- •1.Вимоги до методів контролю навколишнього середовища та їх метрологічні характеристики.
- •2. Вплив антропогенних факторів на розвиток природи.
- •3. Загальні показники стану природних об’єктів та критерії забруднення. Інтегральні та індивідуальні показники якості.
- •4. Класифікація методів контролю навколишнього середовища, коротка характеристика.
- •8.Проблеми та перспективи розвитку методів контролю об'єктів навколишнього середовища.
- •9. Роль методів контролю для розв’язання екопроблем.
- •10. Складові навколишнього середовища. Природні об’єкти, класифікація, особливості, розвиток природи
- •11. Електрохімічні методи контролю за станом довкілля. Різновиди та їх використання.
- •12. Форми знаходження хімічних інгредієнтів у навколишньому середовищі.
- •14.Характеристика хімічного складу та динаміки змін складу атмосфери та атмосферних опадів.
- •15.Хімічний склад та властивості об'єктів довкілля,що впливають на способи їх контролю.
- •16. Хімічні інгредієнти – консервативні та неконсервативні, природні та антропогенні, токсичні та нетоксичні.
- •17.Використання хімічних методів для аналізу онс .Коротка характеристика аналітичних можливостей гравіметрії та титреметрії.
- •18. Підготовка проб до аналізу (Пробопідготовка). Методи розділення та концентрування.
- •19. Атомно-емісійна спектрометрія в контролі за елементним складом онс.Спектрографічні,спектрометричні,аес-ізп методи та полум'яна фотометрія.
- •20. Перевірка правильності результатів контролю та статистична обробка даних. Стандартні зразки об’єктів довкілля.
- •21.Атомно-абсорбційна спектроскопія. Апаратне оформлення, аналітичні можливості використання та метрологічні характеристики.
- •22. Автоматизація хімічних методів контролю. Індикаторні (експрес) методи контролю , індикаторні трубки. Папірці. Апаратура можливості використання.
- •24. Електрохімічні методи контролю за станом довкілля. Різновиди та їх використання.
- •25.Потенціометрія (іонометрія), як експрес метод контролю за станом природних об’єктів. Можливості, використання, характеристики.
- •26. Види проб та техніка їх відбору. Зберігання, консервація,транспортування проб.
- •27. Газова хроматографія в контролі обєктів нпс. Обладнання нерухомі та рухомі фази.
- •28. Люмінесцентні методи контролю нпс. Використання, можливості, характеристики.
- •29. Хроматограма,її параметри. Методи кількісного та якісного хроматогрофічного аналізу.
- •30.Хроматографічні методи контролю за станом онс,принцип хроматографії,класифікація.
- •31. Вольтамперометричні методи контролю онс. Полярографія та інверсійна вольтамперометрія. Можливості, використання, характеристики.
- •32.Спектрофотометрія,фотометрія,колориметрія в аналізі онс.Можливості,характеристики.
- •33.Детектори рідинної хроматографії. Аналітичні можливості, використання та можливі характеристики.
- •34.Рідинна колонкова хроматографія низького тиску як метод розділення та пробо підготовки.
- •35. Методи визначення іонного складу вод та ґрунтів.
- •36.Високоефективна рідинна хроматографія,особливості методу,апаратура,сорбенти. Нормально-фазовий та зворотно-фазовий варіанти.
- •37.Методи визначення хск та бск5
- •38.Хромато-мас-спектрометрія при вирішенні проблем ідентифікації речовин та контролю за вмістом суперекотоксикантів в об'єктах довкілля.
- •39.Вплив різних факторів на ефективність розділення методом газової хроматографії. Використання,можливості та характеристики методу.
- •40.Автоматизовані системи контролю за станом навколишнього середовища.
- •41. Методи контролю за вмістом різних форм Нітрогену в од
- •42.Тонкошарова хроматографія.Сорбенти для тшх. Обладнання, аналітичні можливості,використання та метрологічні характеристики.
- •43.Підготовка проб до аналізу (Пробопідготовка)
- •44.Методи визначення радіонуклідів в об'єктах довкілля.
- •45.Консервація,зберігання,транспортування проб.
- •46.Методи визначення синтетичних поверхнево-активних речовин.
- •47.Методи контролю вмісту важких металів в об'єктах довкілля.
- •48.Методи визначення пестицидів у грунтах,водах та рослинах.
37.Методи визначення хск та бск5
Біохімічне споживання кисню (БСК5) - це кількість кисню в міліграмах, потрібна для окиснення органічних речовин, що містяться в 1 л води, аеробними бактеріями до СО2 і Н2О впродовж 5 діб без доступу повітря і світла.
БСК5 - важливий екологічний показник стану природних водойм. За високого вмісту органічних речовин у воді швидко розмножуються аеробні бактерії, для життєдіяльності яких необхідний кисень. Це може зумовити зниження вмісту розчиненого кисню, створити гіпоксичні умови і загибель окремих видів гідробіонтів. БСК5 не включає витрат на нітрифікацію.
Перед проведенням аналізу на біохімічне споживання кисню заздалегідь визначають окиснюваність води: перманганатну (якщо вода містить незначну кількість органічних речовин), дихроматну (за умови високого вмісту органічних речовин, включно з важкоокиснюваними).
Стічну воду відстоюють 2 години, розбавлюють водою для розбавлення. Розбавлення розраховують діленням значення ХСК (мг O2/дм3) на 4. Вміст кисню в пробі після інкубації не має бути нижчим за 2-3 і вищим за 5-6 мг О2/дм3.
Мінімальний об'єм відібраної проби - 10 мл; Пробу відміряють і наливають у мірну колбу місткістю 500 мл, доливають до риски водою для розбавлення.
У склянку, заповнену пробою, вносять на дно 2 мл розчину МnSO4, потім під рівень проби вводять 2 мл лужного розчину КІ. Склянку закривають пробкою. Перемішують до утворення пластівців осаду МnO2.
Дають осаду відстоятися на дні, потім додають 1 мл концентрованої H2SO4 і перемішують до повного його розчинення.
Відбирають дві проби по 50 мл і титрують розчином Na2S2О3 з С=0,01моль/л. Води для розбавляння відбирають по 100 мл з кожної колби.
Біохімічне споживання кисню обчислюють за формулою:
х =n*F*0,08*1000/(V-v), мг О2/л,
де n - кількість розчину, витраченого на титрування досліджуваної проби відповідно до та після інкубації упродовж 5 діб, мл; V- об'єм проби води, взятої на титрування, мл; F - поправочний коефіцієнт для приведення молярної концентрації розчину Na2S2О3 точно до 0,01; v - кількість розбавляючих реактивів.
Біохімічне споживання кисню за 5 діб обчислюють за формулою:
БСК5= (х0 -х5 -БСКрозб)*1000/V, мг О2/л
де БСКрозб - біохімічне споживання кисню розбавляючої води БСК5= х0 розб -х5 розб, мг О2/л; х0 - вміст розчиненого кисню в пробі води в 0-й день, мг О2/л; х5 - вміст розчиненого кисню в пробі води на 5-й день, мг О2/л; V - об'єм проби, взятої на розведення, мл; х0 розб - вміст розчиненого кисню у воді, що іде на розведення проби, в 0-й день, мг О2/л; х5 розб - вміст розчиненого кисню у воді, що іде на розведення проби, на 5-й день, мг О2/л.
Для визначення ХСК природних вод запропоновано багато методів, які відрізняються природою окисника та умовами проведення. Розрізняють перманганатний, йодатний, дихроматний, церієвий методи. Максимальний ступінь окислення органічних речовин досягається при застосуванні дихроматного та йодатного методів. Найбільш поширеним для визначення ХСК як природних, так і стічних вод є дихроматний метод, в якому окислення органічних речовин проводиться сумішшю K2Cr2O7 + H2SO4 в присутності каталізатора Ag2SO4 при кип’ятінні:
3С+2K2Сr2O7 +8H2SO4 = 2Cr2(SO4)3 + 2K2SO4 + 3CO2 +8H2O
Пірол, піридин і його гомологи, нафталін, нікотинова кислота та інші азотвмісні вуглеводні дихроматом не окислюються або окислюються повільно. Надлишок дихромату титрують розчином солі Мора (Fe(NH4)2(SO4)2•6H2O) в присутності фенілантранілової кислоти як окисно-відновного індикатора
Сr2O72– + 6Fe2+ + 14H+ ↔ 2Cr3+ + 6Fe3+ + 7H2O
оранжевий зелений
Фенілантранілова кислота:
Відбирають 10 мл або менший об’єм проби досліджуваної води в конічну колбу на 250 мл і розводять до 20 мл дистильованою водою . До проби води обережно додають невеликими порціями 30 мл концентрованої сульфатної кислоти, 0,4 г Ag2SO4, 10 мл 0,025 н розчину К2Сr2O7, кілька кипілок. Розчин обережно перемішують, до колби приєднують обернений скляний холодильник і ставлять на електроплитку. Розчин кип’ятять на протязі 2-х годин, слідкуючи, щоб кип’ятіння було слабке, а не інтенсивне.
Після чого колбу знімають з плитки, обережно промивають стінки оберненого холодильника дистильованою водою (до загального об’єму 100 мл). Колбу з реакційною сумішшю охолоджують. В колбу додають 2-3 краплі розчину фенілантранілової кислоти і відтитровують надлишок дихромату розчином солі Мора.
Вміст ХСК розраховують за формулою:
ХСК=(V_т∙С_т∙8∙1000)/V_ал ; ХСК=((4,5 мл-4,4мл)∙0,025н∙8∙1000)/(10 мл)=2 мг/л
де Vхол – об’єм солі Мора, що пішов на холостий дослід, мл; Vт – об’єм солі Мора, витрачений на титрування проби досліджуваної води; Vал - об’єм аліквоти,мл; Ст – концентрація солі Мора,н; 8 - еквівалент кисню.