Питання до семінарських занять

1. Мета класифікації НС

2. Визначення НС техногенного, природного, воєнного та соціально-політичного характеру.

3. Визначення НС відповідно до територіального поширення та обсягів ресурсів.

4. Структура класифікатора НС.

5. Види надзвичайних ситуацій та причини їх виникнення.

6. Рівні прояву надзвичайних ситуацій.

7. Зв'язок небезпек.

5. Аналіз стану безпеки в україні

5.1. Загальна характеристика небезпек

При загальній площі України в 603,0 тис.км² (3% колишнь­ого Союзу) на її території було зосереджено порядку 23% про­мислового потенціалу колишнього СРСР, що обумовило 10-15 кратне збільшення техногенного навантаження, в першу чергу за рахунок випереджаючого розвитку енерго-ресурсномістких галузей: гірничої, хімічної, аграрної, водно-меліоративної, мета­лургійної та інш.

Оцінки фахівців свідчать, що в межах України:

• повністю використані ресурси поверхневих вод. Зарегульовано р. Дніпро та побудовано до 27 тис. різних водосховищ та ставків;

• розорено до 70% території;

• вплив гірничих робіт охопив до 6%, забудови — до 8-10% площі держави.

Про регіональні масштаби змін довкілля найбільш повно свідчить розвиток екзогенних (приповерхневих) геологічних процесів: зсувів (до 17,4 тис. об'єктів), карстових провалів (порядку 5,5 тис. форм), підтоплення в окремі періоди до 1,5-2,0 млн. га. (в тому числі станом на 1997 р. більш 1200 промислово-міських агломерацій), рис. 5.1, 5.2.

Занепокоєння вик­ликає зростання за ос­танні 25-30 років цих процесів в 3-5 разів пе­реважно за техноген­них причин. Як на­слідок — економічні збитки перевищують 1,0—1,5 млрд. грн. щорічно.

За умов інтенсивно­го функціонування про­мисловості України до 90-х років минулого століття, техногенне по­рушення та забруднен­ня довкілля кожні 8— 10 років зростало прак­тично у 2 рази. Побудо­вано велику кількість потенційно небезпечних об'єктів. Таким чином, можна вважати, що за 50 повоєнних років рівень техно­генного впливу на довкілля в межах України зріс в 50-60 разів. Результат — не тільки отримання деяких благ, але і розвиток сучасних та майбутніх соціально-екологічних криз.

Паспортизація ПНО в Україні із застосуванням сучасної ме­тодології визначення ризику, що створює об'єкт, дотепер не за­вершена. Перелік (за попередніми даними) потенційно небез­печних об'єктів та інших джерел з найбільшим ризиком ви­никнення надзвичайних ситуацій наведено втабл. 5.1.

Високе техногенно-екологічне навантаження негативно відби­лося на здоров'ї і середній тривалості життя населення. Розра­хунки показують, що рівень геохімічного забруднення міст та регіонів (м. Маріуполь, Київська, Кримська, Одеська області та інш.) спричиняє відносне скорочення життя на 1,0-1,5 роки. Воно еквівалентне радіаційному навантаженню порядку 1 бер/людина*рік (безумовне обов'язкове відселення з зони впливу Чорно­бильської АЕС починається з дози 0,5 бер/людина*рік). Про­мислово-міські агломерації й аграрні регіони України мають значно вищі рівні техногенно-екологічного ризику, ніж більша частина зони впливу Чорнобильської аварії.

Наслідком зростання забрудненості поверхневих вод та ґрунтів є погіршення якості до 10% ресурсів прісних підземних вод (Донбас, Крим, Причорномор'я). Головним джерелом госпо­дарчо-питного водопостачання є ресурси р. Дніпро, якими корис­тується до 32-35 млн. людей (70 відсотків населення). Значна частина його басейну забруднена радіонуклідами, нафтопродук­тами, важкими металами та інше. Високе техногенне наванта­ження мають також ріки Дністер, Сіверський Донець та інш. За оцінками міністерства здоров'я до 70-80% інфекційних захво­рювань та їх зростання в останні 5-10 років пов'язані з викори­станням господарчо-питних неякісних вод поверхневих джерел. Підтоплення ґрунтовими водами населених пунктів та сільгоспугідь набуло масштабів загальнодержавної надзвичай­ної ситуації. Від цього лиха в 1997 р. постраждали 234 міст і 324 селищ міського типу (смт). Більш ніж у 24 містах підтоп­лені площі перевищують 1000 га. Загальна площа земель, що підтоплюються в містах і смт, перевищує 171 тис га. В зоні по­тенційного підтоплення знаходиться ще понад 150 тис. га забу­дованих територій. За період з 1980 по 1997 рік площі підтопле­них земель в містах збільшились у 2 рази і в 2,7 рази збільши­лась кількість населених пунктів, де воно було зафіксовано.

Техногенний вплив є одним із основних чинників в активі­зації процесів карстоутворення. Ці процеси розвиваються на 60% території держави, у т.ч. на 27% територій проявляється відкритий карст. Найбільш постраждали від цих процесів Во­линська (20,2 тис.км2), Тернопільська (13,8), Вінницька (11,3), Миколаївська (19,0), Рівненська (19,6), Донецька (21,2), Лугансь­ка (16,0), Хмельницька (16,0), Львівська (14,0), Івано-Франківсь­ка (13,9) області та Республіка Крим — 16,7 тис.км². Карстові процеси пов'язані з розвитком гірничорудної, гірничодобувної, металургійної промисловості, розробкою родовищ вугілля, нафти, газу, сірки, калійної та кам'яної солі. В останні роки під дією техногенних чинників карстові процеси почали активно прояв­лятися у місцях, де раніше можливість їх проявлення не врахо­вувалась.

В районах відкритої розробки соляних родовищ Прикарпаття різко активізувались карстоутворювальні процеси на Домбровському кар'єрі Калуш-Голинського калійного району, на Солотвинському і Стебниківському родовищах, на Долинському, Болехівському і Моршинському родовищах при відкачці соля­них розсолів. Особливо великі, майже катастрофічні масштаби карстоутворення відмічені на Язівському родовищі сірки у ра­йоні Яворівського гірничо-хімічного заводу. За останні 20 років зареєстровано до 1000 випадків утворення карсту, причому в ос­таннє п'ятиріччя карстопровальні явища почали інтенсивно про­являтися в зонах поселень (с. Шкло, Малошковичі, Берцихів, Воля Старицька, санаторій "Шкло"). Процес карстопроявлень відміче­но на Тлумачському родовищі сірки — до 150 вирв на 1 км². На Миколаївському цементному заводі інтенсивна розробка кар'є­ру викликала зростання існуючих і утворення нових чисельних карстових форм: уражені пасовиська, сільськогосподарські угід­дя, насосні станції у с Піски та Димівка, постраждала ділянка залізничної колії Львів-Стрий, деформовані опори ЛЕП, шламоп­ровід, автомобільна дорога, розірвано газопровід середнього тиску. У Закарпатті активізація карстового процесу викликана роз­робкою родовища солі у Солотвині шахтним способом, що призвело до сильної (більше 50%) ураженості території, особливо у районах с.Новоселиця і Теребля.

Карстоутворення є проблемою для Донецького басейну. За попередніми оцінками у Донбасі швидкість карстування під дією регіонально-техногенного впливу зросла у 1,5-3 рази, а у зонах локально-техногенного впливу (дренаж, гірничі роботи, водовідве-дення і таке інше) у 5 і більше разів.

На сьогодні Україна за насиченістю території промисловими об'єктами у декілька разів перевищує розвинені європейські краї­ни. Майже третину з них становлять потенційно небезпечні

підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою та зберіган­ням сильнодіючих отруйних, вибухонебезпечних і вогненебезпеч­них речовин. Цілі промислові регіони являють собою зони з над­звичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та ката­строф техногенного походження. Ризик постійно зростає, оскіль­ки рівень зносу обладнання більшості промислових підприємств наближається до критичного. Внаслідок промислового спаду дія НС техногенного характеру зменшилась і саме час прийняття принципових змін щодо впровадження наукової методології про­гнозування та запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.