Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

Філологічний факультет

Реферат

на тему

«Коли і де створено «Рамаяну», про що в ній розповідається?»

Студентки І курсу І групи

Остапів Корнелії Богданівни

Викладач

Сенько І.М.

Ужгород – 2014

Рамаяна (в перекладі - «подорож Рами») — епос, частина індуїстського канону, що отримала своє остаточне оформлення між IV ст. до н. е. — ІІ. н. е. Формування цього добутку тривало п'ять-шість століть. Європейському читачеві епос древніх індійців став доступний на рубежі XVIII— XIX століть. Давньоіндійська епічна поема "Рамаяна" створювалася в далекій давнині, близько двох тисяч років тому. І ті, хто протягом століть складав її поетичні рядки, навряд чи могли відокремити в ній реальність від фантазії народу. Так само, як і нинішні індуси, які свято вірують у переселення душ і продовження життя, не відокремлюють героїв поеми від свого реального життя, а навпаки, своїми земними справами намагаються зблизитися з ними, хоча б у наступному житті. "Рамаяна" для них як Біблія: у неї або вірять безоглядно, або сприймають як казку. Але для сучасної людини, європейця, "Рамаяна" — це просто література, плід уяви і фантазії її творців. І як у будь-якому літературному творі, ми бачимо в поемі відображення реального життя людей та їхніх мрій і фантазію, що розкрасили реальність у неповторні і яскраві фарби. Творці "Рамаяни" спиралися насамперед на міфи давньої Індії, у які, на відміну від казки, вірили беззастережно. Відтіля, із міфів, прийшли в поему всемогутній творець Брахма, Вішну, бог вогню Агні і відважний помічник Рами Хануман, бог вітру. З міфів і переказів переселилися в поему і демони — ракшаси, володар птахів і цар мавп, злі і добрі чаклуни і чаклунки. У поемі багато неймовірного для сучасного читача, починаючи від незвичайного народження Рами, що втілив у людському вигляді Бога Вішну, від появи його дружини Сіти із самого чрева землі, з борозни — до незвичайної доблесті Рами, що переміг багатотисячне військо. Упродовж усієї книги героїв супроводжує атмосфера чарівництва. Вороги Рами — біси, чаклуни, перевертні, а друзі — мешканці лісів: мавпи, ведмеді, шуліки і вся жива природа. У царевичі та його друзях усе незвичайне: і нелюдська сила, і божественна краса, не властива юності мудрість, безмежна доблесть і шляхетність. 

На відміну від Махабхарати, Рамаяна є порівняно струнким цілим з композицією та розгортанням сюжету. Індійські поетики називають міфічного автора Рамаяни — Вальмікі — «першим поетом», а саму Рамаяну — першим художнім епосом (кав'я). В Рамаяні вже чітко виступають риси творчого методу пізнішого стилю кав'я: насиченість викладу ліризмом; ретельне виписування картин природи, які часто набувають символічного характеру; безліч стилістичних прикрас — порівнянь, поетичних тропів і постатей, багатозначних висловів, здійснюють принцип «подвійного сенсу».

Епічна поема складається з 24 тисяч віршів (шлок), об'єднаних у 7 книг.

Основною фабулою є історія царственого вигнанця Рами та його вірної дружини Сіти, їхнє життя в лісовому усамітненні, викрадення Сіти царем лютих духів (ракшасів) Раваною, пошуки її Рамою, його союз із мавпячим царем, облога острова Ланка — царства Равана, бій мавп із ракшасами і єдиноборство Рами з десятиголовим Раваною, його перемога, звільнення Сіти і розлука із нею Рами.

Рама - один із чотирьох синів царя Дашаратхи. Був він, як і його брати, сильним, вродливим, ще й до всього добрим та лагідним, шанував звичаї пращурів, поважав старших. Рама мав успадкувати владу від свого батька, та друга дружина Дашаратхи, нагадавши чоловікові давню обіцянку виконати два її бажання, змусила передати владу своєму синові Бхарати, а Раму приректи на чотирнадцятирічне вигнання. Рама дуже любив свого батька, шанував його старість і не бажав, щоб цар порушив дане ним колись слово. В день свого коронування Рама з власної волі разом із дружиною Сітою та братом Лакшманою залишають усіх.       Народ любив старшого царевича. Дізнавшись про його вигнання, тисячі людей зібралися біля царського палацу, благали Раму не залишати їх. Людський натовп довго йшов за колісницею вигнанців, незважаючи на умовляння Рами повернутися додому. Любов народу Рама заслужив своїми подвигами ще в юні роки. Він захистив обитель святих пустельників від ракшасів (демонів). Рама зміг натягнути тятиву на лук Шиви, який звичайній людині і підняти було не під силу. За це він отримав зброю богів і за. дружину красуню Сіту.       Вигнанці оселилися в Панчаваті, де неподалік було селище ракшасів, лихих демонів-людожерів. Рама один розбив чотирнадцятитисячне військо ракшасів, озброєне стрілами, луками, тризубцями, мечами, булавами. Равана, який був проводирем ракшасів, втіленням зла на землі, зумів за допомогою підступного ракшаса Маріча викрасти Сіту і віднести на острів Ланку.       Втрата коханої дружини була тяжким ударом для Рами. Він не знаходив собі місця, питав у дерев, птахів, буйного вітру, чи не бачили вони його любої Сіти. Разом із братом Лакшманою він вирушає на пошуки дружини. Власне горе не змогло згасити в душі Рами доброти й справедливості. В країні мавп брати допомогли їхньому царю Сугриве відвоювати відібраний у того престол. На добро Сугриве відповів теж добром: він разом зі своїм військом допомагає Рамі в довгих пошуках Сіти. Кохання надає сили Рамі в довгих поневіряннях під час пошуків дружини, надихає на перемогу в двобої з Гаваною, якого нікому раніше не вдавалося перемогти.       В образі Рами народ висловив свою мрію про мудрого й справедливого правителя. Коли Рама посів престол, який йому по праву належав, народ відзначив цей день як велике й урочисте свято. За царювання Рами країна досягла такого розквіту, народ жив у такому добробуті й щасті, що згадка про ті часи стала приказкою. Коли хочуть схвально відгукнутися про якусь добу, то кажуть: "Живуть, як за Рами".       У поемі "Рамаяна" давньоіндійський народ втілив свою віру в перемогу добра над злом, у торжество справедливості, в те, що сила кохання й добра здолає будь-які перешкоди.

"Рамаяна" — типовий приклад епічної поеми. У ній є і подвиги, і

викрадення, і кровопролитні битви, і чудеса. Рама протягом тисячоріч

залишається улюбленим героєм індійців, а також жителів Лаосу, Непалу й інших країн Азії. Образ славного царевича використовується в поетичних і музичних добутках, в утворах народного декоративно-прикладного мистецтва. Як і багато героїв епічних народних поем, Рама — приклад для наслідування, що втілив кращі риси національного характеру.

Рама — герой давньоіндійського епосу Рамаяна, найулюбленішої поеми індійців. У селах брахмани речитативом переказують її.

Рама — герой, благородна людина, воїн, мудрий монарх і люблячий чоловік. Його дружина Сіта є уособленням жіночої вірності, любові й шляхетства, еталон індійської жінки. Загибель її символічна: чистота жінки є настільки святою, що тільки смерть змиває підозри. І хоч загибель Сіти руйнує щастя Рами, сама поема в цілому ніким в Індії не сприймається як трагедія.

Рамаяна найкраще відображає національний дух індійців, їхній

спосіб життя, думи, етичні й культурні цінності. Тому й не дивно, що

Рама обожнений в уяві народу.

Використана література:

1. Библиотека всемирной литературы: В 200 т. – М.: Художественная литература. – 1974. – Серия 1. Том 2: Махабхарата. Рамаяна. – 605 с.

2. Фесенко В.І. Зарубіжна література. Ч. 1. Рамаяна / Переклад С.Наливайка. – К.: Навчальна книга, 2004. – 175 с. – С.: 24-46.

3. УкрЛіб. Бібліотека української літератури: Зарубіжна література: Народна творчість, міфи та перекази: Фантастичне й реальне в поемі "Рамаяна" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua

4. Вікіпедія. Рамаяна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/