Тема 1. Фінанси та їх роль в ринковій економіці

1. Сутність і необхідність фінансів

Фінанси - це економічні відношення, що виникають у процесі формування, розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Умовою функціонування фінансів є наявність грошей, а причиною появи фінансів є потреба суб’єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їхню діяльність.

Фінанси незамінні тому, що дозволяють пристосувати пропорції виробництва до потреб споживання, забезпечуючи в сфері господарювання задоволення потреб відтворювання, які постійно змінюються. Це відбувається за допомогою формування грошових фондів цільового призначення. Розвиток суспільних потреб призводить до зміни складу і структури грошових (фінансових) фондів, які створюються у розпорядженні суб’єктів господарювання.

За допомогою державних фінансів відбувається регулювання масштабів суспільного виробництва в галузевому і територіальному аспектах, захист навколишнього середовища і задоволення інших суспільних потреб.

Використання фінансів в інтересах суспільства і окремих його елементів перетворює фінанси з об’єктивної економічної категорії в економічний інструмент господарювання.

Економічний інструмент - це економічна категорія втілена в конкретних формах прояву і свідомо використовується суспільством для досягнення конкретних цілей. Економічний інструмент, у тому числі і фінанси, несуть два початки:

перше - об'єктивне (випливаючи з економічної категорії),

друге - суб’єктивне (знаряддя реалізації економічної політики держави ).

Як економічний інструмент, фінанси впливають на суспільне відтворення подвійно.

якісно (характеризується впливом фінансів на матеріальні інтереси суб'єктів господарювання).

кількісно (характеризується пропорціями розподільного процесу)

Якісна сторона впливу характеризується пропорціями в розподільному процесі. Якісний вплив характеризує вплив фінансів на матеріальні інтереси суб’єктів господарювання через різноманітні форми організації фінансових відношень.

Якісна сторона впливає на суспільний продукт і пов'язана з перетворенням фінансів у стимул розвитку економіки. Таке перетворення можливо коли порядок формування прибутків, умови і принципи формування фондів та напрямків їх використання тісно пов’язані з економічними інтересами суб'єктів господарювання.

Економічний стимул - інструмент, який пов'язаний із матеріальними інтересами суб’єктів господарювання. Свідоме використання фінансів у суспільному виробництві призводить до результатів у яких виявляється їх активна роль у суспільному виробництві в умовах ринку. Загальний підхід до оцінки результатів досягнутих за допомогою фінансів, дозволяє розглядати їх роль у 3-х напрямках:

1) з позиції забезпечення потреб розширеного відтворення необхідними фінансовими джерелами;

2) з погляду використання фінансів для регулювання вартісної структури;

3) з позиції використання фінансів, як економічного стимулу.

2. Функції фінансів

Сутність фінансів як особливої сфери розподільчих відношень виявляється насамперед за допомогою розподільчої функції. Саме через цю функцію реалізується суспільне призначення фінансів - забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами, які використовуються у формі грошових фондів спеціального цільового призначення.

Об'єктами дії розподільчої функції фінансів виступають вартість валового суспільного продукту у його грошовій формі, а також частина національного багатства, яка прийняла грошову форму.

Суб’єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні і фізичні особи (держава, підприємства, об’єднання, організації, установи, громадяни), що є учасниками процесу відтворення, у розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення.

За допомогою фінансів розподільчий процес протікає в усіх сферах громадського життя - у матеріальному виробництві, у сферах обігу і споживання. Фінансовий метод розподілу охоплює різні рівні керування економікою: державний, територіальний, місцевий. Фінансовому розподілу властива багатоступінчастість, що породжує різні види розподілу - внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний.

Обіг фінансових ресурсів, протікаючи як у фондовій, так і в позафондовій формах, складає основу контрольної функції фінансів. Оскільки фінанси "пронизують" усе суспільне виробництво, усі його сфери і підрозділи, усі рівні господарювання, вони виступають універсальним знаряддям контролю з боку суспільства за виробництвом, розподілом і обертанням сукупного суспільного продукту. Завдяки контрольній функції фінансів суспільство знає про те, як складаються пропорції в розподілі коштів, наскільки своєчасно фінансові ресурси надходять у розпорядження різних суб’єктів господарювання, чи ощадливо і ефективно вони ними використовуються і т. п.

Розподільна і контрольна функції - це дві сторони того самого економічного процесу. Тільки в умовах їхньої єдності і тісної взаємодії фінанси можуть проявитися в якості категорії вартісного розподілу.

Інструментом реалізації контрольної функції фінансів виступає фінансова інформація. Вона укладена у фінансових показниках, наявних у бухгалтерській, статистичній і оперативній звітності. Фінансові показники дозволяють побачити різноманітні сторони роботи підприємств і оцінити результати господарчої діяльності. На їхній основі приймаються заходи, спрямовані на усунення виявлених негативних моментів.

Контрольна функція, об’єктивно властива фінансам, може реалізуватися з великою або меншою повнотою, що багато в чому визначається станом фінансової дисципліни.

Фінансова дисципліна - це обов'язковий для усіх підприємств, організацій, установ і посадових осіб порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, а також дотримання фінансових зобов’язань.

У фінансовій науці існує ряд дискусійних питань і насамперед питання про економічну природу і межі фінансових відношень. Одні вчені вважають, що фінанси виникають на другій стадії процесу відтворення при розподілі і перерозподілі вартості суспільного продукту; інші розглядають фінанси як категорію відтворення в цілому, включаючи до складу фінансів також грошові відношення на стадії обміну.

Проте розподіл і обмін - це різні стадії відтворення, що мають свої, особливі економічні форми відображення. Тому, більш правомірно вважати, що різні види грошових відношень відображаються в різноманітних економічних формах. Так, відношення, які пов’язані з розподілом грошової форми вартості суспільного продукту, складають зміст категорії фінансів, а відношення, що виникають у процесі товарного обертання на основі систематично здійснюваних актів купівлі-продажу, приймають форму розрахунків, здійснюваних за допомогою грошей, (як загального еквівалента і ціни, (як грошового вираження вартості).

Проте фінансові відношення, будучи розподільчими по характеру, одночасно є невід'ємною складовою частиною усієї системи виробничих відношень, органічно взаємопов’язані з усіма стадіями процесу відтворення і можуть впливати на нього.