1.Вимоги до методів контролю навколишнього середовища та їх метрологічні характеристики.

Особливості контролю об’єктів навколишнього середовища.

Роль методів контролю в розв’язанні екологічних проблем.

Хімічні інгредієнти – консервативні та неконсервативні, природні та антропогенні, токсичні та нетоксичні.

Форми знаходження хімічних інгредієнтів у навколишньому середовищі.

Загальні показники стану природних об’єктів та критерії забруднення. Інтегральні та індивідуальні показники якості.

Коротка характеристика вод (поверхневих вод суші, підземних, морських, стічних, та ін.)

Характеристика хімічних, фізико-хімічних, фізичних властивостей ґрунтів та донних відкладів. Процеси самоочищення.

Загальна схема та етапи аналізу об’єктів довкілля. Вибір методу контролю.

Види проб та техніка їх відбору. Консервація, зберігання, транспортування проб.

Підготовка проб до аналізу (Пробопідготовка).

Методи розділення та концентрування.

Перевірка правильності результатів контролю та статистична обробка даних.

Стандартні зразки об’єктів довкілля.

Використання хімічних методів для контролю навколишнього середовища.

Коротка характеристика аналітичних можливостей гравіметрії та титриметрії.

2. Вплив антропогенних факторів на розвиток природи.

Антропогенними називають ті фактори, які своїм походженням зобов'язані будь-якій діяльності людини. Цим вони принципово відрізняються від факторів природних, які виникли ще до появи людини, але існують і діють досі. Вплив людини як екологічного фактора надзвичайно сильний та різнобічний. Жодна екосистема на планеті не уникнула цього впливу, а багато екосистем були повністю знищені. Навіть цілі біоми, наприклад степи, майже повністю зникли з лиця землі.

У міру становлення суспільства, держави, зростання технічної оснащеності людини (складні знаряддя праці, машини) можливість природи впливати на людину зменшилася, а вплив людини на природу (антропогенний вплив) посилився.

Починаючи з XVI–XIX ст., коли було зроблено велику кількість корисних для людини наукових відкриттів, винаходів, значно ускладнилися виробничі відносини, вплив людини на природу став систематичним і повсюдним. Природа стала розглядатися людиною вже не як самостійна реальність, а як сировинне джерело для задоволення потреб людини.

У ХХ столітті, коли планомірний науково-технічний прогрес прискорився в декілька разів і переріс у науково-технічну революцію, антропогенний вплив наблизився до катастрофічного рівня.

В даний час світ техніки (техносфера) практично перетворився на самостійну реальність (суперсучасні технічні відкриття, які зробили можливості людини впливати на природу безмежними, загальна комп'ютеризація і т. д.), а природа майже повністю підпорядкована людині.

Головна проблема (і небезпека) сучасного антропогенного впливу полягає у невідповідності безмежних потреб людства і майже безмежних науково-технічних можливостей впливу на природу і обмежених можливостей самої природи.

У зв'язку з цим виникає екологічна проблема — проблема охорони навколишнього середовища від згубного впливу людини.

Найнебезпечнішими напрямками згубного впливу людини на природу (і його наслідками) є:

виснаження надр —

забруднення Землі, особливо водоймищ, атмосфери промисловими відходами;

знищення рослинного і тваринного світу, створення умов, за яких технічний розвиток (дороги, заводи, електростанції і т. д.) порушує звичні спосіб життя рослин і тварин, змінює природний баланс флори і фауни;

застосування атомної енергії як у військових, так і в мирних цілях, наземні і підземні ядерні.