- •1.Вимоги до методів контролю навколишнього середовища та їх метрологічні характеристики.
- •2. Вплив антропогенних факторів на розвиток природи.
- •3. Загальні показники стану природних об’єктів та критерії забруднення. Інтегральні та індивідуальні показники якості.
- •4. Класифікація методів контролю навколишнього середовища, коротка характеристика.
- •8.Проблеми та перспективи розвитку методів контролю об'єктів навколишнього середовища.
- •9. Роль методів контролю для розв’язання екопроблем.
- •10. Складові навколишнього середовища. Природні об’єкти, класифікація, особливості, розвиток природи
- •11. Електрохімічні методи контролю за станом довкілля. Різновиди та їх використання.
- •12. Форми знаходження хімічних інгредієнтів у навколишньому середовищі.
- •14.Характеристика хімічного складу та динаміки змін складу атмосфери та атмосферних опадів.
- •15.Хімічний склад та властивості об'єктів довкілля,що впливають на способи їх контролю.
- •16. Хімічні інгредієнти – консервативні та неконсервативні, природні та антропогенні, токсичні та нетоксичні.
- •17.Використання хімічних методів для аналізу онс .Коротка характеристика аналітичних можливостей гравіметрії та титреметрії.
- •18. Підготовка проб до аналізу (Пробопідготовка). Методи розділення та концентрування.
- •19. Атомно-емісійна спектрометрія в контролі за елементним складом онс.Спектрографічні,спектрометричні,аес-ізп методи та полум'яна фотометрія.
- •20. Перевірка правильності результатів контролю та статистична обробка даних. Стандартні зразки об’єктів довкілля.
- •21.Атомно-абсорбційна спектроскопія. Апаратне оформлення, аналітичні можливості використання та метрологічні характеристики.
- •22. Автоматизація хімічних методів контролю. Індикаторні (експрес) методи контролю , індикаторні трубки. Папірці. Апаратура можливості використання.
- •24. Електрохімічні методи контролю за станом довкілля. Різновиди та їх використання.
- •25.Потенціометрія (іонометрія), як експрес метод контролю за станом природних об’єктів. Можливості, використання, характеристики.
- •26. Види проб та техніка їх відбору. Зберігання, консервація,транспортування проб.
- •27. Газова хроматографія в контролі обєктів нпс. Обладнання нерухомі та рухомі фази.
- •28. Люмінесцентні методи контролю нпс. Використання, можливості, характеристики.
- •29. Хроматограма,її параметри. Методи кількісного та якісного хроматогрофічного аналізу.
- •30.Хроматографічні методи контролю за станом онс,принцип хроматографії,класифікація.
- •31. Вольтамперометричні методи контролю онс. Полярографія та інверсійна вольтамперометрія. Можливості, використання, характеристики.
- •32.Спектрофотометрія,фотометрія,колориметрія в аналізі онс.Можливості,характеристики.
- •33.Детектори рідинної хроматографії. Аналітичні можливості, використання та можливі характеристики.
- •34.Рідинна колонкова хроматографія низького тиску як метод розділення та пробо підготовки.
- •35. Методи визначення іонного складу вод та ґрунтів.
- •36.Високоефективна рідинна хроматографія,особливості методу,апаратура,сорбенти. Нормально-фазовий та зворотно-фазовий варіанти.
- •37.Методи визначення хск та бск5
- •38.Хромато-мас-спектрометрія при вирішенні проблем ідентифікації речовин та контролю за вмістом суперекотоксикантів в об'єктах довкілля.
- •39.Вплив різних факторів на ефективність розділення методом газової хроматографії. Використання,можливості та характеристики методу.
- •40.Автоматизовані системи контролю за станом навколишнього середовища.
- •41. Методи контролю за вмістом різних форм Нітрогену в од
- •42.Тонкошарова хроматографія.Сорбенти для тшх. Обладнання, аналітичні можливості,використання та метрологічні характеристики.
- •43.Підготовка проб до аналізу (Пробопідготовка)
- •44.Методи визначення радіонуклідів в об'єктах довкілля.
- •45.Консервація,зберігання,транспортування проб.
- •46.Методи визначення синтетичних поверхнево-активних речовин.
- •47.Методи контролю вмісту важких металів в об'єктах довкілля.
- •48.Методи визначення пестицидів у грунтах,водах та рослинах.
24. Електрохімічні методи контролю за станом довкілля. Різновиди та їх використання.
Електрохімічні методи аналізу (ЕМА) засновані на дослідженні процесів, що протікають на поверхні електрода або в приелектродних просторі. Аналітичним сигналом служить електричний параметр, функціонально пов'язаний з концентрацією визначається компонента розчину і піддається правильному виміру.
Істотна увага приділяється електрохімічним осередкам та датчикам аналітичного сигналу, саме ці первинні електрохімічні перетворювачі визначають аналітичні можливості будь-якого методу. В даний час не представляє проблеми найдосконаліша і швидка обробка сигналу від датчика, розрахунок статистичних характеристик як вихідного сигналу, так і результатів всього аналізу в цілому. Саме тому важливо отримати достовірний вихідний сигнал, щоб прокалибровать його в одиницях концентрації.
Відповідно до загальної класифікації, запропонованої
ІЮПАК, ЕМА поділяються на методи, в яких порушуваний електричний сигнал постійний чи дорівнює нулю і на методи, в яких порушуваний сигнал змінюється в часі. Ці методи класифікуються наступним чином:
вольтамперометрические -, I ≠ 0; E = f (t); потенціометричні - potentiometry, (I = 0); амперометричних - (I ≠ 0; E = const); хронопотенціометріческіе, E = f (t); I = const; імпедансний, або кондуктометричні - вимірювання, що використовують накладення змінного напруги малої амплітуди; інші, комбіновані .
Вольтамперометрію застосовують: для кількісного аналізу неорганічних і органічних речовин у дуже широкому інтервалі змістів - від 10 -10% до десятків%; для дослідження кінетики та механізму електродних процесів, включаючи стадію переносу електрона, попередні і подальші хімічні реакції, адсорбцію вихідних продуктів і продуктів електрохімічних реакцій і т. п.; для вивчення будови подвійного електричного шару с, рівноваги комплексоутворення в розчині, освіти і дисоціації інтерметалевих сполук у ртуті і на поверхні твердих електродів; для вибору умов амперометричного титрування та ін
При амперометричного титрування точку еквівалентності визначають за зламу кривої струм - обсяг додається робочого розчину.
Кондуктометрія - заснована на вимірюванні електропровідності розчину і застосовується для визначення концентрації солей, кислот, основ і т.д.
25.Потенціометрія (іонометрія), як експрес метод контролю за станом природних об’єктів. Можливості, використання, характеристики.
Потенціометричний метод аналізу оснований на вимірюванні потенціалу індикаторного електроду, величина якого залежить від складу досліджуваного розчину (системи).
Потенціометрія, як метод фізико-хімічного аналізу, ділиться на два види:
1)Пряма потенціометрія– метод аналізу, що оснований на визначенні активності (концентрацій) досліджуваних компонентів безпосередньо по величині потенціалу індикаторного електрода або по величині ЕРС.
2)Потенціометричне титрування– метод, що оснований на вимірюванні потенціалу індикаторного електроду, величина якого змінюється в процесі протікання хімічної реакції визначуваного іона з якимось титрантом.
Пряма потенціометрія основана на рівнянні Нернста.на основі вимірювання величини потенціалу індикаторного електрода можна розрахувати активність (концентрацію) досліджуваного іона в розчині:
|
- коли вимірюють концентрацію катіона;
|
|
- коли вимірюють концентрацію аніона.
|
Вимоги,які ставляться до хімічних реакцій, використовуваних в потенціометричному титруванні наступні:
1) реакції повинні протікати строго стехіометрично;
2) рівновага певної хімічної та індикаторної реакцій повинна встановлюватись швидко;
3) для досліджуваної реакції, повинен бути підібраний відповідний електрод , який реагує на зміну концентрації визначуваних речовин;
4) в розчині не повинні проходити побічні реакції.
Основною перевагою потенціометричного методу є його висока точність, висока чутливість
Переваги методу потенціометричного титрування перед титруванням з використанням візуальних індикаторів полягають у відсутності суб’єктивних помилок, пов’язаних із спостереженням за зміною забарвлення індикатору. Потенціометрично можна титрувати і більш розведені, і мутні, і забарвлені, і неводні розчини. Процес потенціометричного титрування можна автоматизувати (похибка титрування при цьому не перевищує ±1%), а також одночасно визначати декілька компонентів суміші із одної проби досліджуваного розчину.
До недоліківпотенціометричного титрування можна віднести не завжди швидке встановлення потенціалу після додавання титранту і необхідності, у багатьох випадках, проводити відлік при титруванні.