3. Загальні показники стану природних об’єктів та критерії забруднення. Інтегральні та індивідуальні показники якості.

Інтегральні та індивідуальні показники якості. індивідуальні - х-зують певну властивість обєкту. 2)основні - відображають сукупність певних процесів в обєкті його стан реакцію на вплив і т д. 2.1)сумарні, 2.2)інтегральні - відображають подібні процеси в обєкті. Перші визначають безпосередньо другі розраховують на основі індивідуальних. 3)головний - обирається із основних, є відносно сталим в часі і його зміна свідчить про суттєві відхилення умов середовища. Критеріями забруднення води є: - погіршення її якості внаслідок зміни її органолептичних властивостей; - поява шкідливих для людей, тварин, птахів, риб і ін. організмів речовин; - підвищення температури води, що змінює умови для нормальної життєдіяльності живих організмів. Інтегральніпоказникивикористовують для моніторингупроцесів переходу до сталогорозвитку, даютьзмогувиявитизв'язкиміжпроце- сами в довкіллі та екологічноюдіяльністю, причини їхзмін (як позитивні, так і негативні).

Алгоритм визначенняінтегральногопоказникаможнавизначити за такою формулою:

де: І – інтегральнийпоказниксоціального, економічного та екологічного стану розвиткурегіону;

Qf– фактичнезначенняпоказника;

Qn– нормативнезначен- няпоказника;

Ki – коефіцієнтизначимостіпоказників. Запропонованатрансформаціяпоказниківрозвиткурегіону в індексисталогорозвиткудаєзмогудеталізуватиїх у виглядііндивідуальнихпоказни- ків, щовідображаютьеколого-економічну та соціальнуспецифікурегіонівУкраїни [3]. Систему еколого-економічнихпоказників та інтегральнихіндикаторівпотрібновикористовувати як інформаційну основу регіональногосталогорозвитку.

4. Класифікація методів контролю навколишнього середовища, коротка характеристика.

Методи аналізу – визначення якісного складу та кількісних характеристик впливу, оцінка хімічного складу речовин і їх концентрацій в заданій мірі (об’єм, маса, площина) на природні ресурси (води, ґрунти, атмосферне повітря) для порівняння отриманих значень з заданою нормою і оцінки результатів з позиції користі чи шкоди для біоти.

За способом оцінки розрізняють:

• Суб’єктивно-сенсорні

• Інструментально-сенсорні

За принципом методу:

• Хімічні

• Фізичні

• Фізико-хімічні

• Біологічні

За локалізацією системи спостереження:

• Наземні

• Авіаційні

• Космічні

За відстанню між системою контролю і об’єктом :

• Контактні

• Дистанційні

Під час дослідження стану довкілля використовують методи якісного і кількісного хімічного елемента аналізів довкілля. Застосування певного методу при вивченні стану об’єктів довкілля дає змогу визначити інгредієнти, характерні лише для визначеного об’єкта дослідження.

Хімічні методи кількісного аналізу концентрації хімічних елементів у довкіллі ґрунтується на виявленні певних речовин за допомогою хімічних реакцій. До хімічних методів відносяться титрометричний і гравіметричний методи.[4] Фізико-хімічний метод кількісного аналізу концентрації хімічних елементів у довкіллі ґрунтується на хімічних реакціях, однак за їх допомогою визначають фізичну характеристику (оптичну густину, електропровідність, окисно-відновний потенціал), що залежить від вмісту аналізованої речовини. До цієї групи належать фотометричний та хроматографічний аналізи. Електрохімічні методи аналізу. Їх сутність полягає в дослідженні електрохімічних властивостей проб. До них відносять потенціометрію, вольтамперометрію та кондуктометрію. Фізичні (інструментальні) методи аналізу концентрації хімічних елементів у довкіллі. Це кількісні аналітичні методи, для виконання яких необхідна електрохімічна, оптична, радіохімічна та інші апаратура, а також методи, що ґрунтуються на емісії чи абсорбції випромінювання: фотометрія, спектральний аналіз, атомно-абсорбційний спектральний аналіз, мас-спектрометрія, метод ядерного магнітного резонансу.

Біологічні та біохімічні методи аналізу кількості хімічних речовин у довкіллі. Їх основою є дослідження реакції рослин, тварин та мікроорганізмів на дію певного чинника. Зміни в організмах можуть стосуватись активності ферментів, проникності мембран, зміни інших органел клітини, окремих органів, систем, організму загалом, популяції, екосистеми. Біологічні методи використовуються при дослідженні стану довкілля (біоіндикація).[3]

Біоіндикація - оперативний моніторинг навколишнього середовища на основі спостережень за станом та поведінкою біологічних об’єктів (рослин, тварин тощо).

Згідно з міждержавними стандартами та стандартами України для контролю параметрів складових навколишнього середовища використовують такі методи та їхні різновиди:

колориметричні;фотометричні; екстракційно-фотометричні; титриметричні; нефелометричні; спектрометричні; мас-спектрометричні; атомно-абсорбційно спектрометричні; полуменево -атомно- абсорбційно спектрометричні; потенціометричні; титриметричний метод електрохімічного датчика; хроматографічні; радіометричні.

5. Коротка характеристика вод (поверхневих вод суші, підземних, морських, стічних, та ін.)

Велика різноманітність якісного та кількісного хімічного складу природних вод унеможливлює їх класифікацію за одним показником. З точки зору аналіт хімії – класиф за вмістом основних сольових компонентів які складають матрицю об’єкта аналізу. За величиною мінералізації, ультрапрісні прісні солонуваті солоні морські і ропи.

Хімічний склад природних вод у гідрохімії при дослідженнях умовно поділяється на 7 груп^[3]:

1. розчинені гази- кисень, азот, сірководень, діоксид вуглецю та ін.;

2. головні (основні) іони(макрокомпоненти): аніони - гідрокарбонати (HCO−3), сульфати (SO2−4), хлориди (Cl⁻); катіони - кальцій (Ca²⁺), магній (Mg²⁺), калій (K⁺), натрій (Na⁺);

3. біогенні речовини- сполуки азоту (NO−2, NO−3, NH+4), фосфору (PO3−4), кремнію, заліза;

4. органічні речовини- різноманітні органічні сполуки, які належать до органічних кислот, складних ефірів, гумусових речовин, азотовмісних сполук (білки, амінокислоти) тощо;

5. мікроелементи- всі метали, крім тих, що увійшли до головних іонів;

6. радіоактивні елементи- виділені в окрему групу з мікроелементів, враховуючи специфіку походження, фізичні властивості та вплив на життєдіяльність організмів;

7. специфічні забрудювальні речовини- пестициди, синтетичні поверхнево-активні речовини, феноли, нафтопродукти тощо.

Важливим є інтегральний показник - мінералізація водит- сума всіх визначених при аналізі мінеральних речовин у мг/дм³ (г/дм³), які містяться у даній воді. Понад 90 % мінералізації природних вод становлять головні іони.

В океанології замість мінералізації використовують поняття солоність води, вимірюється в проміле - ‰ (тисячна частка).

5. Особливості контролю об’єктів навколишнього середовища.

Природне середовище є дуже мінливим, тому дуже важливо правильно відібрати пробу для досягнення мети. Потрібно враховувати такі принципи: проба або серія проб повинна бути характерною для даного природного об’єкту в місці її відбору; відбір, транспортування, зберігання та подальша обробка повинні виконуватись так щоб не змінювати вміст визначуваного інгредієнта або групи інгредієнтів; об’єм або маса проби повинні повністю забезпечити можливість виконання аналітичних визначень. Також потрібно враховувати агрегатний стан, хімічні форми визначуваних компонентів, та можливість попереднього концентрування при необхідності.

Існують такі три основні особливості:

1. Динаміка змін кожного об’єкту, у зв’язку з цим виникає періодичність. (н-д: для рідин періодичний моніторинг.)

2. Аналізувати основні компоненти не потрібно, а тільки забруднюючі. Вибір методу буде враховувати величину ГДК та чутливість.

3. Не потрібно мати високо чутливих методів.

5. Предмет, завдання, методи курсу “ аналітична хімія довкілля”

Аналітична хімія – це наука про методи розділення, ідентифікації та визначення хімічного складу речовин. Під хімічним складом розуміємо склад елементний, молекулярний, фазовий, ізотопний.

Предметом аналітичної хімії як науки є теорія і практика хімічного аналізу.Основними практичними завданнями аналітичної хімії є аналіз металів і сплавів, неорганічних матеріалів, речовин високої чистоти, органічних речовин, гірських порід та мінеральної сировини, об'єктів природного середовища, біологічних об'єктів, лікарських препаратів, харчових продуктів тощо.

Методи аналітичної хімії можуть бути класифіковані на основі різних принципів або підходів. Їх можна класифікувати за тим явищем, яке застосовується для одержання аналітичної інформації про склад речовин. За цією класифікацією методи поділяють на чотири групи: 1. Хімічні методи, в яких використовують хімічні реакції. 2. Фізико-хімічні методи ґрунтуються на використанні взаємодії речовини з фізичними полями (електромагнітним, електричним, тощо), цій дії передує хімічна реакція. 3. Фізичні методи аналізу використовують ці ж взаємодії без хімічної реакції. 4. Біологічні методи засновані на біохімічних процесах та взаємодії речовини з мікроорганізмами.

Аналітичні методи можна умовно поділити на класичні та інструментальні. Класичні методи використовують для розділення преципітацію, екстракцію і дистиляцію та для кількісного аналізу за кольором, запахом або температурою плавлення. Кількісний аналіз проводиться зважуванням або вимірюванням об'єму. Інструментальні методи(Спектроскопія,Мас-спектрометрія,ЯМР-спектроскопія,Хроматографія,Електроаналітичнічні методи,Хімічні сенсори) використовують певне обладнання для вимірювання певних фізичних величин, наприклад, адсорбції світла, флуоресценції або електропровідності. Розділення проводиться з допомогою хроматографії або електрофорезу.

Вибір оптимального методу аналізу проводять шляхом послідовного розгляду умов аналітичної задачі.

1. Вид аналізу:

2. Характеристика проби аналізованого речовини: кількість, агрегатний стан, походження , однорідність, приблизний, якісний і кількісний склади, деякі фізичні характеристики.

3. Характеристика аналітичних властивостей визначається речовини.

4. Можливість руйнування досліджуваного об'єкта в процесі аналізу: руйнує аналіз або неруйнівний, краплинний, поверхневий, локальний або пошаровий.

5. Наявне в розпорядженні устаткування: фізичний, хімічний і фізико-хімічний аналізи.

6. Тимчасові, трудові, матеріальні та грошові витрати.

7. Точність і чутливість методу.