- •1.Вимоги до методів контролю навколишнього середовища та їх метрологічні характеристики.
- •2. Вплив антропогенних факторів на розвиток природи.
- •3. Загальні показники стану природних об’єктів та критерії забруднення. Інтегральні та індивідуальні показники якості.
- •4. Класифікація методів контролю навколишнього середовища, коротка характеристика.
- •8.Проблеми та перспективи розвитку методів контролю об'єктів навколишнього середовища.
- •9. Роль методів контролю для розв’язання екопроблем.
- •10. Складові навколишнього середовища. Природні об’єкти, класифікація, особливості, розвиток природи
- •11. Електрохімічні методи контролю за станом довкілля. Різновиди та їх використання.
- •12. Форми знаходження хімічних інгредієнтів у навколишньому середовищі.
- •14.Характеристика хімічного складу та динаміки змін складу атмосфери та атмосферних опадів.
- •15.Хімічний склад та властивості об'єктів довкілля,що впливають на способи їх контролю.
- •16. Хімічні інгредієнти – консервативні та неконсервативні, природні та антропогенні, токсичні та нетоксичні.
- •17.Використання хімічних методів для аналізу онс .Коротка характеристика аналітичних можливостей гравіметрії та титреметрії.
- •18. Підготовка проб до аналізу (Пробопідготовка). Методи розділення та концентрування.
- •19. Атомно-емісійна спектрометрія в контролі за елементним складом онс.Спектрографічні,спектрометричні,аес-ізп методи та полум'яна фотометрія.
- •20. Перевірка правильності результатів контролю та статистична обробка даних. Стандартні зразки об’єктів довкілля.
- •21.Атомно-абсорбційна спектроскопія. Апаратне оформлення, аналітичні можливості використання та метрологічні характеристики.
- •22. Автоматизація хімічних методів контролю. Індикаторні (експрес) методи контролю , індикаторні трубки. Папірці. Апаратура можливості використання.
- •24. Електрохімічні методи контролю за станом довкілля. Різновиди та їх використання.
- •25.Потенціометрія (іонометрія), як експрес метод контролю за станом природних об’єктів. Можливості, використання, характеристики.
- •26. Види проб та техніка їх відбору. Зберігання, консервація,транспортування проб.
- •27. Газова хроматографія в контролі обєктів нпс. Обладнання нерухомі та рухомі фази.
- •28. Люмінесцентні методи контролю нпс. Використання, можливості, характеристики.
- •29. Хроматограма,її параметри. Методи кількісного та якісного хроматогрофічного аналізу.
- •30.Хроматографічні методи контролю за станом онс,принцип хроматографії,класифікація.
- •31. Вольтамперометричні методи контролю онс. Полярографія та інверсійна вольтамперометрія. Можливості, використання, характеристики.
- •32.Спектрофотометрія,фотометрія,колориметрія в аналізі онс.Можливості,характеристики.
- •33.Детектори рідинної хроматографії. Аналітичні можливості, використання та можливі характеристики.
- •34.Рідинна колонкова хроматографія низького тиску як метод розділення та пробо підготовки.
- •35. Методи визначення іонного складу вод та ґрунтів.
- •36.Високоефективна рідинна хроматографія,особливості методу,апаратура,сорбенти. Нормально-фазовий та зворотно-фазовий варіанти.
- •37.Методи визначення хск та бск5
- •38.Хромато-мас-спектрометрія при вирішенні проблем ідентифікації речовин та контролю за вмістом суперекотоксикантів в об'єктах довкілля.
- •39.Вплив різних факторів на ефективність розділення методом газової хроматографії. Використання,можливості та характеристики методу.
- •40.Автоматизовані системи контролю за станом навколишнього середовища.
- •41. Методи контролю за вмістом різних форм Нітрогену в од
- •42.Тонкошарова хроматографія.Сорбенти для тшх. Обладнання, аналітичні можливості,використання та метрологічні характеристики.
- •43.Підготовка проб до аналізу (Пробопідготовка)
- •44.Методи визначення радіонуклідів в об'єктах довкілля.
- •45.Консервація,зберігання,транспортування проб.
- •46.Методи визначення синтетичних поверхнево-активних речовин.
- •47.Методи контролю вмісту важких металів в об'єктах довкілля.
- •48.Методи визначення пестицидів у грунтах,водах та рослинах.
15.Хімічний склад та властивості об'єктів довкілля,що впливають на способи їх контролю.
Коли говорять про захист довкілля, мають на увазі збереження сприятливого середовища для існування живих істот у всій повноті біологічного різноманіття. Діяльність людини не має призводити до критичного порушення біологічного світу, бо в цьому середовищі, зрештою, жити людині.
Природне навколишнє середовище протиставляється штучному або техногенному середовищу, яке охоплює області й компоненти, на які сильно впливає людина. Географічна область розцінюється природним навколишнім середовищем, якщо людський вплив на нього тримається нижче за певний обмежений рівень (подібно до пункту 1 вище). Цей рівень залежить від специфічного контексту й змінюється в різних областях і контекстах. Термін дика природа, з іншого боку, посилається на області без будь-якого людського втручання (або практично без нього).
Навколишнє природне середовище в ширшому розумінні — космічний простір, а в вужчому — біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.
Атмосфера — це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею. Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього живого випромінювання Сонця. Сонячна радіація, яка проходить до земної поверхні, має зовсім безпечні границі, а всі ультрафіолетові промені з меншою довжиною хвилі в'язнуть у цьому невидимому, легкому, але непроникному шарі повітряного океану. Найважливіший елемент — атмосферний кисень О2 - необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мікроорганізмів. Основне джерело утворення кисню — це фотосинтез зелених рослин. Водяна пара — це джерело утворення хмар, туманів, опадів. Вона захищає земну поверхню від надмірного охолодження.
Гідросфера (грец. hydro — вода, sphaira — куля) — це водяна оболонка Землі. До надземної частини гідросфери, що вкриває 70% поверхні Земної кулі, належать океани, моря, озера, ріки, а також льодовики, в яких вода перебуває у твердому стані. Обмін речовин в організмах можливий лише за наявності води, бо майже всі хімічні, колоїдно-хімічні та фізіологічні процеси відбуваються у водних розчинах органічних, та неорганічних речовин або за обов'язкової участі в них води. Процеси травлення і засвоєння їжі у травному каналі та синтез живої речовини в клітинах організмів відбувається виключно у рідкому середовищі. Втрата організмом лише 10—20% води веде до його загибелі. Без води людина може прожити не більше п'яти діб. Багато джерел і водоймищ мають лікувальне призначення.
Літосфера — зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає земну кору з частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід. Ґрунти відіграють величезну роль у кругообігу води, речовин і вуглекислого газу. Ґрунти мають велике значення для життя. Без Він є джерелом мінеральних, органічних і органічно-мінеральних речовин і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси. Ґрунти є основним джерелом отримання продуктів харчування людей. Він впливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, що формує геохімічні процеси, від яких залежить хімічний комплекс організму людини.