошуком гармонії між природою та людиною, висунули ідею всебічного, гармонійного розвитку людини як єдиної тілесно-духовної субстанції, захищали необхідність сприйняття всіх радощів земного буття людиною, стояли за визнання і захист людської гідності, проповідували культ знання, освіти, духовності, праці.

Величезною заслугою гуманістів була орієнтація на античну культуру та її відродження і використання для розвою філософії, філології, мистецтва. Духовну спадщину Греції та Риму вони застосовували для аналізу сучасності, запровадили критично-раціональний підхід до вивчення суспільних явищ, який витісняє містику, простий перелік фактів замінили концептуальним аналізом фактів та явищ життя.

Культурологічні проблеми античності, які були в центрі уваги гуманістів Відродження, поступово змінюються новими. Проблеми особистості відтісняються, їх місце займають більш загальні проблеми суспільства, походження держави, механізми взаємодії між особистістю та суспільством тощо. Відбувається формування філософсько-історичного розгляду суспільства, який поєднує аналіз соціальних фактів з філософськими роздумами та узагальненнями.

Нікколо Макіавеллі (1469-1527) • Європейська наука пізнього середньовіччя переглядає релігійні доктрини походження суспільства та людини. Така переорієнтація зумовлювалася потребами молодої буржуазії в своїй ідеології і державності для захисту власних інтересів. Ці проблеми чітко ставляться в творчості італійського мислителя Н. Макіавеллі. Він відкидає релігійне тлумачення історії і стверджує, що держава створена людьми, а не Богом. Людська історія породжується людськими пристрастями, егоїзмом та матеріальними інтересами, які є спонукальними мотивами діяльності. Держава потрібна як знаряддя для приборкання егоїзму і встановлення загального порядку. Держава - це вище породження людського розуму заради загального блага. Ідеальним типом держави Макіавеллі вважав республіканську форму правління.

Жан Боден (1530-1596) - французький соціолог. Ж. Боден аналізує розвиток суспільства як поступальний процес на відміну від природних процесів, для яких характерний кругообіг. У праці «Метод легкого вивчення історії» він розглядає географічне середовище як фактор суспільного життя. На його думку, клімат, родючість ґрунтів, рельєф та інше зумовлює особливості людського життя, психологічні та інтелектуальні якості людей. Ж. Боден започатковує становлення географічного напряму в соціології.

Гуго Гро цій (1538-1645) - голландський політик. Г. Гроцій у праці «Про право війни та миру» вперше викладає ідеї «природного права» та «суспільного договору». Він вважав, що в природі людини на відміну від природи тварин закладена потреба в спілкуванні, мирних взаємовідносинах із собою подібними. Для подолання ізольованості, ворожнечі люди склали спільний договір і створили державу. Держава має забезпечити їм умови миру і злагоди, захистити їх власність, покарати за злочин тощо.