Зміст
Вступ
1. 1.Обгрунтування особливостей проектування виробів заданого асортименту одягу.
2. Допроектні дослідження.
2.1 Обгрунтування актуальності виду та призначення проектованого виробу.
2.2 Характеристика вимог до проектованого виробу.
2.3 Аналіз модних тенденцій та перспективного напрямку моди.
3. Розробка технічної пропозиції проектованого виробу
3.1 Обгрунтування добору моделей аналогів.
3.2 Аналіз конструктивних і композиційних вирішень моделей аналогів.
3.3 Розробка моделей- пропозицій. Оцінка новизни.
3.4 Обгрунтування вибору матеріалів.
4. Обробка ескізного вирішення базової моделі.
4.1 Розробка технічного ескізу моделі
4.2 Деталювання базової моделі і обгрунтування її технологічності.
5.Технічне проектування нової моделі.
5.1Вибір вихідних даних для розробки конструкції проектованого виробу.
5.2Розрахунок і побудова базової основи конструкції.
5.3Перевірка і уточнення первинного креслення базової основи конструкції.
5.4Вибір і обгрунтування засобів конструктивного моделювання базової моделі.
Вступ
Легка промисловість – це галузь, до складу якої входить сукупність галузей виробництва і підприємств, які виготовляють головним чином речі народного вжитку: тканини, білизняний та верхній трикотаж, хутро, взуття, швейні та галантерейні вироби. До її складу входять 17 підгалузей, вона забезпечує роботою майже 260 тис. чоловік, більшість з них становлять жінки – трудівниці, а це дуже важливо для розв'язання проблеми зайнятості у суспільстві.
Швейна промисловість – одна із крупних галузей легкої промисловості – покликана задовольняти безперервно зростаючі потреби людини у різних добротних та гарних виробів.
Вона розвивається разом із економікою нашої держави і проходить з нею весь шлях становлення в умовах реформування.
Найголовніша проблема розвитку промисловості – це стан внутрішнього ринку, який має тенденцію до погіршення:
Засилля на внутрішньому ринку імпортних товарів легкої промисловості, в тому числі із заниженою митною власністю на товари
Second hand, імпорт яких спочатку 2008 року зростає (на 2, 3% збільшився) по 5 виробів на кожного жителя;
Відсутність ефективного власника, який інвестує капітал для довгострокового функціонування підприємств, а не для його перепродажу, перепрофілювання або повної ліквідації;
Відсутність сприятливих умов для закупівлі технологічного устаткування, яке розробляється в Україні;
Розкрупнення швейних підприємств на дрібні виробництва, що переходять на єдиний податок, або у тіньове виробництво.
Для підвищення ефективності виробництва впроваджують раціональні технологічні конструкції одягу, що забезпечують підвищення продуктивності праці на 10-35% в результаті зниження ручних робіт, використання високоефективних клейових матеріалів, уніфікацій деталей, вузлів, конструктивних ліній. Уніфікування та стандартизація деталей та вузлів забезпечує скорочення витрат на розробку технічної документації, підвищує рівень механізації та автоматизації технологічних процесів, якість праці та продукції.
Споживача потрібно завоювати насамперед якістю й доступними цінами. Потрібно використовувати свої сировинні ресурси, вітчизняну фурнітуру, сертифікувати не вироби, а сировину, всіляко відстоювати свої національні інтереси.
Розширення виробництва товарів народного вжитку, покращення їх якості, швидкий розвиток усіх послуг розглядається як незмінні умови підйому життєвого рівня населення на якісну нову, більш високу ступінь.
Виробництво товарів для населення повинно базуватися на використанні досягнень науково – технічного прогресу, які дозволяють не тільки підняти на новий рівень якість товарів, але й розширити їх асортимент.
Технологія сучасної швейної промисловості все більше стає механічною, її ефективність преш за все залежить від обладнання: двохголкових машин для збірки кишені, бретелей, поясів; напівавтоматів для пришивання фурнітури, виготовлення петель, виконання коротких та довгих швів; прасувальних ліній, які оснащені приладами для подачі технологічного пара і вакуум – підсосами, багатопозиційних пресів для клейової обробки деталей.
Поширене використання хімічних термопластичних волокон і передбачає більш широке використання ультразвукової та високочастотної зварки, термопечатки для нанесення оздоблювальних малюнків.
Метою даної курсової роботи є розробка процесу виготовлення сорочки.
У сорочці, що запропонована у цій роботі, я намагаюся поєднати всі вимоги, щоб виріб відповідав призначенню, вимогам споживача і підприємства. Тканина для даної сорочки характеризується естетичністю, зносостійкістю, технологічністю і гігієнічністю.
2.2 Характеристика вимог до проектованого виробу.
Вимоги, що пред'являються до виробів даного виду:
Споживчі:
• новизна моделі і конструкції (відповідність сучасному стилю та моді);
• ступінь досконалості композиції моделі;
• товарний вигляд.
2. Гігієнічні (гігієнічна відповідність).
3. Експлуатаційні:
• зносостійкість матеріалів та елементів конструкції;
• стійкість матеріалів і сполучних швів до розривних навантажень;
• формостійкість деталей і країв одягу.
4. Промислові:
• експлуатаційна технологічність;
• виробнича технологічність.
5. Економічні:
• рівень наведених витрат на одиницю продукції;
• рівень наведених споживчих витрат на експлуатацію виробу.
Дана сорочка відповідає цим вимогам, так як вона відповідає сучасному стилю, має товарний вигляд, має необхідні гігієнічні якості, матеріал і елементи конструкції мають високу зносостійкість і стійкість до розривних навантажень. 2.3 Аналіз модних тенденцій та перспективного напрямку моди.
Мода – це прояв постійної спрямованості людини до новизни у всіх областях життя. Мода та одяг є невід’ємним один від одного, як предмет та його тінь. У вузькому колі мода – це зміна форм, покрій, пластики, кольора, силуета, довжини одягу, взуття, головних уборів, зачісок і навіть косметики на нові, які під впливом різноманітних факторів, в тому числі реклами, стають більш популярними.
Кожна епоха створювала свій естетичний ідеал, ідеал красоті людського тіла, ідеал жіночності, свій художній стиль в одязі. Історичний розвиток костюма, його зміни завжди були обумовлені, з одного боку, модою, з іншого – стилем епохи. З появою кожної нової моди старий одяг губив свою естетичну цінність.
Після перевантаженості одягу й тканин декором з'явилася необхідність в чистоті й суровості. Лінії й форми одягу лаконічні й точні, надихнуті стилем «від кутюр» 60-х, 80-х і 90-х років. Такими формами визначається нова елегантність. Ця елегантність втілюється в двох паралелях, модних напрямках, орієнтованих на розкіш, яка звільняється від вичурності й наближається до більш стриманої жіночності, й на чистоту мінімалізма, на природність, спрощення форм. Сурові ліній та дизайн йдуть рука об руку з високою якістю матеріалів і декора. При скромності зовнішнього вигляду, тканини можуть приховувати великі внутрішні можливості. Зовнішня простота може сполучатися з великим змістом у технічному плані, який включає до себе, наприклад, обробка, яка захищає від дощу, антистатичні та антибактеріальні пропитки, які охороняють здоров’я , еластичні волокна, які надають комфорт та ін.
На першому плані якісні традиційні тканини, які в ансамблі часто комбінуються з високотехнологічною синтетикою або з новими натуральними та штучними матеріалами, близькими екологічному мисленню. Актуальні змішані матеріали з новими властивостями за рахунок з'єднання в них різних волокон.
Як колись, матеріали розвиваються у двох напрямках. В першому представлені м’які текучі, які прекрасно драпіруються (типу крепа, джерсі, віскози,необхідні для одягу м'яких пластичних форм в дусі 80-х років, у другому – пружні, сухі,ломкі компактні, типу тафти, пике, плащовок, які створюють модні жорсткі архітектурні форми. Лідери моди – гладко пофарбовані тканини, виразність яких підвищується за рахунок обробок, які надають їм гладкість, металевий блиск або матовість, барховитість, тобто головна увага концентрується на нових поверхневих ефектів і внутрішніх властивостях матеріалів.
Літо 2010 року досліджує традиції та звичаї минулого. Звідси інтерес до традиційних старих матеріалів, які на сучасному етапі стають більш витонченими, завдяки більшим,чим раніш, можливостям їх кольорової витонченої нюансировці, обробкам, великому внутрішньому комфорту та функціональності. Мода постає у вигляді нової екзотики, втіленої у безліч стилів, в яких минуле постає удосконаленим за допомогою нових технологій.
Матеріали літа розвиваються у двох напрямках. Перший напрямок включає до себе витонченні гладкі матеріали, які відрізняються суровою простотою поверхні. Це тонкі, легкі повітряні тканини типу мусліна, шифона, газа, вуалі, органзи і більш важкі компактні пружні матеріали типу перкали, габардину, саржи із бавовни і вовни. До цього напрямку належать блискучі тканини із шовку, поліаміда та інших хімічних волокон, лощені, металізовані, типу атлас, тафти. До другого – відносяться матеріали рустифікального виду з рельєфними фактурами. Це грубий льон розрідженої структури із збільшеним переплетенням, оригінальної структури твід, клоке, тканини з бахромою та різноманітні легкі м'яті, жаті тканини, в тому числі з ефектами гофре, плісе.
Характерною рисою літнього сезону є рівноправне існування в моді одягу різних об'ємів та форм, малої прилеглості, середньої та супервеликої вільної. Також різноманітна й довжина виробів. У молодіжному асортименті лідирує довжина міні, міді – в одягу класичному й діловому, а максі – в етнічному одязі по мотивам стилю хіпі.
На сцені моди андрогенні образи, які відрізняються простотою та лаконічністю, у котрих, наряду з жіночністю, є й чоловічий початок.
В розвинутих демократичних країнах керівники фірм, офісів надають великого значення зовнішньому виглядові своїх працівників. Практика показує, що до акуратно одягнених людей виявляється більш уважне ставлення оточуючих.
Нині кожен може одягатись, як він забажає на свій смак. Але саме це робить людину відповідальною за свій зовнішній вигляд. Широкий вибір одягу дає змогу кожному повною мірою виявити свій смак, почуття прекрасного, нарешті, почуття міри, а також підкреслити переваги або приховати недоліки своєї фігури.
Форма одягу — найкраща характеристика людини, це свого роду ієрогліф, що відображає особистість зі всіма звичками і нахилами її. Естетика костюма має не менше значення в житті людини, ніж естетика поведінка. Неохайність в одязі рівноцінна моральному самогубству. Уміння одягатися належить як до науки і мистецтва, так і до звичок та почуттів.
На думку Оноре де Бальзака, «Справа не стільки в костюмі, скільки в умінні його носити».В кінці ХІХ ст. в Англії зародився рух в мистецтві моделювання одягу, представники якого прагнули звільнити моду і все, що з нею зв’язане від фальшивих декоративних надмірностей. Їх ідеалом була простота. «Лінії одягу повинні підкреслювати дійсні лінії фігури» - запевняли вони.
Класична костюмна сорочка. Найзвичніший різновид сорочки, відрізняється комірцями і вертикальним рядом гудзиків по всій довжині виробу.
- Гавайська сорочка. Кольорова сорочка з короткими рукавами. Вільна і зшита з дуже легкої тканини.
- Сорочка-поло, теніска, сорочка «гольф». Сорочка з комірцем і V-подібним вирізом, що застібається на гудзики або блискавку.
- «Регбі» сорочка (тільник). Сорочка без комірця, з довгим рукавом, шиється з товстої бавовни.
Конструкція традиційної сорочки складається з 12-ти зшитих між собою деталей. Матеріалом служить бавовна, льон, шовк, поліестер і ін. тканини. Класична сорочка не має бути пом`ятою або "жованою", тому для підтримки гідного зовнішнього вигляду речі застосовується прасування і підкрохмалення.