34.Особливості сучасної філософської думки

На сучасному етапі наука орієнтується на розвиток інтелектуального, творчого потенціалу людини. Розвиток науки в сучасному суспільстві призводить до "вертикальної" інтеграції науки – тенденції до все більшого зближення науки з практикою, а у зв'язку з цим – зближення між фундаментальними і прикладними науками. Поглиблюються процеси диференціації і інтеграції наукового знання.

Результатом диференціації є поява окремих теоретичних систем і виділення їх в самостійні галузі науки із своїм предметом, мовою і методом. Диференціація наукового знання супроводжується його інтеграцією, яка являє собою не просто об'єднання існуючих систем в дещо інше, а прагнення запозичити один у одного методи, мову для дослідження.

Сучасна наука характеризується виникненням метатеорій і метанаук, прагненням усвідомити основи, на яких базуються наукові теорії.

Сучасне наукове знання набуло вкрай абстрактного характеру, оскільки важко встановити зв'язок його понять з об'єктивною реальністю. Проте це не зробило його менш практичним.

Наукове знання можна характеризувати як системне, динамічне, теоретичне, яке відображає закони, передане мовою науки і може бути перевірене практикою.

У сучасних умовах на розвиток знання філософія впливає як метод, так і теорія знання. Аналіз знання як форми осягнення об'єкта завжди був найважливішим завданням філософії.

Знання, його форми і закони є результатом матеріальної взаємодії суб'єкта і об'єкта, що виступає в формі практики. Суть знання можна виразити формулою: діяльність суб'єкта, що осягає предмет, об'єктивну реальність у певних формах. У знанні можна виділити декілька зв'язаних між собою сторін:

1) об'єкт, даний у мисленні;

2) діяльність суб'єкта, спрямована на об'єкт;

3) результат цієї діяльності - форми мислі, в яких виступає об'єкт.

Об'єкт, що існує поза свідомістю, є предметом наук, що дають нам знання про об'єктивну реальність. Діяльність суб'єкта, або, іншими словами, мислення як суб'єктивна діяльність - це предмет психології і суміжних з нею наукових дисциплін. Форми ж осягаючого мислення, що приводили його до об'єктивної істини, завжди були предметом філософського аналізу. На основі вивчення знання з цього боку установлена така його важлива особливість, як категоріальний характер.

Знання не може починатись ні з чого. Для теоретичного оволодіння об'єктом людині мало мати перед собою цей об'єкт, практично взаємодіяти з ним. Їй потрібні засоби, що допомагають у певних формах осягнути об'єкт. Такими засобами виступають досвід пізнання світу, який закріплений у мові.

До початку кожного акту процесу мислення людина озброєна попереднім досвідом пізнання, виробленим понятійним апаратом, за допомогою якого вона намагається зрозуміти нові закономірності і властивості об'єктивної реальності. Таким чином, поняття виступають не тільки результатом пізнання людиною об'єктивної реальності, а і як засіб, апарат мислення, на основі якого здійснюється освоєння нею нових об'єктів, їх властивостей і закономірностей. Більше того, без цього апарату людське мислення взагалі не може функціонувати, без категорій не можна пов'язати між собою навіть двох фактів.

Філософія, виходячи з того, що процес мислення відбувається на понятійній основі, вирішила декілька завдань, що витікають із цього факту:

1) виявила найбільш загальні поняття, необхідні для мислення, не про якийсь окремий об'єкт, а про об'єктивну реальність узагалі;

2) розкрила природу цих понять як відносно до об'єктивної реальності так і до практичної діяльності людини;

3) показала їх функціонування у процесі мислення, їх роль у досягнення об'єктивно істинних результатів.

Проблема відношення категорій мислення до об'єктивної реальності не може бути вирішена без розкриття їх генезису і ролі в ньому матеріальної практичної діяльності. Категорії, як всі інші поняття, не існують у самій дійсності і не дані одвічно в розумі як його форми. Вони виникли у процесі оволодіння людиною явищами, силами природи і суспільства, вони є результатом усього пізнання світу і його практичного перетворення. Об'єктивність їх змісту доводиться впровадженням у життя результатів теоретичного мислення, що функціонує на основі категорій. Коли суб'єктивний світ перетворюється в об'єктивний світ речей і явищ, мислення і його категорії знаходять підтвердження своєї об'єктивності і всезагальності.

На основі категорій утворюються нові наукові поняття, теоретично осмислюються, екстраполюються дані досвіду, поєднуються результати пізнання, досягнуті в різний час різними способами, і, здавалося б, такі, що не мають відношення одне до одного. Творча здатність розуму базується на синтезі, а останній базується на категоріях мислення. Але категорії здатні не тільки спрямовувати думку на утворення нових понять і теорій у науці, а і оволодівати ними, змінювати власний зміст, утворювати нові категорії.

Тільки таким способом мислення здатне долати межі в пізнанні світу, осягати такі його об'єктивні властивості, які раніше здавались неосяжними