60% Випадків.

Правовінцевий тип

Задню міжшлуночкову гілку від-

дає права вінцева артерія, яка є пере-

важаючою і постачає кров'ю більшу

частину задньої стінки лівого шлу-

ночка. Огинальна гілка лівої вінце-

вої артерії розвинута слабо і закін-

чується в ділянці лівого краю серця.

Міжшлуночкова перегородка одер-

жує гілки з обох вінцевих артерій.

Такий тип розгалуження трапляєть-

ся приблизно у 30% випадків.

Анастомози

Між гілками вінцевих артерій є

невеликі анастомози, які поділяють

на міжсистемні і внутрішньосис-

темні:

• міжсистемні анастомози явля-

ють собою з'єднання гілок пра-

вої і лівої вінцевих артерій. Такі

анастомози розташовуються в ді-

лянці верхівки серця. На задній

поверхні у вінцевій борозні та в

міжшлуночковій перегородці;

• внутрішньосистемні анастомо-

зи утворюються за рахунок

з'єднання гілок у басейні розгалуження однієї (правої або лівої)

вінцевої артерії. Таких анасто-

мозів небагато, але вони є в різ-

них ділянках серця.

ВЕНИ СЕРЦЯ

Вени серця поділяють на три

групи: 1) вени вінцевої пазухи,

вони численні і найбільші; 2) пе-

редні вени серця; 3) найменші вени

серця1 (рис.84).

Вінцева пазуха, sinus coronarius

cordis2, — це коротка (довж. 3-5 см),

але широка судина, яка є колектором

для численних вен серця. Вона ле-

жить на задній поверхні серця в лівій

частині вінцевої борозни і відкри-

вається у праве передсердя отвором,

який розташований на його задній

стінці. В отворі вінцевої пазухи є не-

велика заслінка, valvula sinus coro-

пагіі. У пазуху впадають такі вени:

• v. cordis magna, велика вена сер-

ця, починається в ділянці верхів-

ки серця, піднімається вгору по

передній міжшлуночковій бороз-

ні, а потім повертає наліво і лягає

у вінцеву борозну. Проходячи по

останній, вена огинає лівий край

серця і на його задній поверхні

впадає у вінцеву пазуху. У вели-

ку вену серця впадають шлуноч-

кові вени (w. ventriculares), які

збирають кров із стінок правого

і, головним чином, лівого шлу-

ночків, а також передсердні вени

(w. atriales), які йдуть від сті-

нок лівого передсердя;

• v. cordis media, середня вена сер-

ця, починається на верхівці сер-

ця, піднімається вгору по задній

міжшлуночковій борозні і впадає у вінцеву пазуху біля її отво-

ру. Середня вена серця приймає

праві та ліві шлуночкові вени із

задніх стінок правого та лівого

шлуночків;

• v. cordis parva, мала вена серця,

невелика, розташована в правій

частині вінцевої борозни. Вона

йде від правого шлуночка налі-

во, приймаючи невеликі пе-

редсердні та шлуночкові гілки,

і впадає у вінцеву пазуху, або

в середню вену серця.

• v. ventriculi sinistri posterior,

задня лівоиїлуночкова вена, утво-

рюється з кількох дрібних вен на

задній поверхні лівого шлуночка

біля верхівки серця. Вона впадає

в вінцевий синус або в кінцеву

частину великої вени серця.

• v. obliqua atrii sinistri, коса вена

лівого передсердяі, проходитькосо по стінці лівого передсердя

і впадає у вінцеву пазуху на межі

з великою веною серця.

Передні вени серця, w. cordis

anteriores, це декілька невеликих

вен, які йдуть по передній стінці

правого шлуночка вгору. Вони пе-

ретинають вінцеву борозну і від-

криваються самостійними отвора-

ми в праве передсердя.

Найменші вени, vv. cordis minimae,

збирають кров з невеликих

ділянок міокарда правого шлуноч-

ка і правого передсердя, вони від-

криваються численними отвора-

ми, foramina venarum minimarum,

на ендокарді правого передсердя і

правого шлуночка. Основна кіль-

кість цих вен має мікроскопічні

розміри.

ОСОБЛИВОСТІ КРОВООБІГУ У ПЛОДА

Як уже зазначалось вище, в ем-

бріональному періоді формується

три кола кровообігу — один внут-

рішньозародковий і два позаза-

родкові — жовтковий і алантоїдний

(або пупковий).

Жовткове коло існує недовго

і швидко зникає, але алантоїдне

коло інтенсивно розвивається і до-

сягає найвищого розвитку у ссавців

та людини.

Формування плацентарного

кровообігу. На ранній стадії роз-

витку зародка мезодерма в ділянці

алантоїсу1 утворює пупкові крово

носні судини, які розростаються

далеко за межі ембріона і вступа-

ють у зв'язок з ворсинками хоріона,

розгалужуючись у них на капіляри.

Пізніше, наприкінці 2-го місяця

розвитку, утворюється плацента,

яка зв'язується з судинами тіла

зародка за допомогою пупкових

вен. З формуванням плацентарного

кровообігу вся кров плода прохо-

дить через плаценту, хоріальні вор

синки якої омиваються кров'ю ма-

тері у міжворсинчастих просторах.

Тут через ендотелій кровоносних

капілярів і відбувається обмін речовин між кров'ю матері і плода. Слід

відзначити, що під час вагітності ніколи не відбувається безпосереднє

зіткнення і змішування крові ма-

тері та плода. Кровоносна система

плода відокремлена від крові матері

ендотеліальним шаром капілярів.

Отже, поживні речовини і ки-

сень, що адсорбуються з крові ма-

тері, повинні потрапити з плаценти

в тіло зародка по його кровоносних

судинах. Через плаценту відбу-

вається і видалення продуктів обміну зародка.

Пупкові артерії і вена. Сфор-

мовані парні пупкові артерії (аа.

umbilicales) відходять у плода від

внутрішніх клубових артерій і тяг-

нуться по внутрішній поверхні пе-

редньої черевної стінки до пупко-

вого кільця, проходять через нього

і входять до складу пупкового ка-

натика. Пупкові артерії звивають-

ся спірально, досягають плаценти і

розгалужуються в ній до капілярів.

Вони несуть змішану кров у напрям-

ку від плода до плаценти. В рідких

випадках замість двох пупкових артерій присутня тільки одна.

Насичена поживними речови-

нами і киснем артеріальна кров від

плаценти тече по одиночній ши-

рокій пупковій вені. Вона прохо-

дить у складі пупкового канатика

і входить у тіло зародка через пуп-

кове кільце.

Топографія пупкової вени.

Ввійшовши в черевну порожнинуплода, пупкова вена прямує до пе-

чінки, де лягає в борозну на її віс-

церальній поверхні (sulcus v. umbilicalis),

і в ділянці воріт печінки

ділиться на дві неоднакові гілки.

Більша гілка з'єднується з воріт-

ною веною, по якій артеріальна

кров спрямовується в печінку.

Менша гілка носить назву веноз-

ної (аранцієвої) протоки, ductus