2. 6.1.2 Прийоми та процедури отримання аудиторських доказів, їх види

Аудиторські процедури є певними діями, які необхідно з'ясувати аудиторові у відповідь на оцінені ризики на рівні фінансових звітів, розробити та виконати ці дії (тобто - процедури) у відповідності до оцінених ризиків на рівні тверджень.

Загальні дії, а також характер, час та обсяг наступних аудиторських процедур – це питання професійного судження аудитора.

Аудиторські процедури або їх поєднання проводяться в залежності від ситуації, в якій аудитор застосовує їх:

• -           процедури оцінки ризику;

• -           тести контролю;

• -           процедури по суті.

На процедурах оцінки ризику зупинятися не будемо –це Тема 4.

Тести контролю загалом поділяються на 2 групи:

• -           незалежні тести;

• -           тести на відповідність.

Для здійснення процедур по суті аудитор використовує один чи кілька типів аудиторських процедур, наведених у п. 5 МСА 500 - їх 8 (більш конкретне розкриття часті з них – у інших МСА цього розділу):

• -           перевірка записів або документів;

• -           перевірка матеріальних активів;

• -           спостереження;

• -           запити;

• -           підтвердження;

• -           перерахування (повторне обчислення);

• -           повторне виконання;

• -           аналітичні процедури.

За цим питанням необхідно зупинитись на понятті аудиторської вибірки.

Згідно визначення, за здійсненням аудиторської вибірки необхідно, щоб перелік відібраних певним чином елементів сукупності, що перевіряється, дозволив здійснити висновок щодо всієї сукупності (генеральної сукупності).

Аудиторська вибірка буває двох типів:

• -           статистична, яка використовує методи:

• -           поворотна вибірка;

• -           безповоротна вибірка;

• -           механічна вибірка;

• -           серійна вибірка;

• -           нестатистична (довільна), яка використовує методи:

• -           блочний відбір;

• -           хаотичний відбір;

• -           оціночний метод.

Можливо спочатку зробити стратифікацію сукупності.

Але необхідно пам’ятати, що вибірка повинна бути репрезентативною (доречною та повною).

 

3. 6.1.3 Аудиторська документація, її функції та класифікація

Аудит, здійснений аудиторською фірмою або приватним підприємцем-аудитором, повинен супроводжуватись обов’язковим документуванням, тобто – відображенням отриманої інформації в робочій документації аудиту.

Крім того, всі ті дії, які робить аудитор в процесі аудиторської перевірки, в т. ч. і для одержання аудиторських доказів, аудитор обов’язково повинен заносити до своїх робочих документів.

Основним чинником, пов’язаним з вимогами, визначеннями та застосуванням робочої документації аудитора на теперішній час є МСА 230 «Документація з аудиту».

Крім того, конкретні вимоги до аудиторської документації розташовані і в інших 11 МСА (вони конкретизовані у додатку до МСА 230).

Термін «документація з аудиту» є синонімом до «робочих документів аудитора».

Функціями робочих документів (РД) аудитора є:

• -            обґрунтування затвердження аудиторського висновку та свідоцтво відповідності аудиторських процедур, що здійснені у процесі перевірки, прийнятим стандартам;

• -            полегшення процесу управління, нагляду та контролю якості аудита;

• -            сприяння розробці методологічного підходу до процесу аудита;

• -            допомога аудитору в його роботі.

Необхідність створення та використання РД полягає у захисті аудитора від обвинувачень у необґрунтованості його професійного судження (думки) або у невідповідності виконаних норм аудиторських процедур стандартам. Аудитор фіксує отримані у процесі аудиту свідоцтва, які мають доказову силу для підтвердження обраного аудитором висновку. Крім того, РД відображають доказовість відповідності здійснених процедур вимогам МСА.

Класифікують аудиторські робочі документи за декількома критеріями (табл. 6.1).

Таблиця 6.1