43.Підготовка проб до аналізу (Пробопідготовка)
Основним завданям відбору проб є одаержання зразка, який у повній мірі відображає його склад та властивості. З юридичної точки зору при відборі повинні бути створені умови для зберігання проб зразків протягом термінв встановлених нормами використанняті зберігання проб. Проби бувають точкові, обєднані, середні, аналітичні. Види поглинаючих середовищ. Фільтри з полімерних матеріалів вловлюють тільки аерозолі низьколетких елементів, гранульовані сорбенти (тенакс, силікагелі, молекулярні сита, вугілля вловлюють гази пари і аерозолі органічних речовин), рідкі поглинаючі середовища ( розчини кислот, лугів солей, розчинники, для газів паоів аерозолів кислого чи основного х-ру), виморожування. Пробоподготовка — это совокупность действий над объектом анализа (измельчение, гомогенизация, экстракция, гидролиз, осаждение и пр.) с целью превращения пробы в подходящую для последующего анализа форму (сухой остаток, раствор и пр.), состояние вещества (основание, солевая форма, гидролиз конъюгатов и пр.), а также для концентрирования/разбавления аналита и избавления от мешающих анализу компонентов.
Основная задача пробоподготовки — подготовка вещества, материалов, компонентов анализа для определенного вида анализа. Пробоподготовка помогает повысить точность получаемых результатов, расширить исследуемый диапазон значений, повысить безопасность исследования, ускорить тест, улучшить воспроизводимость и погрешность результатов.
Пробоподготовка используется в таких областях, как микроскопия, материалография, хроматография, спектроскопия, масс-спектрометрия, рентгеноструктурный и рентгенофлуоресцентный анализ, инструментальный и мокрый химический анализ, минералогические исследования и многие другие.
44.Методи визначення радіонуклідів в об'єктах довкілля.
45.Консервація,зберігання,транспортування проб.
46.Методи визначення синтетичних поверхнево-активних речовин.
Катіоноактивні поверхнево-активні речовини, на відміну від аніоноактивних, дисоціюють у водному розчині з утворенням позитивно зарядженого поверхнево-активного іону з довгим гідрофобним ланцюгом та негативно зарядженого іону, зазвичай галогеніду, іноді аніону сульфатної або ортофосфорної кислоти. При адсорбції на поверхні катіонні ПАР надають їй позитивного заряду. Серед катіоноактивних іоногенних ПАР переважають нітрогеновмісні сполуки. Найважливіше промислове значення серед них мають сполуки піридину, хіноліну, фталазіну, бензімідазолу, бензотіазолу та ін.
47.Методи контролю вмісту важких металів в об'єктах довкілля.
48.Методи визначення пестицидів у грунтах,водах та рослинах.
Будучи ксенобіотиками, що вносяться в навколишнє середовище, пестициди представляють собою безперечну небезпеку для природи і людини. Важливу роль у запобіганні негативних наслідків застосування пестицидів відіграє контроль за вмістом їх токсичних залишків в об'єктах навколишнього середовища, рослинницької продукції, кормах і продуктах харчування. Найбільш широко для аналізу пестицидів класу ФКК використовують фізико-хімічні методи і в першу чергу ГЖХ та ВЕРХ, що відрізняються високою селективністю та чутливістю визначення ФКК [5,6,7,8]. Однак крім вищевказаних переваг методики мають ряд недоліків. Так, наприклад, використовувані в ГЖХ-варіанті деріватізірующіе агенти представляють собою високотоксичні сполуки, а в ВЕРХ-варіанті відомо заважає вплив гумінових кислот і пов'язані з цим дрейф базової лінії, труднощі при ідентифікації і кількісному визначенні. Крім того, обидва хроматографічних методу аналізу характеризуються складністю апаратурного оформлення.
У набагато меншому ступені для аналітичного контролю різних об'єктів на вміст пестицидів використовують фотометричні, електрохімічні, імуноферментні методи і методи біоіндикації [5,9]. Більшість зазначених методів характеризуються тривалістю пробопідготовки, використанням великої кількості (і обсягів) реактивів, деякі вимагають наявності дорогих специфічних реагентів.
Відносно новим, експресним і досить чутливим методом аналізу пестицидів є капілярний електрофорез [8,9]. ФКК в нейтральних і лужних розчинах дисоціюють з утворенням органічних аніонів. Цей факт визначає найпростіший варіант їх аналізу методом капілярного електрофорезу - так званий зонний електрофорез, при якому компоненти проби, введеної з вхідного кінця кварцового капіляра, поділяються в електричному полі за рахунок їх різних подвижностей і детектируются у вигляді дискретних зон індивідуальних компонентів. Необхідно відзначити важливість поділу і подальшого визначення не тільки самих ФКК, але й продуктів їх деструкції, багато з яких також надають токсичну дію на навколишнє середовище і людину. Для ФКК таким супутнім компонентом є 2,4 - діхлорфенол (2,4 - ДХФ).