5. Управління фінансами

Управління - це сукупність прийомів і методів цілеспрямованого впливу на об’єкт для досягнення визначеного результату.

Управління фінансами здійснюється спеціальним апаратом за допомогою особливих прийомів і методів, у тому числі використовуючи різноманітні стимули і санкції.

У якості об'єктів управління виступають різноманітні види фінансових відношень, а суб’єктами управління є ті організаційні структури, що його здійснюють. Відповідно до класифікації фінансових відношень по їхнім сферам виділяють три групи об'єктів: фінанси підприємств (організацій, установ), страхові відношення, державні фінанси. Їм відповідають наступі суб’єкти керування: фінансові служби (відділи) підприємств (організацій, установ), страхові органи, фінансові органи і податкові інспекції. Сукупність усіх організаційних структур, що здійснюють управління фінансами, має назву фінансового апарату.

В управлінні фінансами виділяють декілька функціональних елементів: планування, оперативне керування, контроль.

Об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єктів господарювання і держави, а підсумковим результатом - складання фінансових планів, починаючи від кошторису окремого заснування до зведеного фінансового балансу держави. У кожному плані визначаються прибутки і витрати на визначений період, які пов’язані з ланками фінансової і кредитної систем (внески відрахувань на соціальне страхування, платежі в бюджет, плата за банківський кредиті ін.).

Оперативне управління являє собою комплекс заходів, які розробляються на основі оперативного аналізу фінансової ситуації, що складається і наступних цілей одержання максимального ефекту при мінімумі витрат за допомогою перерозподілу фінансових ресурсів. Основний зміст оперативного управління зводиться до маневрування фінансовими ресурсами з метою ліквідації " вузьких" місць, вирішення нових задач і т. п.

Тема 2. Фінансова політика і фінансовий механізм

1. Зміст та завдання фінансової політики

Фінансова політика - це складова частина загальної економічної і соціальної політики держави, зміст якої полягає у виробленні основних напрямків використання фінансів з метою вирішення економічних і соціальних завдань, що стоять перед суспільством на різних етапах його розвитку.

Зміст фінансової політики є багатогранний. Вона включає такі найважливіші ланки:

• розробку науково обгрунтованої концепції розвитку фінансів;

• визначення основних напрямків використання фінансів на перспективу і поточний період;

• здійснення практичних дій. Суб’єктом економічної політики є держава, яка розробляє стратегію економічного розвитку суспільства.

Єдність трьох основних ланок визначає зміст фінансової політики.

Проте не варто прив'язувати фінансову політику тільки до економічної політики. Фінансова політика - це самостійна сфера діяльності держави в сфері фінансових відносин. Фінансова політика має самодостатнє значення і в той же час вона є найважливішим засобом реалізації політики держави в будь-якій галузі суспільної діяльності, будь то економіка, соціальна сфера або міжнародні відносини.

Для оцінки фінансової політики даного уряду і для рекомендацій по її коригуванню в першу чергу необхідно мати ясну програму суспільного розвитку з виділенням інтересів усього суспільства або окремих його груп, характеристикою перспективних і більш близьких задач, визначенням термінів і методів їхнього вирішення. Тільки при такій умові можна розробити й успішно проводити фінансову політику і дати її об'єктивну оцінку.

Результативність фінансової політики тим вище, чим більше вона враховує потреби суспільного розвитку, інтереси всіх прошарків і груп суспільства, конкретно-історичні умови й особливості життя. Не в меншій мірі успіх політики залежить від якісної розробки механізму узгодження і реалізації інтересів різноманітних прошарків суспільства і наявних у держави об'єктивних можливостей, тобто механізму свідомого використання всебічних, часом навіть і суперечних один одному чинників впливу на хід реалізації політики, з урахуванням змін у соціальній структурі суспільства, у стані суспільної свідомості і психології.

Фінансова політика насамперед спрямована на формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, тому що вони - матеріальна база будь-яких перетворень. Виходить, для визначення і формування фінансової політики потрібна достовірна інформація про фінансове становище держави, його фінансовий потенціал, тобто про об'єктивні можливості держави. У правовій демократичній державі показники фінансової статистики повинні бути надбанням широкої громадськості; фінансова звітність також повинна бути регулярною, своєчасною і доступною.

У залежності від тривалості періоду і характеру розв'язуваних задач фінансова політика підрозділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія - довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і такий, що передбачає вирішення великомасштабних задач, визначених економічною і соціальною стратегією.

У процесі її розробки прогнозуються основні тенденції розвитку фінансів, формуються концепції їхнього використання, намічаються принципи організації фінансових відносин. Вибір довгострокових цілей і упорядкування цільових програм у фінансовій політиці є необхідним для концентрації фінансових ресурсів на головних напрямках економічного і соціального розвитку.

Фінансова тактика спрямована на вирішення задач конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасної зміни засобів організації фінансових зв'язків, перегрупування фінансових ресурсів.

При відносній стабільності фінансової стратегії фінансова тактика повинна відрізнятися гнучкістю, що передумовлено рухливістю економічних умов, соціальних факторів і ін.

Стратегія і тактика фінансової політики взаємозалежні. Стратегія створює сприятливі можливості для вирішення практичних задач. Тактика, виявляє вирішальні ділянки й вузлові проблеми розвитку економіки і соціальної сфери, шляхом своєчасної зміни засобів, форм організації фінансових зв'язків, дозволяє в більш стислі строки з найменшими втратами і затратами вирішувати задачі, намічені фінансовою стратегією.

Фінансова політика повинна мати на меті підвищення обсягів й ефективності використання фінансових ресурсів. Зростання фінансової віддачі - це перевірка дієвості фінансової політики.

Отже, можна так сформулювати задачі фінансової політики:

1. забезпечення умов для формування максимально можливих фінансових ресурсів;

2. встановлення раціонального, з погляду держави, розподілу і використання фінансових ресурсів;

3. організація регулювання і стимулювання економічних і соціальних процесів фінансовими методами;

4. розробка фінансового механізму і його розвиток відповідно до цілей, що змінюються, і задач стратегії;

5. створення ефективної і максимально дієвої системи управління фінансами.