35.Україна в роки Першої світової війни.

Влітку 1914 р. загострення між імперіалістичних протиріч дійшло до фатальної межі.

Світ опинився в полум’ї Першої світової війни. Ця війна була збройним протистоянням двох воєнних блоків: Четверного союзу і Антанти, але поступово у її орбіту було втягнуто 38 з 59 держав світу, 3\4 населення земної кулі.

Трагедія українського народу полягла в тому, що він всупереч власній волі був втягнутий у війну, а його землі стали об’єктом експансії воюючих сторін. Загарбання українських земель було невідємною частиною агресивних планів основних учасників ворогуючих блоків.

З початком війни українські землі перетворилися на арену воєнних дій, а самі українці мусили воювати за чужі інтереси і брати участь у братовбивчому протистоянні, адже в російській армії перебувало 3.5 млн. українців, у австроугорській – 250 тис.

Війна зумовила глибокий розкол національного руху, який відбувався у двох площинах: як між українських воюючих сторін, так і в межах Російської та Австро-Угорської імперії – на прибічників та противників переможної війни.

У Маніфесті викупленому Радою 3 серпня 1914 р. зазначалося: «Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю, яке знайшло охорону в конституційному ладі австрійської держави». За ініціативи Головної Української Ради незабаром було створено легіон Українських січових стрільців.

Водночас з утворенням Головної Української Ради група емігрантів із Східної України заснували у Відні свою організацію – Союз визволення України (СВУ).

На початку війни галицькі та буковинські землі були завойовані російським військам. Основною метою російської адміністрації було знищення основного центру українського національного руху, що зосереджувався в цих землях, та створення передумов органічного їх включення до складу Російської імперії.

.Отже, суть трагедії українського народу, пов’язаної з початком Першої світової війни, полягає в тім, що війна перетворила українські землі на об’єкт експансії, арену воєнних дій, а їхніх жителів – на учасників братовбивчого протистояння. Крім того, війна зумовила й інші негативні тенденції та процеси в суспільному розвитку цих земель: розкол національного руху, зведення нанівець легальних можливостей політичної та культурної діяльності, придушення опозиційних сил, застосування імперськими державними органами репресивних акцій, руйнацію сільського господарства, деформацію структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу.

36.Українська держава гетьмана п.Скоро-падського.

Загострення суспільно-політичної ситуації в УНР навесні 1918р., присутність більшовицьких військ і вторгнення окупаційних німецько-австрійських військ призвели до кризи влади та падіння УЦР. З 29 на 30 квітня 1918 р. відбувся державний переворот. До влади прийшов П. Скоропадський.

Вся законодавча й виконавча влада належала гетьманові. Його повноваження були розписані у «Законі про тимчасовий устрій України», виданий 29 квітня1918 р. Гетьман призначив Голову Ради міністрів, затверджував і скасовував склад уряду, виступав найвищою посадовою особою в зовнішньополітичних справах, був верховним воєначальником, мав право оголошувати воєнний чи особовий стан.

П. Скоропадський спирався на консервативні політичні кола, великих землевласників,

військових й окупаційні австро-німецькі війська.

У липні 1918 р. уряд П. Скоропадського опублікував «Проект загальних основ земельної

реформи». Передбачалося наділення селян державними, удільними, а також викупленими у великих власників приватними землями.

Політика уряду стосовно робітників виявилася невдалою. Власники підприємств одержали право збільшувати робочий день до 12 год. Знижувати й нерегулярно видавати зарплатню, не виконувати умови трудових договорів. Обмежувалися функції профспілок, заборонялися страйки.

Гетьманському урядові на деякий час удалося відновити свободу торгівлі й підприємницької ініціативи. Було налагоджено широкий збут товарів за кордон. Поступово було відновлено роботу залізниць.

У фінансовій сфері було налагоджено грошовий обіг, введено нову валюту-гривню,

відкрито кілька українських банків, засновано нові акціонерні компанії тощо.

Окремим Універсалом від 16 жовтня 1918 р. П. Скоропадський зробив спробу відновити козацтво як окремий стан населення. Однак козацькі полки не було оформлено.

В умовах державно-політичної кризи 14 листопада1918 р. гетьман оголосив про зміну урядового курсу – утворення федерації з не більшовицькою Росією, що остаточно скомпрометувало його уряд. 14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський зрікся влади.

Висновок: Гетьман П. Скоропадський на деякий час зумів стабілізувати становище в Україні. Але внутрішня політика мала дуже вузьку соціальну базу, що обумовило падіння гетьманату.