2. 4.1.2. Сутність аудиторського ризику

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком - ризиком того, що буде надано необ’єктивний аудиторський висновок і деякі помилки буде невиялено.

Крім того, у разі надання необ’ктивного аудиторського висновку чи інших дій, які спричинять погіршення фінансового стану клієнта, в аудиторській діяльності існує майнова відповідальність.

Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних показниках.

В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції.

Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність.

Загалом ризики можливо класифікувати на:

• -           інформаційний ризик;

• -           підприємницький ризик;

• -           аудиторський ризик (АР).

Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля.

Але аудитор завжди намагається і повинен спланувати перевірку так, щоб ризик неправильної думки був незначним та достатньо малим.

Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення.

Про актуальність оцінки АР свідчить той факт, що цьому питанню приділяється увага принаймні у цілому підгрупуванні чинних на сьогоднішній день МСА від 300 по 499 «Оцінка ризиків та відповідь на оцінені ризики».

Іншими словами, АР - це побоювання, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність підприємства, яка має суттєву недостовірну інформацію, тобто – ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми звітності тоді, коли вони приховують в собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

 

3. 4.1.3. Складові аудиторського ризику та методика його визначення

Ймовірність того, що висновок про відсутність помилки в кожній із статей звітності буде правильним, залежить від 3-х факторів:

• -           організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, що перевіряється;

• -           надійності систем контролю, які існують на підприємстві, що перевіряється;

• -           аудиторських процедур, які застосовує аудитор в процесі перевірки.

Згідно Глосарія термінів до “Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та супутніх послуг” [1] аудиторський ризик (АР) складається:

• -           ризик суттєвого викривлення;

• -           ризик невиявлення.

У свою чергу, ризик суттєвого викривлення складається з двох компонентів:

• -           властивого ризику;

• -           ризику контролю.

Виходячи з означеного, схема формування АР наступна (рис. 4.1):

 

 

 

 

 

Рис. 4.1. Схема складових аудиторського ризика

 

Виходячи з цього, формула аудиторського ризику наступна:

АР = ВР*РК*РН (4.1)

Практикою аудиту визначено, що максимальний аудиторський ризик не повинен перевищувати 5%, а мінімальний повинен бути у межах 1%.

Для визначення «оптимальної» величини аудиторського ризику необхідно скористатися умовою, що ризик, пов'язаний з двома першими показниками, виникає ще до аудиторської перевірки та безпосередньо від аудитора не залежить – тому будемо їх вважати по 100%, а ризик не виявлення аудитором певних перекручень напряму залежить від правильності застосування ним тестів та аналітичних процедур, що дає можливість застосувати мінімальну величину – 1%.

Тому формула оптимальної величини аудиторського ризику:

АР = ВР(1,0) * РК(1,0) * РН(0,01) (4.2)