1.2. Вітчизняний та міжнародний науковий потенціал

Зміст Концепції ґрунтується на багатому вітчизняному нау­ковому потенціалі, першочергово на роботах українських мисли­телів — піонера вчення про взаємозв'язок соціальної і природ­ної систем, С.А.Подолинського та засновника сучасного вчення про біосферу і ноосферу В.І.Вернадського; на міжнародному досвіді, зокрема, звітах ООН у галузі людського розвитку, звітах ПРООН "Україна. Людський розвиток", матеріалах Європейсь­кої Спільноти децентралізованої підготовки у сфері наук з ри­зику "ГОКМ-О8Е", аналогічному досвіді передових країн світу, міжнародній практиці, першочергово в ядерній енергетиці (В.В.Бєгун, О.В.Горбунов, І.М.Каденко та інші. Імовірнісний аналіз безпеки атомних станцій, Київ, 2000. — 563 с), в авіації (Циркуляр ІСАО — Людський чинник), міжнародних стандар­тах якості 180 9000, І8О 14000. Розвинуті країни досвід та прак­тику безпеки високих технологій, перед усім ядерної енергети­ки і авіації, перенесли, екстраполювали на інші галузі промисло­вості, сфери життя і діяльності людини. Безпосереднім учасни­ком розробки Концепції був доктор психологічних наук, профе­сор А.В.Фурман.

1.3. Концептуальні межі безпеки життя і діяльності людини.

Безпека людини — поняття, що за обсягом і змістом вихо­дить за межі військової сфери, екстремальних ситуацій і впли­ву владних структур; воно відображає саму суть людського життя, його ментальні, соціальні і духовні надбання. За стандартизо­ваним визначенням безпека — це стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди. Оскільки ризик — ка­тегорія зі значним елементом індивідуальних ознак і характе­ристик, то у визначенні ступеню безпеки провідну роль часто відіграє експертна оцінка. За експертною оцінкою безпека — це збалансований стан, збалансованість чинників ризику жит­тю і діяльності населення і територій, функціонування і роз­витку людини, соціуму, держави, природних, антропогенних си­стем з можливостями запобігати дії цих чинників. При цьому експертиза може проводитися як окремою особою щодо стану власної безпеки (відчуття збалансованого стану на підсвідомо­му рівні відчуття.), так і експертами-фахівцями стосовно безпе­ки соціально-екологічних систем різного рівня складності та індивідуума. Безпека життя особи — це відчуття збалансова­ного стану на підсвідомому рівні відчуття. Збалансований стан досягається діяльністю. Вимірювання ступеню безпеки може здійснюватись параметричними або непараметричними мето­дами, суб'єктивними або об'єктивними системами оцінювання. Експертні методи оцінки навіть за участю фахівців високого рівня кваліфікації мають певні недоліки. В останній час отри­мали поширення статистичні методи аналізу, які частково на­ведені в цьому посібнику.

В міжнародній практиці отримала визнання піраміда базис­них потреб людини, яку розробив викладач школи наук поведін­ки людини Великої Британії О. Маслоу (Олександр Маслов, ем­ігрант з м. Києва), рис. 1.2. Фізіологічні потреби знаходяться в основі піраміди, потреба в безпеці займає другий рівень, 3 рівень — соціальні потреби, 4 — потреба в повазі і 5 — духовні потреби. Рівні І та 2 — первинні, 3—5 —вторинні. В першу чергу мають бути задоволені первинні рівні. При їх незадоволенні відпадає потреба в задоволенні вищих рівнів.

Соціально-культурне при­значення Концепції слід роз­глядати в контексті змістово­го поля Концепції (основ дер­жавної політики) національної безпеки України. Воно поля­гає в розкритті магістральних напрямів збалансованої взає­модії людини (суспільства) із навколишнім світом, висвіт­ленні ідеологічних, етичних, культурних засобів (ме­ханізмів) сталого людського розвитку українського народу і кожного громадянина зокре­ма, а також у розширенні гу­манних меж вияву свободи вибору і практичної дії на тлі підтримки в конструктивному контексті індивідуальної гідності і духовної самореалізації.

Пропонована Концепція сприяє підвищенню рівня безпеки людини в соціально-культурному та природному середовищі, відтворенню соціального капіталу країни, передусім міжлюдських гуманних відносин; дасть змогу особистості повно усвідоми­ти свої можливості у соціально-культурному творенні і відшу­кати прийнятні форми їх найкращого використання у різних галузях суспільної практики — економічній, соціальній, інфор­маційній, екологічній, політичній, освітній. Вона також підготов­лена для з'ясування більш широких обріїв людського розвитку, соціального благополуччя, природної гармонії.

Мета Концепції безпеки життя і діяльності людини по­лягає в докорінному підвищенні рівня фахової підготовки кадрів і просвіти населення в усіх сферах, пов'язаних з забезпеченням здорового і безпечного існування людей, впровадженні індексу людського розвитку в освітянську практику України як інтег­рального параметричного показника безпеки особи, національ­ної безпеки і економічного процвітання країни та визначенні Шляхів гуманізації і демократизації суспільних взаємин. В галузі науки та інженерних технологій Концепція передбачає надання питанням безпеки пріоритетного значення.

Основна ідея Концепції безпеки життя і діяльності людини полягає в тому, щоб поєднати наукову і досвідну стратегії пізнання, проектування і реалізації збалансованої взаємодії особи (суспільства) із навколишнім світом, а також підвищити гу­маністичний зміст людського розвитку, поліпшити якість і самоефективність життя кожного громадянина.