- •1.Поняття світогляду, його специфіка, структура, функції
- •2. Історичні типи світогляду
- •3. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. Предмет філософії
- •4. Основні функції філософії
- •5. Співвідношення філософії, науки і релігії
- •6. Зародження філософської думки
- •7. Зародження філософської думки у Стародавній Індії.
- •8. Філософія Стародавнього Китаю.
- •9.Формування давньогрецької філософії,її особливості
- •10.Класичний період розвитку античної філософії
- •11.Філософія еллінізму і Давнього Риму
- •12. Особливості філософії Середньовіччя
- •13.Філософські джерела християнської апологетики
- •15. Схоластика.Філософія Томи Аквінського
- •16.Філософська думка арабського Сходу
- •17. Характерні риси філософії епохи Відродження
- •19. Натурфілософія і пантеїзм
- •20.Соціально-політичні концепції доби Відродження
- •21. Особливості розвитку філософії Нового Часу
- •22. Філософія ф.Бекона і т.Гоббса
- •23.Раціоналізм раціоналізм Нового Часу
- •24. Сенсуалістична філософія Локка, Берклі, Юма
- •25.Філософія Просвітництва
- •26.Місце і роль німецької класичної філософії у вітовій філософській думці
- •27. Філософські та соціально-етичні погляди і.Канта
- •28. Суб*активний ідеалізм (й.Фіхте)
- •29.Об*єктивний ідеалізм і діалектика г.Гегеля
- •30.Антропологічний матеріалізм л.Феєрбаха
- •31. Філософія марксизму
- •32. Філософські ідеї в стогляді слов*яноіфлів і західників
- •34.Особливості сучасної філософської думки
- •35.Філософія позитивізму
- •37. Релігійна філософія
- •38 .Зародження та особливості укр.Філософської думки
- •39. Розвиток філософії в духовній культурі Укрвїни 14-17 ст.
- •40. Філософія Григорія Сковороди
- •41. Українська філософія 19-20 ст.
- •42. Новітня українська філософія
- •43. Філософські і соціально-політичні погляди видатних представників Закарпаття
- •44. Філософський зміст категорії «буття»
- •45. Філософський зміст категорії «матерія»
- •46. Спосіб та форми існування матерії
- •47. Проблема співвідношення духу(свідомості) та матерії
- •48. Проблема свідомості в історії філософії
- •49.Виникнення і генезис свідомості
- •50. Сутність і структура свідомості
- •51. Творча активність свідомості , її функції
- •52.Суспільна та індивідуальна свідомість,їх діалектичний взаємозв*язок
- •53. Структура та форми суспільної свідомості
- •54. Історичні форми та особливості діалектики
- •55. Поняття діалектики, її основні принципи
- •56.Альтернативи діалектики
- •57. Категорії як загальні форми відбраженя буття
- •58. Основні закони діалектики
- •59. Гносеологічна проблема в історії філософської думки
- •60. Поняття пізнання і його змістові складові
- •61.Єдність чуттєвого і раціонального пізнання
- •62. Практика як специфічно людський спосіб освоєння світу
- •63. Проблема істини у філософії
- •64. Наука як вища форма раціонального пізнання
- •65. Наукове пізнання і творчість
- •66. Наукове пізнання і інтуїція
- •67-69 .Емпіричні на теоретичні методи наукового пізнання
- •70. Основні форми наукового пізнання
- •71. Суспільство як предмет філософського пізняння
- •72. Суспільство і природа
- •73. Людина як предмет філософського аналізу
- •74. Економічна сфера життя суспільства
- •75. Соціальна сфера життя суспільства
- •76. Політична сфера життя суспільства
- •77. Духовна сфера життя суспільства
- •78. Цінності та їх роль в житті людини
- •79. Суспільний прогрес і глобальні проблеми сучасності
- •80.Людина.Індивід.Індивідуальність.Особа.
- •81.Історичні спільності людей. Їх істоичний генезис(сім*я ,рід,плем*я,народність нація)
- •82. Соціальна структура суспільства.Теорія соціальної стратифікації та мобільності
- •84. Суспільне виробництво як соціально-філософська категорія
- •85.Науково-технічна революція: сутність,закономірності та соціальні наслідки
- •86. Екологічні проблеми сучасної цивілізації
- •87. Соціально-філософський аспект держави, форм правління, державного устрою, політичних режимів.
- •88. Громадянське суспільство і правова держава: філософський зміст понять:
- •89. Періодизація історії. Формаційний та цивілізаційний підходи до розгляду історії
- •90. Культура як предмет філософського осмислення
55. Поняття діалектики, її основні принципи
В сучасному розумінні діалектика – це вчення про універсальні закони розвитку і взаємозв’язку предметів і явищ природи, суспільства і людського мислення.
Під принципами або вимогами науки слід розуміти базові, визначальні положення, у яких відображаються і узагальнюються найбільш важливі та суттєві сторони пізнавальної і практичної діяльності людини. Принцип - це не сума довільних правил. Вони є відображенням об'єктивного світу в мисленні, підсумком пізнавальної і практичної діяльності людства.
До загальних принципів діалектики слід віднести такі, як: принципи розвитку і зв'язку; принцип об'єктивності; принцип конкретно-історичного підходу у вивченні явищ; принцип виявлення основної ланки у ланцюгу історичних подій; принципи єдності історичного і логічного, абстрактного і конкретного та ін.
Принцип розвитку вимагає при визначенні сутності того чи іншого явища розглядати його не у готовому і незмінно¬му вигляді, а у русі, саморозвиткові, як воно виникло, як розвивалося, чим воно стало тепер.
Принцип загального зв'язку. У відповідності із цим принципом, у світі немає ізольованих один від одного предметів, процесів, явищ. Будь-яке явище становить собою єдність чисельних сторін, властивостей, зв'язків і відношень. Тому в процесі наукового пізнання необхідно враховувати всі сторони явищ у їх єдності та взаємозв'язку і проводити всебічний аналіз.
Принцип загального зв'язку явищ визнається як матеріалістичною, так й ідеалістичною філософією. Ідеалістичне розуміння єдності світу базується на визнанні або світового розуму (Гегель), або людської свідомості (Берклі, Юм). Для матеріалістичної діалектики основою цього зв'язку є матерія. Загальний зв'язок виражає матеріальну єдність світу: всі явища належать до єдиного матеріального світу, є проявом матерії, яка рухається, розвивається.
Принцип об'єктивності випливає з того факту, що предмети, тіла, процеси і відношення та зв'язки між ними існують об'єктивно, незалежно від суб'єкта, який пізнає.
Принцип конкретно-історичного аналізу явищ. Діалектика виходить з того положення, що немає істини абстрактної, вона завжди конкретна. Вимога конкретно-історичного аналізу зводиться до того, що явища необхідно розглядати у їх залежності від конкретних умов, з урахуванням місця, часу та етапу його розвитку.
Принцип визначення основної ланки у ланцюгу історичних подій. Це положення випливає із всезагального зв'язку і розвитку явищ світу. Під головною (основною) ланкою у ланцюгу подій слід розуміти визначальні, найважливіші явища, від яких залежать всі інші.
Принцип єдності історичного і логічного ставить вимогу: з чого починається історія предмету, з того повинна починатись і логіка його вивчення. Історичне передує логічному. Логіччне - абстрактне вираженнря в мисленні властивостей мат. світу, а історичне - не тільки відображення історії дійсності, але й історії процесу пізнання.
Принцип руху мислення від конкретного до абстрактного вперше був розглянутий Гегелем. Він вважав, що вищі ступені пізнання стають дедалі багатшими, конкретнішими завдяки тому, що вони містять у собі результати як попередніх, так і нових знань. Пізнання, основою якого є практика, розгортається від речово-конкретного у бутті через логічні абстракції до конкретно-абстрактного у мисленні.