Міністерство освіти і науки України

Держаний вищий навчальний заклад

«Ужгородський національний університет»

Факультет Європейського права і правознавства

Кафедра конституційного права

КУРСОВА РОБОТА

З КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА

На тему:

«ПРАВОВИЙ СТАТУС ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ»

Студентки ІI курсу 2 групи

Напряму підготовки 6.030401

Спеціальності – Правознавство

Матейко Карини Русланівни

Керівник: доц. Гомонай В. В.

Національна шкала_____________

Кількість балів:___ Оцінка: ECTS_______

Члени комісії:

______________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

______________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

______________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Ужгород 2014

ПЛАН

Вступ ……………………………………………………………………………… 2

Розділ І: Правовий статус Верховного Суду України………………………4

Розділ ІІ: Місце і роль Верховного Суду серед інших органів судової системи України…………………………………………………………………16

Розділ III: Проблематика правового регулювання Верховного Суду в Україні…………………………………………………………………………….22

Висновки ………………………………………………………………………....26

Список використаних джерел………………………………………………… 28

ВСТУП

Існування самостійної гілки судової влади поряд із законодавчою та виконавчою – це необхідний атрибут будь - якої демократичної держави. Верховний Суд України – найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. У системі поділу державної влади однією з її гілок згідно зі ст. 6 Конституції України є судова влада, призначення якої складається з захисту прав і свобод людини і громадянина, конституційного ладу України та забезпеченні відповідності актів Верховної Ради України, Президента України, органів виконавчої влади України та органів місцевого самоврядування.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно – правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином викладене вище твердження зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Предмет дослідження – правовий статус Верховного Суду України.

Метою курсової роботи є всебічне вивчення та аналіз правового статусу Верховного Суду України.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

• розглянути інститут Верховного Суду в Україні

• визначити правовий статус Верховного Суду

• розглянути функції Верховного Суду

Конкретним об’єктом дослідження даної роботи є інститут Верховного Суду, повноваження Верховного Суду України, роль та правове становище серед інших гілок влади, порядок здійснення повноважень.

Дана курсова робота складається з висновків, трьох розділів та списку використаних джерел.

Теоретико – методологічною основою роботи являються праці таких дослідників як: Колодій А.М., Погорілко В.Ф., Журавський В.Ф., Скакун О.Ф., тощо.

Розділ I. Правовий статус верховного суду україни.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.¹

16 грудня 1922р. ВУЦВК (Всеукраїнський центральний виконавчий комітет) затвердив Положення про судоустрій УСРР, яким було створено Найвищий Суд УСРР — згодом Верховний Суд УРСР, з 1991 — Верховний Суд України.

З прийняттям 7 липня 2010 р. нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і внесенням змін до процесуальних кодексів, в тому числі до Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України 1960 р., правовий статус Верховного Суду України зазнав кардинальних змін щодо його повноважень та організації діяльності, зокрема він був позбавлений повноважень щодо перегляду справ у касаційному, виключному, винятковому порядках; ведення та аналізу судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики, надання судам роз’яснень з питань застосування законодавства тощо.²

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про судоустрій України» Верховний Суд України:

1) розглядає у касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; у випадках, передбачених законом, розглядає інші справи, пов’язані з виключними обставинами;

2) дає судам роз’яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає нечинними роз’яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду;

3) дає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

4) звертається до Конституційного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо

конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів;

5) веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, знайомиться в судах з практикою застосування законодавства;

6) у межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають з міжнародних договорів України; представляє суди загальної юрисдикції у зносинах з судами інших держав;

7) здійснює інші повноваження, передбачені законом.³

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України. До складу Верховного Суду України входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України. До складу судових палат, що здійснюють розгляд справ з питань юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, які мають стаж суддівської діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років, або відповідному апеляційному спеціалізованому суді не менше п’яти років. (У 2002 році Верховним Судом України розглянуто 28513 справ і матеріалів, а в 2003 році - 32620).⁴

Для організації роботи з розгляду та перегляду справ, не віднесених ДО підсудності вищих спеціалізованих судів, у Верховному Сулі України діють судові палати. Судові палати Верховного Сулу України також узагальнюють судову практику, аналізують судову статистику та здійснюють інші повноваження, надані їм законом.

У складі Верховного Суду України діють:

1) Судова палата у цивільних справах;

2) Судова палата у кримінальних справах;

3) Судова палата у господарських справах;

4) Судова палата в адміністративних справах.

У складі Верховного Суду України діє Військова судова колегія.

Для вирішення внутрішніх організаційних питань діяльності Верховного

Суду України діє Президія Верховного Суду України у складі та порядку, визначених Законом України "Про судоустрій України".

У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України для вирішення питань, визначених Конституцією України та Законом. Склад і порядок діяльності Пленуму Верховного Суду України визначаються відповідно до вищезазначеного Закону.

Судові палати Верховного Суду України:

1) здійснюють судочинство у справах, віднесених до їх відання, в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику;

3) готують проекти постанов Пленуму Верховного Суду України;

4) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

У складі Верховного Суду України скликається Пленум Верховного Суду України.

У засіданнях Пленуму беруть участь Генеральний прокурор України та міністр юстиції України. Участь Генерального прокурора у засіданнях обов'язкова. Пленум Верховного Суду України розглядає питання, віднесені до повноважень Верховного Суду України Конституцією України та законами України; розглядає матеріали узагальнень судової практики і судової статистики та дає роз'яснення судам з питань застосування законодавства; затверджує чисельний і персональний склад судових палат, обирає Голову Верховного Суду України, його першого заступника, заступників Голови — голів судових палат, їхніх заступників і секретаря Пленуму та ін. ⁵

Голова Судової палати:

1) організовує роботу відповідної Судової палати;

2) формує колегії суддів для розгляду судових справ, головує в судових засіданнях або призначає для цього суддів;

3) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики у справах юрисдикції Судової палати; має право витребувати з відповідних судів справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

4) інформує Президію Верховного Суду України про діяльність Судової

палати;

5) вносить на розгляд Пленуму Верховного Суду України пропозиції щодо необхідності роз’яснення судам окремих питань застосування законодавства у судовій практиці;

6) забезпечує надання методичної допомоги відповідним судам нижчого рівня з метою правильного застосування законодавства;

7) здійснює інші передбачені законом повноваження.⁶

Голова Судової палати Верховного Суду України призначається на посаду за рекомендацією Президії Верховного Суду України з числа суддів Верховного Суду України строком на п’ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування.

Голова Судової палати має заступника, який забезпечує організацію розгляду справ у судових засіданнях, виконує інші доручення голови палати щодо організації діяльності Судової палати, а також виконує обов’язки голови Судової палати за його відсутності. Заступник голови Судової палати призначається на посаду з числа суддів Верховного Суду України та звільняється з посади в порядку, передбаченому для призначення голови Судової палати.⁷

Пропозиція про звільнення судді з посади голови Судової палати чи його заступника може бути внесена Головою Верховного Суду України або не менш як половиною складу суддів відповідної палати за їх підписами.

Голова Судової палати та його заступник можуть бути призначені на

адміністративні посади повторно.

Військову судову колегію очолює голова колегії, який за посадою

прирівнюється до заступника голови Судової палати.

Президія Верховного Суду України діє у складі Голови Верховного Суду України, його заступників, голів судових палат, секретаря Пленуму Верховного Суду України та суддів Верховного Суду України, кількісний склад яких визначається Пленумом Верховного Суду України.

Судді Верховного Суду України обираються до складу Президії Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України чи за пропозицією суддів Верховного Суду України Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Обраним вважається суддя, за якого подано більшість голосів суддів, присутніх на засіданні Пленуму. У такому ж порядку судді звільняються достроково від обов’язків члена Президії.

Президія Верховного Суду України:

1) розглядає питання організації діяльності Верховного Суду України, судових палат та апарату Верховного Суду України;

2) затверджує персональний склад судових палат; заслуховує інформацію голів судових палат і Військової судової колегії про їх діяльність;

3) розглядає матеріали узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, приймає відповідні рекомендації;

4) розглядає питання фінансування та організаційного забезпечення діяльності Верховного Суду України і виробляє пропозиції щодо їх поліпшення; схвалює пропозиції до проекту Державного бюджету України щодо фінансування діяльності Верховного Суду України;

5) розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівників апарату Верховного Суду України та підвищення їх кваліфікації;

6) затверджує положення про преміювання суддів і працівників апарату Верховного Суду України, про надання матеріальної допомоги; встановлює надбавки до посадових окладів суддів, які займають адміністративні посади;

7) заслуховує інформацію голів апеляційних загальних судів, Касаційного суду України та вищих спеціалізованих судів щодо організації роботи цих судів;

8) виробляє пропозиції щодо кількості суддів у відповідних судах на основі нормативів навантаження суддів у судах усіх рівнів;

9) вирішує питання щодо заснування друкованих видань Верховного Суду України та заслуховує звіти про роботу редакційних колегій цих органів; затверджує за поданням Голови Верховного Суду України положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України та її персональний склад;

10) вносить на розгляд Пленуму Верховного Суду України питання відповідно до його Регламенту;

11) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Засідання Президії Верховного Суду України проводяться не менш як один раз на два місяці. Засідання Президії є повноважним за умови присутності на ньому не менш як двох третин її складу. Постанови Президії приймаються відкритим чи таємним голосуванням більшістю голосів членів Президії, присутніх на засіданні, і підписуються Головою Верховного Суду України або його заступником, який головував на засіданні. У засіданнях Президії, на яких розглядаються питання діяльності спеціалізованих судів, беруть участь голови вищих спеціалізованих судів.⁸

Голова Верховного Суду України:

• може голосувати в судових засіданнях колегій суддів Верховного Суду Українипід час розгляду будь-якої справи;

• погоджує відповідно до Закону “Про судоустрій України” подання щодо утворення та ліквідації судів загальної юрисдикції;

• вносить подання про призначення та обрання, а також звільнення з посади суддів судів загальної юрисдикції та вносить подання про призначення суддів на адміністративні посади у випадках і порядку, передбачених Законом “ Про судоустрій”;

• вносить подання до відповідної кваліфікаційної комісії про надання висновку щодо можливості обрання або призначення суддів на посади;

• на підставі актів про обрання суддею Верховного Суду України або припинення повноважень суддів видає відповідний наказ;

• вносить на розгляд Пленуму Верховного Суду України пропозиції щодо кількості суддів у складі Президії Верховного Суду України й у складі судових палат Верховного Суду України;

• вносить пропозиції Президії Верховного Суду України щодо персонального складу судових палат;

• вносить подання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про проведення кваліфікаційної атестації суддів відповідних судів;

• вносить Президенту україни подання про затвердження переліку штатних посад військових суддів і відповідних цим посадам військових звань, а також про присвоєння відповідно до закону військових звань військовим суддям;

• організовує фінансування та здійснює керівництво організаційним забезпеченням діяльності Верховного Суду України, затверджує штатний розпис і кошторис витрат на утримання Верховного Суду України;

• затверджує положення про структурні підрозділи Верховного Суду України;

• керує організацією роботи судових палат;

• здійснює керівництво роботою апарату Верховного Суду України, приймає на роботу та звільняє працівників апарату, присвоює їм ранги державного службовця в установленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства;

• інформує Пленум і Президію Верховного Суду України про діяльність Верховного Суду України;

• представляє Верховний Суд України та систему судів загальної юрисдикції у зносинах з іншими органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, а також з судовими органами інших держав – міжнародними організаціями;

• здійсню інші передбачені законом повноваження.

Перший заступник Голови Верховного Суду України за відсутності Голови Верховного Суду України здійснює його повноваження, а за відсутності Першого заступника - заступник Голови Верховного Суду України, який має більший суддівський стаж.⁹

Суддя Верховного Суду України є посадовою особою судової влади й носієм судової влади в Україні. Його наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в порядку, встановленому процесуальним законом. Під час здійснення правосуддя суддя є незалежним від законодавчої та виконавчої влади й підкоряється лише закону, нікому не підзвітний, недоторканний і незмінюваний. З метою забезпечення своєчасного та якісного розгляду справ суддя здійснює необхідні процесуальні та організаційні заходи, спрямовані на забезпечення розгляду справ відповідно до вимог закону. Крім того, він бере участь у розгляді питань, які вносять на засідання відповідної судової палати та Пленуму Верховного Суду України; аналізує судову практику, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо поліпшення й удосконалення законодавства; бере участь у підготовці проектів постанов Пленуму.

Матеріали суддя доповідає на засіданнях Президії Верховного Суду України. За результатами проведених аналізів і обговоренням зазначених питань приймають постанови Президії, які доводять до відома всіх суддів України. Суддя здійснює також інші передбачені законом повноваження.

Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який володіє державною мовою, досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як десять років, у тому числі не менш як п'ять років на посаді судді, проживає на території України не менш як десять років. Суддю Верховного Суду України обирає на посаду Верховна Рада України безстроково.

Суддя не може належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади й виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Суддю Верховного Суду України звільняє з посади Верховна Рада України, за наявності підстав, передбачених ст. 15¹⁰ Закону “Про статус суддів”: досягнення суддею шістдесяти п'яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; порушення суддею присяги та інших підстав, зазначених у законі.

Суддя Верховного Суду України має помічника, який допомагає судді виконувати його повноваження, забезпечує організацію розгляду справ, підбирає нормативно-правові акти, стосовно розгляду справ, організовує звернення до виконання рішень у справах, у яких суддя був доповідачем, тощо.¹¹

На проведення судової реформи працювали також закони "Про внесення змін до Закону України "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України" під 21 червня 2001 р., "Про внесення змін до законів України" Про міліцію", "Про попереднє ув'язнення", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від 21 червня 2001 р.

Якісні зміни у реформуванні системи судочинства України відбулися з прийняттям нового Закону "Про судоустрій України" (2002). який набув чинності 1 червня 2002 р. Це насамперед виявилося в конкретизації ланок цієї системи, включно з органами апеляційного та касаційного судочинства, починаючи з процесу створення адміністративних судів для розгляду спорів, які виникають з адміністративно-правових відносин, уточнення компетенції всіх судових ланок на чолі з Верховним Судом України, включно зі спеціалізованими, апеляційними та місцевими судами. У Законі визначено порядок формування складу народних засідателів і присяжних та вимоги до них. Таким чином, реалізовано положення Конституції України стосовно впровадження суду присяжних. Було також вирішено низку питань пов'язаних із діяльністю кваліфікаційних комісій та органів суддівського самоуправління.

На розвиток положень закону про судоустрій було прийнято Закон України "Про порядок обрання на посаду і звільнення з посади професіонального судді Верховною Радою України" (2004).

Окремі кроки реформування судової влади були поспішними і недостатньо продуманими, здійснювалися методом спроб і помилок. Тому в окремі законодавчі акти відразу після їхнього прийняття вносилися численні зміни та доповнення, а деякі з них ("Про арбітражний суд", "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію та дисциплінарну відповідальність суддів України") були визнані такими, що втратили силу і не були замінені іншими. Між окремими законами виникли розбіжності, через що їх не можна було застосувати.

Реформування системи судоустрою відбувалося швидше, ніж приймалися нові процесуальні кодекси. Після прийняття закону про судоустрій Верховна Рада України прийняла, нарешті, Цивільний процесуальний кодекс та Кодекс адміністративного судоустрою, а прийняття нових Кримінально-процесуального та Господарського процесуального кодексів знову затягнулося.

Як свідчить практика, застосування положень розділу VIIІ Конституції України, законодавчих та інтерпретацій них актів, не всі вони втілилися в життя, а деякі взагалі були помилковими. Це, зокрема, стосується визнання рішенням Конституційного Суду України (2003) такими, що не відповідають Конституції України, положень закону про судоустрій у частині функціонування касаційного суду України з посиланням на непередбаченість цього судового органу Конституцією України. Виникла курйозна ситуація: Конституція забезпечує право громадян на касаційне оскарження судових рішень, а орган, який вирішує ці питання, вольовим рішенням ліквідується. І це в умовах, коли Верховний Суд України не в змозі "у розумні строки" розглянути більшу частину справ, що підриває конституційний принцип гарантування права на касаційне оскарження судових рішень.

22 лютого 2007 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ", яким цивільні справи за касаційними скаргами на судові рішення і касаційні скарги, не розглянуті Верховним Судом України до 1 січня 2007 р., передавались для розгляду і вирішення до колегії суддів відповідних апеляційних судів, склад яких мав формуватись президіями цих судів. Цивільні справи за касаційними скаргами на судові рішення і касаційні скарги, подані до Верховного Суду України після 1 січня 2007 р., розглядаються та вирішуються Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України.¹²