2. Економічна суть фінансового механізму

Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних і правових форм та методів управління фінансовою діяльністю держави, що функціонують в процесі формування, розподілу і використання цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів для забезпечення виконання поставлених завдань.

Фінансовий механізм підрозділяється на директивний і регулюючий.

Директивний фінансовий механізм, як правило, розробляється для фінансових відносин, у яких безпосередньо бере участь держава.

У його сферу включаються податки, державний кредит, видатки бюджету, бюджетне фінансування, організація бюджетного устрою і бюджетного процесу, фінансове планування.

Регулюючий фінансовий механізм визначає основні "правила гри" у конкретному сегменті фінансів, що не торкає прямо інтереси держави.

Такий різновид фінансового механізму характерний для організації внутрішньогосподарських фінансових відносин на приватних підприємствах. У цьому випадку держава встановлює загальний порядок використання фінансових ресурсів, що залишаються на підприємстві після сплати податків і інших обов'язкових платежів, а підприємство самостійно розробляє форми, види грошових фондів, напрямки їхнього використання.

Фінансовий механізм включає:

1. Фінансове планування;

2. Фінансові важелі і стимули;

3. Фінансові норми, нормативи і ліміти;

4. Управління фінансами;

5. Фінансовий контроль;

6. Фінансове право.

Фінансове планування - діяльність держави та суб’єктів господарювання з приводу розробки і виконання відповідних фінансових планів.

Фінансові плани - це плани формування і використання грошових доходів і нагромаджень підприємств, галузей народного господарства і держави в цілому. Об’єктом фінансового плану є грошові ресурси, їх формування і використання. Існує взаємозв’язок між економічним, соціальним і фінансовим планування:

• з однієї сторони, показники плану економічного і соціального розвитку є основою для розрахунку фінансових показників;

• з іншого боку, фінплани впливають на економічний розвиток суспільства і підприємства.

Методи фінансового планування:

1. Метод коефіцієнтів;

2. Балансовий метод;

3. Нормативний метод.

В залежності від сфери функціонування і характеру фінансових відносин, фінансові плани умовно поділяються на:

- централізовані:

1. Бюджет;

2. Фінансовий план майнового і особистого страхування;

3. Бюджет соціального страхування;

4. Зведений фінансовий план (баланс фінансових ресурсів держави).

- децентралізовані фінансові плани:

1. В сфері матеріального виробництва - баланс доходів і витрат підприємства;

2. В сфері нематеріального виробництва - кошторис бюджетних установ.

Проміжну позицію між централізованими і децентралізованими фінпланами займають фінплани галузевих міністерств і відомств.

Методи управління:

- фінансове прогнозування (оцінка стану фінансів у державі, можливості збільшення фін. ресурсів, скорочення непродуктивних витрат);

- регулювання (застосовується для підтримки оптимальної структури виробництва і розподілу. Інструменти впливу - податки, дотації, різноманітні виплати);

- стимулювання (покликано забезпечити розвиток пріоритетних явищ і процесів. Інструменти - податкові пільги, пільгове кредитування);

- контроль (здійснюється в процесі прогнозування, регулювання і стимулювання).