64. Наука як вища форма раціонального пізнання

Наука - це сфера людської діяльності, основною функцією якої є продукування і систематизація істинних знань про світ. Наука — це і продуктивна сила, і соціальний інститут, і діяльність з метою одержання нових знань, і результат цієї діяльності, — тобто сума (а точніше — система) одержаних теоретичних знань, що становлять собою у своїй сукупності мислену (ідеальну) картину світу. Основне завдання науки полягає в узагальненні та систематизації знань окремих учених і наукових колективів. Безпосередньою метою науки є опис, пояснення й передбачення процесів і явищ дійсності, що становлять собою предмет її ви в-чення на основі відкриття нею законів природи, суспільства і людського мислення. На відміну від інших видів діяльності, в яких результат, як правило, буває наперед відомим, наукова діяльність дає приріст нового знання, і тому її результати часто є непередбаченими. Саме тому науку розглядають як силу, що революціонізує інші види діяльності людини. Наукове пізнання суттєво відрізняється від буденного, від віри, від естетичної форми свідомості тощо. Історично наука виникає із неспеціалізованого знання. Щоб осмислити поняття науки, важливо виявити її істотні ознаки. Наукове знання передбачає не лише констатацію фактів та їх опис, але й пояснення фактів, осмислення їх у системі відповідних понять. Буденне пізнання лише констатує і то, як правило, поверхово, як протікає та чи інша подія. А наукове пізнання відповідає на питання не тіл ьки як, а й чому воно протікає саме таким чином. Сутність наукового пізнання полягає в обгрунтованому узагальненні фактів, у тому, щоб за випадковим виявити необхідне, закономірне, за одиничним — загальне. А завдяки цьому здійснюється передбачення майбутнього і свідоме його формування. Істотною ознакою наукового пізнання є його системність, яка грунтується на відповідних засадах. Кожна наука перебувала настадіїїїформування. Критерієм формування будь-якої науки є такий: визначення предмета дослідження, продукування понять, що відповідають її предметові, встановлення фундаментальних законів, які діють у відповідній сфері створення теорії, здатної пояснити відповідну множину фактів. Наука грунтується на фактах. Під фактом розуміють все те, що існує чи існувало в минулому. Нагромаджені наукою факти потребують пояснення, з'ясування їх причин, зв'язків, сутності. Важливим етапом наукового осмислення фактів є гіпотеза, яка надає пошукам розв'язання відповідної проблеми осмисленого цілеспрямованого характеру. Нерідко при розв'язанні будь-якої проблеми формулюються дві чи більше конкуруючих гіпотез. Витримавши конкуренцію з іншими гіпотезами, припущення за умови його перевірки і підтвердження перетворюється в наукову гіпотезу.

65. Наукове пізнання і творчість

Творчий характер носить і саме пізнання, і практична діяльність, в основі якої лежать її результати.

Творчість проявляється і в русі пізнає думки невторованим шляхом, і в продуктах праці, перш за все в техніці, що відрізняються новизною, в оновленні різних сторін неосяжного світу матеріальною і духовною культурою.

Творчість - це діяльність по створенню неповторних за характером здійснення і результату оригінальних у суспільно-історичному відношенні, а не тільки в індивідуальному унікальних матеріальних і духовних цінностей (відкриття нових властивостей і закономірностей, створення цінностей мистецтва, нових зразків техніки і нових видів технології і т. д.).

Світ творчості нескінченно різноманітний, як різноманітна сама духовна і практична діяльність. Новаторство і новації - необхідна сторона розвитку та пізнавальної, теоретичної і перетворюючої, практичної діяльності людей, розвитку суспільства в цілому.Основними видами творчості є наукове, винахідницької, політичне, організаторські, філософське, художнє. міфологічне, релігійне, повсякденно-побутове.

У кінцевому рахунку в основі творчості і творчої діяльності лежать суспільні потреби, а якщо йти далі, то протиріччя, що виникають у науковому пізнанні й практичної діяльності, вирішення яких передбачає вихід за межі досягнутого рівня знань або за рамки існуючого рівня техніки і технології і т. д.

Часто точки росту наукового знання виникають на кордоні - новий емпіричний факт і нездатність старої теорії пояснити його.В області технічного розвитку подібні точки зростання пов'язані з протиріччями між старою технологією і новою технікою, старої технологією і новими характеристиками конструкційних матеріалів і т. д.